Великі Сорочинці: шедевр козацького бароко і Сорочинський ярмарок

Я був у Великих Сорочинцях тричі у своєму житті. Вперше - ще у роки перебудови наприкінці 80-х, коли відпочивав з бабусею у Миргороді. Вдруге - на Сорочинському ярмарку у 2014 році і, нарешті влітку 2025 року під час подорожі Полтавщиною. Тоді, з Опішні я мав вирушати до Гадяча, цього разу маршрут несподівано змінився. Так хотілося знову побачити Великі Сорочинці, що я пожертвував іншими пунктами й поїхав саме сюди.

І вже на під’їзді мене чекав новий ракурс знайомої святині: я вирішив глянути на Спасо-Преображенську церкву з протилежного боку річки Псел. З-поміж дерев відкрився краєвид на її зелені бані, що піднімалися над кронами, ніби величавий корабель серед моря зелені. Раніше я такого виду не бачив, і він справив на мене сильне враження.

Зблизька церква вражає ще більше. Її білосніжні стіни й бірюзові бані, увінчані золотими хрестами, сяють на тлі яскравого полтавського неба.

Спорудження храму розпочалося 1723 і було викликане бажанням гетьмана Данила Апостола облаштувати свою Сорочинську резиденцію, яка виконувала роль неофіційної столиці гетьманської України. За деякими свідченнями будував храм відомий архітектор Степан Ковнір. Каменярі були з Полтави і Опішні. Допоміжні роботи виконували місцеві козаки. 1734 року будівельні роботи завершилися. У церемонії освячення брав участь фундатор — гетьман Лівобережної України Данило Апостол з 10-ти тисячним почтом козаків.

Церква відома як усипальня родини Апостолів. 5 лютого 1734 київським митрополитом Рафаїлом (Заборовським) у склепі було поховано Гетьмана Данила Апостола. Там же знаходились прах гетьманової дружини Уляни, його сина — Миргородського полковника Павла Апостола, дочок, фельдмаршала П. Лассі.

Церква збудована у стилі українського бароко церква спочатку була дев'ятидільною, хрещатою у плані спорудою. Первісно церква мала дев'ять бань. Після пожежі 1800, коли церкву вразила блискавка, чотири менші бані були зняті і нині церква має лише п'ять бань. Центральна дільниця храму увінчана багатозаломною банею на 12-гранному світловому барабані.

22 березня (3 квітня) 1809 у Спасо-Преображенській церкві був охрещений Микола Гоголь. Хрещеним батьком був полковник М. М. Трохимовський, син лікаря М.Трохимовського, що приймав пологи у матері Гоголя.

Витончені декоративні елементи, барокові фронтони, різьблені портали - усе це створює атмосферу урочистості. 

Деталі архітектури - від різьблених наличників до аркового порталу з масивними дерев’яними дверима - виглядають нереально гарно й підкреслюють стиль українського бароко в усій його красі.

В інтер'єрі панує унікальний дерев'яний 5-ярусний різьблений іконостас, утворений трьома іконостасами. На жаль, фотографувати в храмі суворо заборонено.

Фото - Ok.Lviv (panoramio)

Фото з Вікіпекдії

Пам'ятник гетьману Данилу Апостолу поруч з церквою:

Цікавий будинок біля церкви:

Неподалік стоїть скромна, але стильно оформлена будівля - чи то церковний льох, чи скарбниця. Зовні вона нагадує боковий корпус: скромна форма, оштукатурені стіни з арочними віконцями, дах із черепичним верхом - виглядає ніби доповнення до барокового ансамблю. Я не впевнений, як це точно називається, але враження, що це саме споруда церковного господарства у стилі українського бароко - стримано, але гармонійно вписана поруч із головною святинею.

Всередині льоху:

Неподалік розташований літературно-меморіальний музей Гоголя. Затишна будівля з блакитним фасадом і червоним дахом, обрамлена квітниками, зустрічає відвідувачів бюстом письменника. Тут зберігається пам'ять про його дитинство, родину та той світ, який надихнув на створення безсмертних творів. Атмосфера музею додає ще більшої глибини враженням від усього села.

А ось ще один кадр, який я зробив, гуляючи вулицями Великих Сорочинців. На фото - хатина під солом’яною стріхою, тин, прикрашений глиняними горщиками, й квітучий двір. Це, без перебільшення, квінтесенція Полтавщини: простота й гармонія українського села, де час ніби зупинився, щоб зберегти красу й душу нашої землі.

Цей же будинок з протилежного берегу Псела:

І це раз церква з протилежного берега:

Справжній вітряк на околиці Великих Сорочинців:

Соняхи по дорозі на Велику Обухівку:

Напередодні Дня Незалежності у 2014 році ми з родиною вперше в житті побували на Сорочинському ярмарку. Взагалі-то я не великий фанат усіляких подібних фестивалів, але раз в житті побувати хотілося. 

Цьогорічний ярмарок декілька відрізнявся від попередніх. По-перше - війна, по друге - неймовірний спалах української свідомості у громадян. І перше, і друге було на кожному кроці: багато військових зі зброєю, збір коштів на допомогу українському війську, гасла "Слава Україні" - Героям слава!"

Людей не так багато, але трохи є. Війна, як ні як...

Атмосферу доповнюють традиційні хатки під солом'яною стріхою:

а також хатки гоголівських героїв:

Дерев'яна дзвіниця:

Відтворений вітряк: