Україна

Упродовж цілого року я з нетерпінням чекаю середини жовтня, щоб подарувати собі традиційний подарунок – Подільську осінь. Важко пояснити чому саме, але саме на Поділлі золота пора презентує себе найяскравіше. Може причина тому – вкриті деревами круті схили подільських річок, може руїни замків, які на їх фоні виглядають немов кораблики, що пливуть по жовтогарячих морях. А ще причина – тут осінь пахне по-особливому: свій неповторний запах має і вода, і повітря, і, навіть, замкове каміння.  В цьому році я традиційно розпочав осінню мандрівку півднем Хмельниччини. Хотів відвідати цікаві місця, де ще ніколи не був (Маліївці, Зіньків, Адамівка)...

Сьогодні Улашківці - це невелике село Чортківського району Тернопілля з населенням трохи більше тисячі мешканців на березі річки Серет. А колись Улашківці були містечком з Магдебурзьким правом, де кожного року гриміли багатолюдні ярмарки. Вперше Улашківці згадуються у 1464 році. Легенда про виникнення назви поселення розповідає про запорізького полковника Улаша, який разом з іншими козаками оселилися на березі Серету. Для оборони поселення від татар вони спорудили фортецю. Під час одного з нападів всі козаки загинули геройською смертю. Поселення ж назвали Улашківцями на честь козацького ватажка. Є і друга легенда про походження назви села....

Декілька кілометрів відділяють село Наварія Пустомитівського району від південної межі Львова. В пару кілометрах - село Годовиця. Там, як і в Наварії, також зберігся костел геніального архітектора Меретина. Але сусіду з Наварії - костелу Успіння Богородиці, повезло значно більше: тутешній храм відновлено і декілька років тому і він - діючий. Римо-католицька парафія в Наварії була вже принаймні у 1624 році. Був і старий костел, який 1618 - 1621 році знищили татари. Невдовзі храм було відбудовано, також з дерева. Але і він згорів у 1630 році. Завдяки фінансовій підтримці Єлизавети Гумницької у 1641 році розпочалося будівництво мурованого...

Лівчиці - велике село Жидачівського району (Львівська обл.), що знаходиться в декількох кілометрах від монастиря в Кохавино. Назва "Лівчиці (Ловчиці)" походить від слова „лови”. Приїхати сюди варто заради симпатичного палацу, зведеного у другій половині ХІХ століття. Ось тільки точний час побудови палацу і хто ж саме його збудував, залишається поки що загадкою. За різними даними це були Глуховецькі, Глуховські, Строжинські, Лосі. Сьогодні в колишньому палаці діє інтернат для розумово відсталих дітей. За легендою, 1800 рр. француз по прізвищу Лось полював у цих місцях разом зі своїми товаришами і заблудився, натрапивши на невеличку річку....

Це одне з найбільших міст Львівської області варто відвідати, щоб оглянути неповторний і величний костел Різдва (справжніх готичних костелів в Україні залишилося не так багато), декілька цікавих храмів різного періоду та забудову кінці ХІХ - початку ХХ століття починаючи від громадських споруд і закінчуючи багаточисельними віллами заможних мешканців. Враховуючи те, що місто досить велике і тут багато пам'яток, на його відвідання варто витратити повний день.  Археологічні дослідження свідчать, що в давньоруські часи Стрий вже був великим укріпленим містом. А перша письмова згадка про нього датується 1385 роком. У 1398 році Стрий було...

Кохавино сьогодні не є окремим населеним пунктом. Не зустрінете ви таку назву і на сучасний картах. Знаходиться це місце майже в центрі сучасного містечка Гніздичів Жидачівського району і є відомим відпустовим місцем Львівщини. Його історія почалася у 1646 році, коли власниця сусіднього села Руда Анна Войнаковська, повертаючись з Жидачева до свого рідного села побачила на одному з дубів образ Божої Матері. Перед образом зупинилися і впали на коліна і чотири коні, які везли панську карету. Коні вирушили в дорогу лише після того, як пані вийшла зкарети і помолилася.   Слава про чудо швидко розповсюдилася по околицях. Неодноразово його факт...

