Колонія-дель-Сакраменто - інстаграмне містечко в Уругваї

Попередня стаття
Чарівний захід сонця в Монтевідео
Повернутися на декілька століть назад, прогулятися вкритими грубим кругляком вуличками, пофотографуватися серед одноповерхових різнокольорових будиночків, оповитих плющем, зустріти захід сонця з бокалом вина на набережній - такі романтичні пригоди дарує Колонія-дель-Сакраменто - найстаріше місто Уругваю.
 
Здається, що воно створено спеціально для інстаграмних фото. Бо старовинні вулиці Колонії - це суцільні несподівані фотозони. Це не дивно: у 1995 році історична частина Колонії стала об'єктом ЮНЕСКО. 
 
 
 
 

Звідки з'явилася Колонія?

Та місто-фортецю створювали зовсім не для цього. Його створили для контрабанди португальці в акурат напроти Буенос-Айреса. А найкрасивішою вуличкою, на якій в наші дні роблять селфі, вели злочинців на страту.
 
Це було у далекому 1680 році. Португальці, бажаючи контролювати потік контрабанди з Буенос-Айреса, побудували тут невелику фортецю. Місце вибрали не просто так. Широка ріка Ріо-де-Ла-Плата хоч і виглядає, наче море, звідси до Буенос-Айреса рукою подати. Його хмарочоси навіть видно з набережної в Колонії.
 
Тому таке сусідство іспанцям не подобалося. Вже в цьому ж році вони захопили Колонію. Однак за декілька років португальці відбили собі фортецю. Вони протягом наступних століть і створили чудовий образ міста, яке і надалі розвивалося завдяки контрабанді. Аж поки не стало частиною новоствореної держави Уругвай у 1825 році. 
 
 
 

Як потрапити в Колонію?

Це простіше зробити з Буенос-Айреса, ніж з Монтевідео, столиці Уругваю. Колонію і Буенос-Айрес декілька разів на день з'єднують швидкі пором. Час в дорозі - трохи більше години. Вартість - 33$. Більше про пороми між Аргентиною і Уругваєм дивіться на сайтах поромних переправ: https://www.buquebus.com/englishhttps://www.seacatcolonia.com.uy, https://www.coloniaexpress.com
 
Пороми в Колонію-дель-Сакраменто відходять в Буенос-Айресі з терміналу Cologne Express, що на південь від району Пуерто-Мадеро.
 
Автобуси між Монтевідео і Колонією бігають часто. Час в дорозі - 2:15 - 2:30 год. Вартість - від 11$. Автобуси комфортні, просторі, з кондиціонерами. Щоправда, придбати квитки заздалегідь неможливо. Доведеться їхати або на автовокзал, або купувати в офісі компанії.
 
Ось вам перелік сайтів автобусних компаній, які здійснюють перевезення між Монтевідео і Колонією: http://www.cot.com.uy, https://www.turil.com.uy, https://web.agenciacentral.com.uy
 
Їхати можна завжди. Але влітку (січень-лютий), коли були ми, реально дуже спекотно. Температура підвищуються до 35 - 40 градусів. Найкомфортніша тут - навесні чи восени. А взимку (коли в нас - літо) - може бути прохолодно, близько 10 градусів.
 
 
 

Barrio Historico - історичний район

Старий район Колонії-дель-Сакраменто невеликий. Його можна обійти за півгодини. Але ми бродили півдня і цілий вечір. Настільки бере за душу атмосфера коротких і вузьких старовинних вуличок зі старою бруківкою і будиночків, що похилилися від часу.
 
Місто - наче іграшка. Все маленьке і декоративне. Вулиці і будинки немов ожили, зійшовши зі старих гравюр. Туристів - одиниці. 
 
Більшості моїх супутників-мандрівників, з якими ми робили 23-денну подорож 5 країнами Південної Америки, Колонія не дуже сподобалося. Але я згадую кожну мить, проведену в цьому містечку. Мені дуже подобається поєднувати те, чого, здавалося б, неможливо поєднати в одній подорожі: льодовики Патагонії та тропічні водоспади Ігуасу, міста-мільйонники на кшталт Буенос-Айреса чи Ріо-де-Жанейро та мініатюрні історичні містечка. Кожному - своє, але я люблю контраст.
 
 
 

В старе місто - через фортечну браму

В історичний район Колонії, Barrio Historico, входимо через старовинні ворота - Portón de Campo. Це був єдиний в'їзд в місто. Іспанці і португальці, що постійно змагалися за Колонію, входили в місто через ці ворота. Підвісний міст на цепах збудував у 1745 році португальський губернатор. 
 
Біля воріт є рештки кріпосної стіни. Туристи залазять на тих, щоб пофотографуватися з гарматами. Стіна йде до річки і закінчується бастіоном св. Мігеля (San Miguel bastion).
 
