Велика Африканська експедиція. Ч.2: несподіваний поворот на південь Африки

Falling water...
I want to feel it touch my skin so warm at Victoria
Under the falls between Zimbabwe and Zambia

(Yaki-Da "Pride of Africa")

початок розповіді - тут
Основною метою нашої експедиції було зібратися на вулкан Ньїрагонго в горах Вірунга в Демократичній республіці Конго і переночувати біля кратера з киплячою лавою. Але всього за 5 днів до нашого відльоту Національний парк Вірунга, де розташований вулкан, закрився у зв'язку з загостренням ситуації на сході Конго. І нам в терміновому порядку за 4 дні до початку експедиції довелося повністю міняти плани. Ми впали в ступор, оскільки інформацію про інші африканські країни ми не вивчали. Єдиним критерієм вибору було заміна Ньїрагонго на щось більш-менш рівноцінне. І тут ми згадали про водоспад Вікторія!

Терміново були придбані квитки Кігалі-Лусака-Кігалі, летіли авіакомпанією RwandAir, в яку вже встигли закохатися. Прилетіли в столицю Замбії Лусаку.

В аеропорту пощастило отримати спільну візу Замбії і Зімбабве:

Патріотична соціальна реклама по дорозі з аеропорта в місто:
34482500_1736655459751058_6399058361127534592_n.jpg

Ми не стали затримуватися в столиці Замбії Лусаці, відразу ж поїхали на автовокзал і взяли квитки на Лівінгстоун. Саме біля цього міста знаходиться знаменитий водоспад Вікторія.
34482500_1736655459751058_6399058361127534592_n.jpg
Каса на автостанції в Лусаці

Ми мали приїхали в Лівінгстоун до вечора. Але частина дороги була розбита і автобус рухався дуже повільно. В Замбії є такі правила, що після 21:00 заборонений рух пасажирського транспорту з міркувань безпеки. Тому ми зупинилися на ночівлю в якомусь селі, щоб з ранку продовжити поїздку. Але місцеві мешканці порадили нам скинутися на таксі і доїхати до Лівінгстоуна, до якого звідси було 130 км. Ми так і зробили, таксі обійшлося 5 дол. з людини. У півночі ми дісталися Лівінгстоуна.

Зранку прокинулися у 6 годині, і відразу ж пішли досліджувати Лівінгстоун, який з перших хвилин вразив своєю колоніальною англійською архітектурою:
34482500_1736655459751058_6399058361127534592_n.jpg

В першу чергу в будь-якому місті я люблю сходити на вокзал.
34482500_1736655459751058_6399058361127534592_n.jpg

Зі станції Лівінгстоун якраз відправлявся пасажирський поїзд і ми могли спостерігати за посадкою в нього пасажирів:
34482500_1736655459751058_6399058361127534592_n.jpg

Заправка в Лівінгстоуні:
34482500_1736655459751058_6399058361127534592_n.jpg

А ми рухаємося в бік водоспадів Вікторія, які в Замбії називають водоспадами Лівінгстоуна. Водоспад знаходиться на кордоні Замбії і Зімбабве. З території Замбії видно лише 1/4 частину водоспадів.

Водоспад оточує дощовий ліс, дощ в якому створює сам водоспад. На тебе постійно хлине вода, через що дуже важко фотографувати водоспад.

Над водоспадом у другій половині дня можна спостерігати веселку:

Міст через річку Замбезі, що з'єднює Замбію і Зімбабве:

Значною перевагою огляду водоспадів з боку Замбії є те, що тут можна спостерігати за дивовижним заходом сонця над Вікторією:

Сонце сідає над Замбезі:

Після заходу сонця повернулися до Лівінгстоуна і попросили місцевих мешканців показати нам заклад із справжньою замбійською кухнею. В кафе з назвою "Замбезі" замовили великий піднос з декількома блюдами традиційної кухні Замбії.

