Снятин

Снятин - старовинне місто в історичному регіоні Покуття на південному сході Івано-Франівської області на кордоні з Буковиною. В місті багато є цікавого для туристів - ратуша з найвищою (після Львівської ратуші) вежею в Україні, костелсинагогаавстрійська забудовазакопанські вілли, дерев'яна церква. Всі пам'ятки (крім останньої) компактно розташовані в центрі міста. Добиратися краще автобусом з Коломиї або Чернівців, бо вокзал знаходиться за містом.

Перша згадка про Снятин зустрічається в Іпатіївському літописі у 1158 році. Назва міста походить від імені його власника — воєводи Костянтина (Коснятина) Сірославовича, знатного боярина при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла. Після переходу Галичини під владу польського короля Казимира III у 1349 році Снятин став центром староства. Першим старостою був Отто з Ходеча . Тривалий час старостами в Снятині були представники шляхтичів Бучацьких, зокрема, Міхал «Мужило» Бучацький, його син Міхал, внук Давид. В Снятині під угодою, укладеною з молдавським канцлером Михайлом, підписалися як свідки, зокрема, Бартоломей Язловецький (Бучацький) разом з снятинським та коломийським старостою — стрийком Михайлом «Мужилом» Бучацьким. Магдебурзьке право Снятин отримав у 1448 році.

Найвідоміша пам'ятка Снятина - ратуша, що розташована на центральній вулиці Шевченка на заході колишньої площі Ринок. Ратушу збудовано у 1861 році за проектом архітектора Йосифа Шрейбера з Чернівців під керівництвом міського будівничого Антона Берки у стилі класицизму. Ратуша вважається однією з найгарніших і найвищих в Україні. Її стрімка тендітна вежа висота 50 метрів поступається лише вежі Львівській ратуші. Вежу ратуші видно за декілька кілометрів, ще на під'їзді до міста. Первісно ратуша складалась з частини нині існуючої (південно-східний блок зі сторони міста) разом з першою сходовою кліткою. На наступному етапі будівництва у 1868 році зведено стіни ратушевої вежі і добудовано весь будинок. Вежу було закінчено лише у 1909 році.

В плані квадратна вежа складається із трьох частин, що динамічно звужуються вгору. Кути ратуші декоровані рустами, фіксуючи її в просторі. На осі розташовані вікна для освітлення сходової клітки. Верхнє, що має трапецевидне завершення, декороване замковим каменем і геометричним обрамленням. Завершує перший рівень декоративний пластичний карниз, в площині якого виконана скульптурна композиція (орли з могутніми крилами, які охороняють герб прикордонного містечка, увінчані каскадними гірляндами).

Купол вежі виконаний із металевих листів у вигляді луски. Вище світлового ліхтаря розташований шпиль із флюгером, під яким знаходиться яблучко (бронзова куля), де зберігаються документи історії, вкладені туди 1958 року під час святкування 800-річчя Снятина. На шпилі ратушної вежі міститься флюгер з прапором і датою — 1909. Годинник, що його доставив інженер Міхель Менсович з Кросни (Польща) і встановив на ратушевій вежі, мав чорний циферблат із білими цифрами. Позолочені стрілки були розміром др. 80 см. Два дзвони, які виготовив відливник Карло Швабе з Б'ялої, в різних тональностях відлічували години цілодобово.

На північному боці колишньої площі Ринок збереглося багато кам'яниць кінця ХІХ - початку ХХ ст.:

Особливо виділяється будинок торгівлі 1923 року, збудований в румунському стилі необринков'яну. Близькість Буковини нагадує про себе.

У XVII столітті в Снятині існував замок. Відомо, що у 1665 році новозбудований замок зруйнували козаки Б.Хмельницького, коли вони штурмом здобули місто. У 1900 році на місці замку збудовано староство. Сьогодні в будинку розміщується інтернат.

З місця, де стояв замок, можна побачити гарну панораму долини Прута:

Костел Успіння Пречистої Діви Марії в Снятині збудовано у 1843 році на місці раніше спаленого храму. Через чотирнадцять років новозбудований храм був освячений архієпископом Львівським, Лукашем Баранецьким.

Під час Першої світової війни костел, плебанія та господарчі помешкання були понищені. У 1926–1936 роках з добровільних пожертв були збудовані дві бічні каплиці, продовжений пресбітерій, переробили вікна, оновили та розширили хори, вибудували нове захристя, помалювали стіни. Через просідання ґрунту дзвіниця залишилася недобудованою. 6 травня 1936 року відбулось освячення головного вівтаря.

По завершенню Другої світової війни, 13 травня 1946 року влада міста закрила костел, відібравши ключі. 1 червня 1946 року останнім транспортом виїхали ксьондзи, забравши із собою шанований серед парафіян образ Матері Божої св. Скапулярію. 20 листопада 1990 року рішенням Івано-Франківського облвиконкому храм у жахливому стані був повернутий римо-католицькій громаді м. Снятина. 22 травня 1993 року храм був заново відкритий для віруючих.

Церква Пресвятої Трійці, XVIII ст.:

Більшість цікавих пам'яток Снятина розмістилося на вулиці Коснятина, яка йде паралельно центральній вулиці Шевченка і площі Ринок.

Поруч з костелом - одноповерховий будинок, де розміщувалося староство та школа судового виконавця (друга половина ХІХ ст.):

Вірменський костел збудований наприкінці XVIII ст. на місці монастирського дерев'яного храму, що належав домініканцім:

Поруч з костелом - будівля Польської жіночої школи, 1895 рік:

На вулиці Коснятина зберігся будинок для дітей сиріт з каплицею (друга половина ХІХ ст.):

У самому будинку в карпатському стилі розташувався музей українського художника Василя Касьяна:

У неоготичній капличці в радянські часи був концертний зал, а зараз - районний центр соціальних служб для молоді:

Будівля повітової ради (друга половина ХІХ ст.):

Пошта, поч. ХХ ст.:

Будинок фотографа Шміцлера (кінець ХІХ ст.):

Тут же на вулиці Коснятина є декілька цікавих вілл в закопанському стилі:

Церква Дива Св. Архістратига Михайла побудована в центрі Снятина у 1880-86 рр. за ініціативою місцевого священика Т. Кобринського, чоловіка відомої письменниці і активістки гендерного руху Наталії Кобринської.

Будинок спортивного товариства "Сокіл", поч. ХХ ст.:

На східній околиці середмістя по дорозі на Чернівці можна побачити синагогу, збудовану на початку ХХ століття:

Розташування

Scroll to Top