Містечко Журавно розташовано на півдні Жидачівського району Львівщини в міжріччі річок Дністра і Свічі. Його назва походить від чорних журавлів, які селилися в тих краях. Документально Журавно вперше зафіксоване у 1435 році, а в актових книгах 1445 року воно вже фігурує, як містечко. До кінця XV ст. Журавно належало до родини Ходорівських-Журавнінських. У 1468 році у містечку вже був костел, який носив титул Відвідання Пресвятої Діви Марії та святих Войцеха, Валентина, Кузьми, Дем'яна, Катерини, Варвари, Дороти і Маргарити.  На початку XVI ст. містечко перебувало в руках родини Реїв, а в другій половині знову повернулося до попередніх...

Коросно розташовано на березі річки Білий Потік, притоці Гнилої Липи в двох кілометрах від райцентру Перемишляни. Сюди вам потрібно у випадку, якщо ви жити не можете без закинутих костелів, які доживають свої останні дні. Костел в Коросно був зведений у 1912 році і був філіальним храмом відносно великого костелу в Перемишлянах. Перша згадка про село відноситься до 1444 р. У 1469 р. власником Коросна був Павло Клюс. У 1515 р. село перебувало вже у власності родини Лагодовських. У 1650 р. власником Коросна був Мартиян Ґраб'янка, який у 1660 р. продав його Косаковському. У 1774 р. Коросно разом з Перемишлянами і Борщевом входили до...

Микулинці - друге після Теребовлі за цікавістю містечко Теребовлянщини. Сюди зручно добиратися на громадському транспорті: всі автобуси, що йдуть з Тернополя у бік Теребовлі та Чорткова, проходять через Микулинці. В містечку збереглися руїни замку Синявських, класицистичний палац графині Людвики Потоцької, величезний бароковий костел Св. Трійці, будинок народного дому з граційною вежею. І, звичайно, Микулинці - це пиво "Микулинецьке", яким можна запастися в невеличкій фірмовій кав'ярні-магазині на головній вулиці в центрі містечка. Поселення, яке в давні часи носило назву Микулин, вперше зустрічається у 1096 році "Повчанні дітям" князя...

Село Млиниська (Кобиловолоцька с/р, Теребовлянський р-н) будете проїжджати, якщо будете їхати з траси Тернопіль-Чернівці оглядати замок в Долині (Янові). Село маленьке, трохи більше 400 мешканців, вперше згадується у 1508 році. Назва села походить від кількох млинів на Кобиловолоцькому потоці, що протікає через село. В австрійські часи Млиниська були літньою резиденцією графів з родини Лось. У 1846 - 47 рр. майже всі мешканці села вимерли від епідемії холери. Граф переселив сюди людей з центральних областей Польщі, яких місцеві мешканці називали "мазурами". Лосі заклали в Млиниськах розкішний парк з рідкісними деревами і збудували...

Турка (районний центр в карпатських Бескидах на Львівщині) - неофіційна столиця бойківського регіону. Етнічна група бойків проживала тут ще з княжих часів. Перша згадка про Турку з'являється у 1431 році, коли польський король Владислав Ягайло віддав королівське на той час село в приватні руки волоху Ваньчі і його синам Хотькові, Іванкові і Янкові. А у 1538 році в Турці було проведено розмежування королівських і шляхетських земель. В кінці XVII ст. різними частинами Турки володіли родини Турецьких і Яворських. До початку 70-х років XVIII ст. містечко виконувало роль прикордонного підступу на Руському путі, який з'єднував Прикарпаття і...

Маленьке село Розлуч - ворота Турківщини і бойківського регіону, лежить у вузькій долині річки Ясениця серед гірських хребтів. Разом з урочищем "Підзамче" вони утворюють природні ворота на в'їзді до поселення. Крім карпатських краєвидів, у Розлуч їдуть, щоб побачити унікальний неоготичний дерев'яний костел з відносно добре збереженим інтер'єром та справжню бойківську дерев'яну церкву. Село було засновано у 1511 році під назвою Борисова Воля. В другій половині XVI ст. воно спочатку звалося Ровень (від назви річки), а згодом - Розлуч (від назви гори). На вершині невеликої гори в ті часі була дерев'яна фортеця розміром 45 х 35 метрів, яка...