Україна

На цих вихідних я знову побував у Виноградові. Тут починається Боржавська вузькоколійка, яка була основною ціллю моєї подорожі Закарпаттям. Прибувши до Виноградова о 6 годині ранку поїздом Львів-Солотвино, я мав дві години для того, щоб оглянути Виноградів. Ранок вихідного дня –це найкращий час для огляду будь-якого міста. Незважаючи на попереднє уявлення про Виноградів, як маленьке містечко, де все цікаве знаходиться поруч, місто реально велике! Пам'ятки розкидані, а щоб подивитися все, треба витратити чи не половину дня. А дивитися є що: руїни замку Канків, найстаріший на Закарпатті бароковий палац Перені, декілька храмів, шпилі яких...

Я вже звик, що у 80% випадків, коли я запрошую когось поїхати разом мандрувати, ніхто не зголошується. Так само було і цього разу. Мені дуже шкода (не себе, а тих, хто міг поїхати і не поїхав). Маршрут був абсолютно непланованим, а отже, мандруючи позавчора Закарпаттям, я віддав себе в руки ненадійних закарпатських розкладів автобусів і поїздів. І вийшло дуже цікаво і, головне, непопсово. Головною фішкою подорожі було катання Боржавською вузькоколійкою, про існування якої я чув, мабуть років з першого чи другого класу школи: і ще з того моменту думав, коли ж я виросту, щоб бути не від кого незалежним, і поїхати собі кататися куди захочу....

Сьогодні, 28 червня, в Золочівському та Олеському замках відбулося відкриття експозиції батальних полотен італійського художника Мартино Альтомонте "Битва під Віднем" та "Битва під Парканами". Картини колись було врятовано від фізичного знищення та збережено Героєм України, директором Львівської галереї мистецтв Борисом Возницьким, який планував їх розміщення в експозиційних залах музею. Частину картини "Битва під Віднем" (точніше, її половину) відвідувачі замка в Олеську могли бачити і раніше. Однак, повністю полотно не експонували, оскільки висота стель приміщень замку просто не дозволяло цього робити. Коротко про історію і про те, чому...

Село Черче з його без перебільшення довершеною дерев'яною церквою св. Василя лежить в 5 кілометрах на північний захід від Рогатина. Повз село проходить траса Львів - Рогатин - Івано-Франківськ. Але храм лежить не при дорозі. Щоб довго не петляти, краще відразу запитати місцевих мешканців, як ся дістати церкви. Перша письмова згадка про Черче датується 1443 році. Назва села походить від землі, на яких оселилися перші монахи - ченці, а потім побудували свій перший монастир. Спочатку село звалося Чернецьке, але пізніше в назва перейшла у ту, що використовується сьогодні. У 1925 році на базі сірководневих джерел з сульфідними водами у селі...

В Рогатині вже був неодноразово, але містечко настільки симпатичне, що із задоволенням повернуся б сюди ще не раз. Рогатин наряду з Коломиєю і Галичем – одне із найприємніших і найзатишніших містечок Прикарпаття. Хоча, називати цей регіон Прикарпаттям не зовсім вірно: Рогатинщина входить до етнографічного регіон з назвою Опілля. Для туриста Рогатин – райське містечко: дві дерев’яних церкви (одна з них – просто еталон галицького дерев’яного храму), стара оборонна церква, готично-ренесансно-барочний костел, синагога, сецесійна забудова центру. А ось ратуша і замок не збереглися… А ще Рогатин – це батьківщина Роксолани! Вперше містечко на...

Планував на ці вигідні Гданськ і околиці (ця поїздка вже втретє в мене зривається), але вийшла не менш цікавіша дводенна подорож – на Закарпаття. Вперше їздив на «Срібну землю» власним авто, і з родиною. За два дні поїхали рівно 700 км за маршрутом: Львів – Долина – Торуньський перевал – оз. Синевір – Воловець – Поляна – Перечин – Ужгород – Мукачево – Шенборн – Верецький перевал – Львів. Упродовж розповіді – не лише природні і архітектурні прикраси, але й інформація про стан доріг на Закарпатті. Вирішили їхати через Торунський перевал. У світлі надзвичайної завантаженості траси «Київ – Чоп», це було вірним рішенням. Стан дороги на...

