Жабинці

Вмираючий костел в Жабинцях - один з моїх найулюбленіших на Тернопіллі. Він, справді, великий, незвичайний і неповторний. Шкода, що йому залишилося жити не довго. І хоча дорога до Жабинців жахлива (можна їхати з Копичинців через Чагарі і Коцюбинці, а можна з Чорткова через Пробіжну), раджу вам сюди приїхати, незважаючи ні на що.

Жабинці вперше згадуються у 1592 році. Як і сусідні Коцюбинці, у ХІХ році вони знаходились у власності родини Городиських. У 1860 році Казимир Городиський спорудив у Жабинцях мурований парафіяльний костел, який було освячено у 1872 році під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії.

У 1906 році експозитура в Жабинцях отримала статус парафії. Тоді ж було розширено і храм, який повторно освятили у 1907 році. У 1885 році костел обслуговував парох о. Казимир Гловінський, у 1903 році - о. Тит Зайончковський, а 1912 - 1913 роках - о. Станіслав Войновський. Після Першої світової війни, у 1921 році парохом був о. Йосип Кучинський, а з 1938 року храмом опікувався адміністратор о. Мечислав Кшемінський. Храм мав філіальні костели в Гадинцях, Швайківцях і Пробіжній (останній сьогодні є діючим).

Історія руйнування храму почалася після Другої світової війни, коли совіти закрили костел і пристосували його під господарські потреби. В часи Незалежності храм так і не повернули римо-католицькій громаді. Напевне, із-за відсутності тієї самої громади, адже Жабинці - маленьке село з населенням трохи більше 6 сотень мешканців.

Ще недавно храм мав гостру вежу. Але декілька років тому в костелі повністю провалився дах, і вежа впала:

Поруч з храмом зберігся пам'ятний знак на честь фундаторів костелу Городиських:

Герби Городиських на фасадах костелу:

Елементи декору фасаду:

Всередині зовсім сумно...

Хори:

Залишки розписів:

Інші ракурси: