Сокаль

Попередня стаття
Заклад
Наступна стаття
Найкращий маршрут Львівщиною + трохи незвичайних Чернівців

Сокаль - найпівнічніше місто Львівщині. Територіально - майже Волинь. Та все ж таки Сокаль - справжнісінька Галичина у кращому розумінні цього слова. В місті багато цікавих архітектурних пам'яток, а навколо міста пам'ятки ще цікавіше. Сокаль і Сокальщина - це, передусім, гарно збережений комплекс Бернардинського монастиря у присілку Жвирка. Саме він манить на північну околицю Галичини туристів. Але ми залишимо кляштор "на потім", а сьогодні прогуляємося центром міста у пошуках місцевих цікавинок.

Сокаль відомий з письмових джерел з 1377 року. Та вчені дотримуються думки, що місто було засновано ще у XI столітті і зруйноване татаро-монгольською навалою у 20-х роках ХІІІ століття. Назва міста асоціюється з птахом соколом і, напевне, не дарма. У XIV столітті князь Земовит видав грамоту, якою заборонив в околицях міст полювати на соколів.

Місто розташовувалося на лівому березі Західного Бугу, а на правому березі, де сьогодні знаходиться Міський парк, стояв замок, де й проживав Земовит - князь мазовецький і принц руський, який був одружений з сестрою польського короля Ягайла Олександрою. Саме Земовит надав Сокалю Магдебурзьке право у 1424 році. На той час Сокаль був повітовим центром Белзького князівства, а в середині XV століття перейшов до Польщі.

Протягом декількох століть спокій місту тільки снився. Особливо діставалося Сокалю від татар. Лише протягом 1499 - 1523 років син Кримського хана Манглі-Гірея нападав і грабував місто дев'ять разів! У 1519 році на місці спаленого міста з 40-тисячною татарською ордою воював князь Костянтин Острозький зі своїм 10-тисячним військом. За наказом польського короля у 1571 році на правому березі Західного Бугу, де раніше стояв спалений татарами замок, збудували нові міські укріплення, які повністю розібрали у ХІХ столітті. У 1648 році місцеві мешканці з радістю допомогли козацьким загонам полковника Кудрі захопити Сокаль.

Найстарішим храмом міста вважається церква Св. Миколая, збудована в першій половині XVI століття. Сьогодні вона знаходиться на території Міського парку на березі Західного Бугу. Церкву вважають колискою Унії православної церкви з Римом. Саме в Миколаївському храмі у 1594 році відбулася нарада православних українських священиків в присутності перемишльського єпископа Михайла Копистинського щодо можливості об'єднання з римо-католицькою церквою.

Поруч з церквою св. Миколая стояла більш давня дерев'яна церква Пресвятої Богородиці, яка згоріла у 1821 році. Обидві храми були об'єднані спільним муром і утворювали монастирський комплекс. Миколаївська церква відновлювалося після пожеж 1613 та 1671 років і була відреставрована у 1694 році, про що свідчить надпис над хорами. У 1752-1756 інтер'єр храму був розписаний (ймовірно, відомим живописцем С. Строїнським, а в 1890-ті роки до північної стіни добудували каплицю. Первісний вигляд церкві повернули під час реставрації 1971 - 1975 років за проектом архітекторів Ігоря Старосольського та Валентини Пашиної. у 1989 році святиню повернули віруючим.

З першого погляду на храм стає зрозумілим, що перед нами - споруда оборонного типу. Товщина стін твердині сягає 2,4 метри. Про оборонні функції нагадують і невеликі вікна, перероблені з амбразур, і могутні контрфорси. Миколаївську церкву можна вважати унікальним для Галичини твором української архітектури епохи Ренесансу.

Спустившись від церкви до берегу Західного Бугу, побачимо гарну панораму з Бернардинським кляштором на протилежному березі річки.