Смажені гусениці - найцікавіше і найсмачніше з усього, що ми їли в Африці. Належать до національної кухні Замбії. На жаль, ніде крім Замбії ми їх більше не зустрічали.

Гусениці дуже смакують із замбійським пивом:

Рано з ранку перейшли кордон з Зімбабве:

Дорожні знаки в Зімбабве дуже смішні:

З кордону відразу ж пішли на берег Замбезі зустрічати світанок:

Тут же і поснідали:

Після цього ми зробили несвідомий вчинок, який міг коштувати нам життя. Ми вирішили пройтися пішки по дорозі уздовж Замбезі через територію національного парку. Табличка попереджала, що цього робити не можна, але ми не повірили, проігнорували.

По дорозі один за одним нас зустрічали величні баобаби. Біля нас проїжджало пару машин. Водії були шоковані, що ми йдемо пішки, і пропонували сідати в машину. Ми знову проігнорували.

І тут... несподівано дорогу переходить слон в 50 метрах від нас! Якби він нас помітив, то міг би запросто затоптати. Але ми були щасливі, що побачили слонів поза зоопарком і не з джипа в національному парку, а просто так, і природному середовищі!

Коли ми вже підходили до міста Вікторія Фолз, то прямо біля дороги побачили ще трьох слонів:

Зімбабвійське місто біля водоспадів Вікторія так і називається - Вікторія Фолз:

Вікторію Фолз і справді є за що любити - містечко симпатичне з розвинутою туристичною інфраструктурою.

Є навіть трамвайчик, який курсує від міста до кордону із Замбією:

Ну а ми, як завжди, в першу чергу - на вокзал)). Станція Вікторія Фолз:

Зімбабвійський поїзд:

В середині - цікаво. На жаль, не вдалося покататися із-за обмеженого часу.

Зі станції пішли в найближче село, щоб подивитися, як живуть прості зімбабвійці. Виявилося, що приблизно так, як і ми. Типове зімбабвійське подвір'я:

Багато хто з місцевих мешканців запрошував нас до себе додому. Ми пару разів заходили.

Біля Вікторії Фолз є оглядовий майданчик з гарним видом на каньйон річки Замбезі:

Перед оглядом водоспадів Вікторія підкріпилися здоровою зімбабвійською їжею:

Звичайно, із зімбабвійським пивом з передбачуваною назвою:

Водоспади з боку Зімбабве, звичайно, більш привабливіші, бо значно більшу їхню частину можна побачити:

Побачити, але не сфотографувати. Майже скрізь навколо водоспадів на тебе падає шалений тропічний дощ, який створює сам водоспад:

Магічна веселка дуже доповнює враження від водоспадів:

Разом з нами водоспади дивився новий Президент Зімбабве Емерсон Мнангагва з величезною свитою і охороною:

Повечеряли в кафе "Mama Africa" з традиційною зімбабвійською кухнею:

Ночували в наметі. В Південній Африці зараз зима: вночі було +5 градусів, в день - близько 15-ти.

На ранок почалися перші трабли. Перед виїздом ми придбали сафарі в національному парку "Чобе" в Ботсвані. Це мало бути єдине сафарі, яке ми мали відвідати в Африці. Вибір на Чобе випав тому, що це самий дешевий варіант сафарі і за один день можна було побачити величезну кількість тварин. На сайті міграційної служби на сторінці, присвяченій Kaza Viza (єдина туристична віза для Замбії і Зімбабве) було написано, що користувачі візи мають також право відвідувати Ботсвану за умови в'їзду і повернення в той же день. Було також зазначено, що це стосуються і громадян України. Коли ми потрапили на кордон з Ботсваною, прикордонники заявили, що вперше про це чують. Я відрив сайті показав їм цю інформацію. Вони ж дістали перелік країн, яким потрібна віза, і серед них була Україна (поряд з якимись країнами 3-го світу). Я запропонував, щоб купити візу і з візою заїхати в Ботсвану. Вони категорично заперечили. При цьому усіх, у тому числі і москалів, пускали без візи. Пізніше з'ясувалося, бо Ботсвана - промосковська країна, керівництво якої лиже дупу Путіну і ненавидить українців. Не аргументом для них було і те, що ми веземо в їхню країну гроші, щоб підтримувати їхню напівдохлу економіку. Зараз я збираюсь з силами і натхненням, щоб провести інформаційну дискридитаційну компанію проти Ботсвани в міжнародних туристичних пабліках. Буду вдячний за допомогу мені в цьому.