Заходимо у старе місто і опиняємося га головній площі - Plaza Mayor. Площа потопає в зелені. А навколо неї - адміністративні будівлі і та дуже пізнавальні музеї. Майже всі будинки - одноповерхові.
 
 
 

Вуличка, створена для Інстаграму

Насправді, зовсім не так. Вулицею La Calle de los Suspiros водили злочинців на страту. Її назва перекладається, як "вулиця зітхань".
 
 
І сьогодні можна бачити і навіть відчути грубі кругляки, якими вимощена вуличка. Ходити нею геть не зручно.  
 
Зате зручно фотографуватися. Туристи проходить сюди робити селфі на тлі старовинних будинків, пофарбованих у різні кольори. Їх зовсім набагато, але маленькі черги такі утворюються для того, щоб зробити знакове фото у найсмачніших локаціях. 
  
 
Вуличка створює враження, що ми потрапили у 18 століття. Які ж тут гарні ліхтарі! А таблички з адресами у португальський манер! А ще - повити плющем приземкуваті будинки.
 
 
До речі, La Calle de los Suspiros - не єдина така вуличка в старій Колонії. Паралельно їй від Plaza Mayor до набережної ведуть ще 3 майже таких самих коротких провулки. 
 
 
 

Маяк і францисканський монастир

Символ міста - маяк, збудований у 1857 році на рештках старої башти монастиря св. Франциска. Сам монастир походить з XVII століття і є ровесником містечка. Сьогодні від нього залишилося лише декілька товстих стін. Але навіть зараз вони складають на туристів враження.
 
Маяк виглядає досить фотогенічно і оточенні руїн і червоних будинків. Хоча нічого особливого в ньому немає. Але він - один з небагатьох маяків, на які можна піднятися. Вартість квитка - 30 уругвайських песо. Це - найвища споруда у місці, хоча його висота всього 26 метрів. 
 
 
На оглядовий майданчик ведуть вузькі гвинтові сходи зі 120 сходинок. Зверху видно все місто. А також відкриваються гарні види на Ріо-де-Ла-Плата. Найкраще сюди підніматися на заході сонця.
 
  
 
 
 

Шукаємо інстаграмні ракурси

Історична частина колонії - мініатюрна. Але навіть в середині її можна відшукати десятки вуличок і провулків, атмосфера яких зводить з розуму. Особисто мені найбільше сподобалася вулиця Real, що веде на північ від головної площі Plaza Mayor. Особливого шарму їй додає кольорове цвітіння дерев і кущів.
 
Один з двориків на вулиці Real миро прикрашають ремісницькі вироби місцевих майстрів.
 
На розі вулиць Real і De la Playa яскраво виділяється магазин ремісничих виробів Almacen La Carlota. Тут можна знайти магніти, чашки, вироби з кераміки, вироби з дерева та металу, декоративні предмети, твори художників.
 
Вуличка De la Playa, також мила і різнокольорова, приведе нас до Plaza de Armas.
 
В куті площі заховалася базиліка Святого Причастя (Basílica del Santísimo Sacramento) початку ХІХ століття.
 
Paseo de San Antonio - вуличка, на якій ще більше атмосферних будиночків.
 
Не забудьте зайти у дворики. Як правило, вони належать митцям, які прикрашають їх зі смаком.
 
  
 
А ось ще один приклад португальської спадщини - кахельні таблички з назвами вулиць, які розвішені на будинках. Поруч з табличкою неодмінно висить жовтий ліхтарик, це виглядає надзвичайно романтично!
 
Уругвайці шанують своє минуле, жителі і сьогодні вважають за краще їздити на старовинних машинах.
 
 
 

Набережна

Багато хто вважає річку Ла-Плата затокою Атлантичного океану. Дійсно, це - річка без берегів. Але коли подивишся на її брудно-коричнюватий відтінок, то стає зрозуміло, що це ніякий не океан, а річка несе свої бурхливі воді з самого серця південноамериканських джунглів. Поряд з ним, набережна - це приємне місце для прогулянок, вечері і спостеріганням за заходом сонця.
 
Ще вчора ми спостерігали за дивовижним заходом сонця в Монтевідео, а сьогодні - не менш вражаючий сансет - в Колонії-дель-Сакраменто.
 
Наступного дня ми поплили на поромі в Буенос-Айрес, а звідси полетіли на кордон трьох держав - Аргентини, Бразилії і Парагваю. На нас там чекало найбільше природне диво Південної Америки - водоспади Ігуасу! Щоб не пропустити наступну частину розповіді про 23-денну мандрівкою 5 країнами Латинської Америки, підписуйтесь на оновлення мого тревел-блогу!
 

.

 
А тут ви можете подивитися всю нашу подорожі Південною Америкою:
 
Частина 4: Монтевідео
 
Попередня стаття
Чарівний захід сонця в Монтевідео