Неподалік від Миколаївської церкви в Міському парку стоїть руїною одна з найстаріших у Галичині синагог. Сокальську божницю збудовано в середині XVII століття. На сьогодні стан синагоги - жахливий. Інтер'єр являє собою суцільний смітник. А на стінах ще можна розглядіти залишки старих розписів і ліпнини.

Поруч із синагогою - Народний дім (колишній будинок товариства "Сокіл", ХІХ ст.):

На колишньому Ринку (сьогодні - площа Січових Стрільців) - багато цікавих будівель. Як атрибут галицького міста і місцевого самоврядування в центрі міста збереглася ратуша.

"Завдяки" нещодавно натягнутій на її вежу брунатній металочерепиці споруда столітньою не виглядає. Сьогодні ратуша використовується за своїм прямим призначенням: тут розташована міська рада.

Домінантою колишньої Ринкової площі і всього середмістя Сокаля є величезний недобудований костел. Культову споруду почали будувати у 30-ті роки минулого століття, але так і не змогли закінчити через початок Другої світової війни. Ясна річ, що з приходом радянської влади костелобудівництво не було пріоритетним напрямом її діяльності. Так і стоїть незакінчена конструктивістська примара у центрі міста і слугує підставкою для гасел Януковича.

На протилежному боці центральної вулиці, що носить ім'я митрополита Андрея Шептицького, домінує над центром ще один великий храм міста - греко-католицька церква Святих Апостолів Петра і Павла. Святиню будували протягом 1904 - 1909 за проектом відомого львівського архітектора Василя Нагорного в стилі французького класицизму на кошти прихожан стараннями о. Василя Левицького. Металеві конструкції для бань проектував Ян Богуцький, а кам’яна підлога виконана краківською фірмою "Каден". У 1933 році внутрішні розписи церкви закінчували Михайло Осіньчук та Павло Ковжун, а мистець з Перемишля Володимир Іванюх намалював двоярусний іконостас. Церква діяла і за радянських часів, як православна.\

Якщо напроти Петропавлівської церкви звернути на вулицю Березовського, то побачимо це один храм Сокаля - мурована церква Св. Архангела Михаїла "костельного" типу. Храм будувався протягом 1778 - 1835 років на місці старої дерев'яної церкви. У 1904 році святиню реставрували, розписали інтер’єр, добудували присінок, а за 4 роки провели зовнішню віднову. З 1962 року совіти розмістили у закритій церкві автошколу.

У 1624 році на південній околиці сучасного Сокаля збудували кляштор бригіток з костелом, монастирськими келіями і баштами. У 1655 році монастир було зруйновано козаками Богдана Хмельницького. Від колишнього кляштору залишилися перебудовані під житловий будинок келії. З північного боку келій ще можна роздивитися контрфорси.

На завершення ще декілька вартих уваги будинків середмістя Сокаля. Колишній будинок позичкової каси, 1905 рік. Сьогодні - районне відділення Держказначейства:

Комплекс повітової лікарні (кінець ХІХ ст.):

Школа-інтернат, ХІХ ст.:

В колишній віллі початку ХХ ст. - будинок культури і центр соціальної служби для молоді:

Гімназія (поч. ХХ ст.):

Про головну цікавинку Сокаля - тут

Попередня стаття
Заклад
Наступна стаття
Найкращий маршрут Львівщиною + трохи незвичайних Чернівців