Слід віддати належне зімбабвійській турфірмі Africa Zim Travel & Tours, представник якої разом з нами наполегливо добивався від придурковатих ботсванських чиновників щоб нас пустили на сафарі. Коли стало зрозуміло, що нічого не вийде, він не лише повернув нам всі гроші, але і не взяв жодної копійки за те, що провіз нас 140 кілометрів на своїй машині і витратив купу часу. По дорозі ми ще раз побачили слонів.

Більше того, у якості компенсації ми отримали із значною знижкою політ на гелікоптері від водоспадом Вікторія:

Лише з повітря найзнаменитіший водоспад Африки можна побачити повністю:

Після польоту негативний настрій зник повністю і ми з покращеним настроєм пішли назад в Замбію. По дорозі бачили багато бородавників - вони в Африці, як в нас коти і собаки:

Повернувсь в Лівінгстоун, ми вирішили поїхати на захід в містечко Казунгула на березі Замбезі. Воно примітне тим, що тут сходяться кордони 4-х держав: Замбії, Зімбабве, Ботсвани і Намібії:

На березі річки трохи бруднувато:

Хлопець плете сітки для рибної ловлі:

Пообідали в харчевні на сільському базарі. Сільська їжа, як і в нас, найздоровіша і найсмачніша:

Після цього пішли гуляти по містечку (чи селу). Коли зустрічали дітей, вони постійно просили, щоб ми їх фоткали.

Дорослі також просили фото з нами. Білих тут, напевно, не бачили від народження.

На КПП з Ботсваною:

Підзарядка мобільних телефонів:

Нічний клуб. Зверніть увагу на написання англійською мовою))

Приміський громадський транспорт в Замбії:

В 5 ранку наступного для поїхали в столицю Замбії Лусаку. Доїхали автобусом за 7 годин. До відльоту мали декілька годин, щоб оглянути місто. Лусака, виявилася, напевно самою нецікавою з усіх столиць, в яких мені довелося побувати. Але доволі душевне місто з добрими людьми. За півдня ми тут не зустріли жодної білої людини. На всю столицю - лише декілька висоток на центральному проспекті:

А в основному в Лусаці - одноповерхова забудова:

На базарі:

Соціальна реклама попереджає про холеру:

Найцікавіше місце в Лусаці - це, напевно, індуїстський храм.

Спочатку охоронці категорично не дозволили заходити на територію храму і фотографувати, але через дві хвилини різко поміняли відношення і не лише дозволили робити світлини, але і самі захотіли сфоткатися:

Ввечері ми повернулися в столицю Руанди Кігалі.

дивіться також:
частина 1: враження, стереотипи і перше знайомство (Руанда)
частина 3: омріяна Вірунга (Руанда, Конго, Уганда)
частина 4: Уганда
частина 5: Погодні аномалії Великої Рифтової долини (Кенія)
частина 6: узбережжя Суахілі

Коментарі

Круто! Захоплююсь вами. Із задоволенням читаю. Бо коли "Орел і решка" мандрвали,дивився на суми як платили за сафарі і був у щоці. 

Дивно, що у Ботсвані не довелося домовитися. Думав у Африці з цим простіше. А може вони хабар вимагали? 

Пропонували, у т.ч. і через місцевих. Там позиція щодо українців принципова

Scroll to Top