Це зовсім поруч з Тернополем, майже східна його околиця. Від обласного центру Байківці відділяє окружна дорога. Більша частина села - це сучасні заміські садиби тернополян. І тільки проїхавши декілька кілометрів сільських доріг, побачимо на горизонті величний костел, збудований у міжвоєнний період, який добре зберігся. Перша писемна згадка про Байківці відноситься до 1653 року. Відомо, що на початку ХІХ ст. село належало Шеліським, і надалі часто змінювало свої власників: Подлєські, Фредберги, Нєсіловські... Перші збудували у Байківцях панський двір, який дійшов до наших часів. Садиба Шеліських в Байківцях постала в першій чверті ХІХ ст....

Невелике містечко Великі Мости (менше 6 тис. мешканців) між Жовквою і Червоноградом. Місто старовинне, відоме з XVI століття, в середині якого воно вже мало Магдебурзьке право. Через Великі Мости я проїжджав транзитом неодноразово, які ніколи не зупинявся. І от вчора, прямуючи по роботі до Червонограда-Кристинополя, зупинився на 15 хвилин у Великих Мостах. Безумовно, за цей час повність містечко оглянути не вдалося, але основну частину місцевих атракцій побачив. Вибачте, сьогодні історичного нарису і опису пам'яток не буде. Лише фотопрогулянка. Головною атракцією (якщо так можна назвати) Великих Мостів є синагога. Виглядає дійсно потужною...

Одного разу, ще працюючи у Львові, вирішили здійснити давню мрію - показати Маргаритці страусину ферму поблизу Самбора. А заодно, подивитися трохи Самбір і щось ще по дорозі. З останнім не дуже вийшло - дитина є дитина :) Я знав, що Самбір симпатичний, такий він і виявився насправді. Місто, яке так і не вдалося нам нормально подивитися, заслуговує, мабуть, того, щоб витрати на нього повний світловий день. Тому сьогодні не буде історії міста, а лише декілька фотографій. А от про страусину ферму можна сказати і більше. Знаходиться вона при виїзді з Самбора у бік Старого Самбора і Турки. Володіє фермою м'ясопереробна приватна фірма "Білаки"....

Кожний, хто прямує на Західну України, неодмінно проїжджає колишнє прикордонне містечко Підволочиськ - своєрідну залізничну браму Галичини. Ось і я їздив повз Підволочиськ, напевне, півсотні разів, але відвідати його вперше наважився лише за останніх вихідних. І, варто, сказати, я не пошкодував, що їхав сюди з Львова майже 200 км по не завжди добрим дорогам. В Підволочиську, попри його невідомість для туристів, збереглося багато старої Австрії, яка, зрозуміло, намагалася показати приїжджим з "дикого сходу", що у найвіддаленіший куточок імперії - це так само Європа. Чого, на жаль, не скажеш про сусідній Волочиськ: колишнє прикордонне...

Тарноруда - одне з найцікавіших поселень на Збручі. Попри тотальне бездоріжжя, я побував тут вже вдруге. І, дасть Бог, поїду і третій раз, бо є тут ще об'єкти, які я не встиг подивитися. Сіл з назвою Тарноруда є два: одне - на хмельницькому березі Збруча з населенням 856 мешканців, а друге, кріхітне, на тернопільському березі, де проживає всього 18 осіб. Про Тарноруду тернопільську я вже розповідав. Сьогодні розповім про більш багату на пам'ятки Тарноруду хмельницьку і трохи доповню про тернопільську Тарноруду. До поділу Польщі наприкінці XVIII ст. Тарноруда була одним містечком. За переказами, ще у 1355 - 1365 роках два безіменні брати...

Вчорашній день пройшов у дуже цікавій поїздці витоками Збруча на межі Тернопільської і Хмельницької областях, яку ми здійснили з rbrechko. Майже 500 км дороги (у більшості – жахливої), 11 населених пунктів і купа позитивних вражень. Після львівської весни було приємно знову на один день поглинутися в львівську зиму і проїхатися по не розкручених та зробити деякі цікаві відкриття. Наш шлях лежав через село Білий Камінь. Оскільки дорога Львів-Тернопіль виглядає насправді, як після бомбардування, прийшлося їхати київською трасою і звертати після Ожидова на Золочів. Ту дорога теж не подарунок, але пару десятків кілометрів витримати можна....