Василіянський монастир св. Трійці

Український василіянський монастир св. Трійці знаходиться в самому серці Старого міста і є центром українського життя в Вільнюсі. Ансамбль утворюють церква Святої Трійці, масивна чотирикутна дзвіниця, дві монастирські будівлі в декілька корпусів і пишні барочні ворота з двома арочними проїздами. Ансамбль почав формуватися на початку XVI століття і в цілому склався в XIX столітті. Засновані як православні, храм і монастир в 1608-1827 роках належали греко-католицькому чернечому ордену Святого Василя Великого.

Ворота, що ведуть з вулиці в двір колишнього монастиря, є видатним твором архітектури в стилі пізнього бароко, зразком виленской школи пізнього бароко, межуючого з рококо. Ворота шириною 10,8 м і заввишки 17,5 м відносяться до найбільших в Литві.

Монументальний триярусний арочний проїзд споруджений архітектором Йоганном Крістофом Глаубицем в 1761 році. Пишний хвилястий фасад воріт прикрашає складна композиція пілястрів і антаблементів хвилястого профілю, стін, що членують площини. Два хвилясті антаблементи із звивистими карнизами ділять фасад на три яруси. У нижньому ярусі розташовуються профільовані арочні отвори. З боків на п'єдесталах стоять пілястри з корінфськими капітелями, по три з кожного боку.

Центральні місце в ансамблю займає Троїцька церква, збудована в 1514–1516 роках на місці старої православної дерев'яної церкви (від 1347 року). Фундатором храму виступив князь Костянтин Острозький, на вдячність за перемогу в битві під Оршею. У другій половині 16 століття відійшла уніатам. У 1821 році відібрана від оо. Василіян російськими окупантами. У 1919 перейшла до католиків. У 1940–1991 роках зачинена. У 1991 повернена греко-католицькій громаді. У 1994 році відійшла до оо. Василіян. Сьогодні у богослужінні використовується українська мова.

Масивна дзвіниця стоїть в північній частині великого монастирського двору, навскоси від головного фасаду церкви, стикаючись з флігелем південного корпусу будівлі колишнього жіночого монастиря. Дзвіниця зведена в XVI столітті за ініціативою і на засоби Костянтина Острожского. Після пожежі 1748 року дзвіниця була відремонтована і покрита новою покрівлею. У XIX столітті дзвіницю прикрасив новий классицистский карниз.

Монастирський дворик виглядає досить патріархально:

 

Регіон:

Розташування

Scroll to Top