Коментарі

люблю Сокаль! Дякую за пост пропустив руїни монастиря бригідок ;)
Прошу! Не пропустив, подивись уважніше :)
ага, келії бачу, але там на березі Бугу ще башта з фрагментами оборонних стін є
Я шукав ту башту, але не знайшов. Принаймні, на тому місці, де вона позначена на карті.
А ти маєш її фото?
я на неї власне випадково вийшов, коли шукав ракурс зйомки бернардинського кляштора. Фактично прямо через річку від нього (недарма було повір'я що між монастирями був підземний хід через Буг) фото тут є - http://haidamac.livejournal.com/50102.html
От бляхо-мухо, з багатьох місць кляштор фотографував, і не зустрів цієї башти. Може її вже розвалили?
та не думаю, щоби розвалили
здається. там ще гаражі були
гаражі дійсно були, а ось башти не було :(((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((
ну хто знає. Від Хмельниччини стояла руїна, а тут за 2 роки десь зникла? Хоча у нас всьо можливо
треба поїхати, пошукати, тільки влітку, бо зараз, підозрюю, там болото непрохідне
ну тоді приїжджай, поїдемо, пошукаємо
сподіваюся, що зможу
у мене на Сокальщині ще є плани :)
в мене так само :)
от і домовились :)
дабазарились, я п сказал :)
у тебе клава заглючила?
давай краще швидше викладай свої іностранні каланчі!
ти вже всі мої недавні матеріяли прочитав, що квапиш на ратуші дивитися?
ще ні
ну то й шо?
от і з ратушами так буде: я зараз засяду на 2–3 години сортувати фотки, а ти навіть нісоізволіш подивитися. Знаю тебе!
подивлюсь - то 100 відсотків
а от чи прочитаю текст - то від часу залежить
от сьогодні вихідні, а я все одно працюю
і завтра так само...
ти ще сподіваєшся, що я буду до Ратуші-2 писати новий текст, робити архітектурне дослідження?! Дзуськи! У мене грядуть канікули, які там тексти можуть бути.
Дзуськи! Дзуськи?????????
не чув такого слова не в пустельному контексті? Українська мова не обмежується лише непаспортними іменами котів подільського повіту.
ти випадково натрапив, а тепер дорікаєш, що Анді_бабубуду її в обов’язковому порядку не знайшов. Якось це не агугу :(
де ти взрів слова докору? :)
я б таку ратушу ніпрочь заімєть до своєї колекції ратуш. Але чуже не візьму (: П.С. Я готую другу частину про ратуші. Більш значну, ніж перша.
Кльово! Там, напевне, в основному, зарубіжні?
так. За два роки збору :)
ой, ну викладай скоріше!
не горить.
Мені лінь, я хочу жж-канікул :)
От зараз алярмово повикладаю написане і піду в урльоп.
ну, як всєгда... а як же чергова війна з десертівною?
Знать не знаю, хто це і що за шмат лайна.
Цього більше в моїх спогадах не існує, я відпустив.
а ты её прости, прости и отпусти
видишь, она не твоя
а ты её прости, прости и отпусти
даже безумно любя...
нема її, і все!
Годі вже про неіснуючі апейрони мову вести.
нема її, і все!
чудова розповідь.
читати Ваші записи - наче взяти до рук цікавого журнала про мандрівки.
Дякую, Лесю!
А ми так і не здійснили нашу давню мрію про спільну мандрівку кудись :)
Так! Ви пишіть про заплановані - ось вже потепліло - то може і якось..
)
Re: Так! Та я зараз у Львові живу і майже кожні вихідні кудись їжджу :)
так що в будь-який час
все, тепер тільки про це і думатиму..
думайте, думайте! :)
лжош!
Ось тут що написав: http://andy-babubudu.livejournal.com/188375.html?thread=2421463#t2421463 ? От так ти по вихідним мобільний, угу! Але Леся123 не слідкує чомусь за неправдою :)
ах ти негідник такий! я писав "майже"!
і я сам визначаю, подорожувати мені чи працювати!
роби області користь адміністративну, а не протринькуй гроші на дощово-снігові Белзи і Мостиські. Ач яка нєвідаль! Ще й людей набирає повний віз!
ты мне ещё тут пробазарь!
ти мене наче як залякуєш?!
Ха, руки короткі!
э, мальчик, я не понял, ты на кого батон решил покрошить?
Та я со своими депутатскими и властными полномочиями могу стереть тебя в порошок так что навсегда отпадет желание критиковать и подкалывать старших!
твої полномочія досить куці, так що не розмахуй ними сильно!