Україна

Найбільше село Сокирянщини – РОМАНКІВЦІ (перша згадка – 1565 рік, 5 тис. мешканців). Деякі пов’язують походження його назви з галицьким князем Романом Мстиславовичем, хоча, більш ймовірно, що своєю назвою Романківці зобов’язані засновникові села Роману, який переселився на задністрянські землі з Поділля. З 1834 році Романківці становляться волосним центром Хотинського повіту, зберігаючи цей статус до 1920 року. Наприкінці ХІХ століття в селі збудовано першу початкову школу, волосний будинок, лікарню. Такому успішному розвитку село зобов’язано багатій родині Крупенських, коріння яких сягають ще часів Молдавського князівства. Крупенські...

Хоча Сокирянщина своєю природою нагадує попередній Кельменецький район, вона значно багатше за Кельменеччину на архітектурні та історичні пам’ятки. Перше село на шляху до райцентру – ГРУБНА (1,8 тис. мешканців), є одним з поселень старообрядників, відомих нам з подорожей до Білої Криниці (Глибоцький район) та Липованів (Вижницький район). Від траси до села – близько двох кілометрів (поворот праворуч на Грубну знаходиться на початку району). Перша документальна згадка про поселення російських старовірів із назвою Грубна відноситься до 1771 року, хоча відомо, що своє перше поселення в урочищі Стара Грубна декілька родин російських...

В двох кілометрах від дороги на Комарів лежить придністровське село, назва якого цілком передбачена – ДНІСТРІВКА (Кельменецький р-н, 1,1 тис. мешканців). Землі навколо поселення з тодішньою назвою Рестео-Атаки у 1756 році придбав у турків молдавський господар Григорій Гіки, подарувавши їх своїй донці – княгині Марії. Тоді ж за допомогою Марії місцева громада побудувала першу в селі дерев’яну церкву, яка згоріла у 1883 році. Новий дерев’яний храм на кам’яному фундаменті відбудували вже наступного року у типово московському стилі і освітили, як Покровський. Тоді ж при церкві збудували й церковно-приходську школу для селян. Безкупольну...

Наддністрянське село КОМАРІВ (перша згадка – 1665 рік, 1,7 тис. мешканців) розташоване в 9 кілометрах від траси Хотин – Новодністровськ (повертати треба біля села Бузовиця). В селі знаходиться найстаріший дерев’яний храм району – Успенська церква, зведена у 1765 році. Храм є тризрубним одноверхим. Над навою підвищується восьмерик куполу, бабинець і вівтарна частина мають бічні прибудови. Пізніше до бабинця прибудували двоярусну муровану вежу-дзвіницю, яка явно домінує в ансамблі. Дністровські краєвиди зі скель біля Комарова заворожують. Ще б пак: на протилежному березі – знаменитий Бакотський скельний монастир, який також при нагоді...

Невелике село НАГОРЯНИ (перша згадка – 1425 рік, 0,45 тис. мешканців) належить до Грушівської сільської ради Кельменецького району. Тут знаходиться найцікавіший природний об’єкт Кельменеччини. На схід від села сама природа створила унікальну геологічну пам’ятку – Шишкові горби. І справді, тригрядовий ланцюг конусоподібних горбів, що підвищуються над високим берегом Дністра на 15 – 20 метрів здалеку нагадують шишки. Виникло це диво мільйони років тому, коли природні сили зруйнували бар’єрний риф у теплому морі, води якого плескалися на цьому місці. Дністровський берег біля Нагорян – це нагромадження чудотворних скель, серед яких...

Наша віртуальна подорож Буковиною добігає свого кінця. На десерт залишилися лише два райони Чернівецької області – Кельменецький і Сокирянський. Два райони, про які путівники мовчать, а туристи обминають їх десятою дорогою. Бо чітко впевнені в тому, що «тут нічого цікавого немає». Цього року я вирішив перевірити обґрунтованість цього стереотипу. Висновки робити не буду: ви їх зробите самі. Відразу ж хочу зауважити: «Буковиною» цей регіон можна вважати лише умовно: разом з Хотинським та Новоселицьким районами Кельменеччина та Сокирянщина входять до складу історичного регіону «Північна Бесарабія». Кельменецький район – один з найзагадковіших...

У селі НИЖНІ ПЕТРІВЦІ (Сторожинецький район, 3,9 тис. мешканців) досі живуть нащадки чадецьких гуралів – польського аналогу гуцулів. Умови для їх переселення сюди створив австрійський уряд Габсбургів, якій проводив політику вимішування народів, що проживали на території імперії. Чадецькі гуралі є римо-католиками, але відрізняються від звичайних поляків мовою, одягом, побутом, традиціями, кухнею. Про їх існування нагадує костел Преображення Господнього (20-ті роки ХХ століття). Щоб досягнути гуральського хутору Аршиця, де розташований костел, доведеться проїхати через все село до його південної околиці поганою ґрунтовкою. Костел...

Село ВЕРХНІ ПЕТРІВЦІ (Сторожинецький р-н, 3,8 тис. мешканців) відомо ще з XIV століття. Саме з цього часу на території сучасного села у часи Галицько-Волинського князівства були збудовані оборонні укріплення. Кажуть, що їх залишки збереглися і до сьогодні. З початку ХІХ століття Верхні і Нижні Петрівці стали місцем компактного мешкання одного з польських етносів – чадецьких гуралів. На свою історичну батьківщину в Чадецький округ на Словаччині чадецькі гуралі масово переселилися після Другої світової війни, коли почалися гоніння на них з боку радянської влади. Проте частина представників цього етносу залишилися в Верхніх та Нижніх Петрівцях...

Назва містечка ГЛИБОКА (9,2 тис. мешканців) – адміністративного центру Глибоцького району, походить від міста його розташування: поселення дійсно розташовано у глибокій долині. Назва вперше згадується у 1438 році у молдавській грамоті, згідно з якою молдавський господар Ілля І наділив місцевістю під назвою Глибока придворного суддю Петра Гудиму. В іншому історичному документі того ж року поселення згадується, як запустіла місцевість в урочищі Чорна Поляна. У 1490 році в Глибокій вже існувала церква, яка того ж року увійшла до Радівецької єпархії. А наступного року молдавський господар Штефан Великий своєю грамотою передав Глибоку придворному...

В селі ПЕТРИЧАНКА (Глибоцький р-н, 0,5 тис. мешканців) є старий панський маєток з парком – пам’яткою природи місцевого значення. Палац – одноповерховий і непримітний. В плані нагадує літеру «Г».

Село ЧЕРВОНА ДІБРОВА (0,6 тис. мешканців), розташоване на північ від Димки на берегах невеликої річки Дерелуй. Дорога від димки сюди дуже складна: вузький розбитий серпантин. Директор Димківського музею О.Кобилянської Іван Деметерович Дан, разом з яким ми їхали у напрямку Червоної Діброви, до останнього відмовляв мене їхати цією дорогою. Але я не скорився. Так, вона дійсно була складною, але ж які краєвиди! Ця місцевість перше згадується у 1497 року у зв’язку із битвою поляків під керівництвом короля Яна-Ольбрахта з військами молдавського господаря Штефана ІІІ Великого, під час якої поляки зазнали величезної поразки. За легендою після...

ДИМКА (Глибоцький р-н 1,9 тис. мешканців), що знаходиться між трасою «Чернівці – Сучава» та Глибокою, відоме музеєм-садибою «буковинської орлиці» Ольги Кобилянської (1863 – 1942), який відкрито у 1973 році. У 1889 – 1891 роках письменниця проживала тут у батьківському маєтку, а в інші часи часто бувала в селі заїздами. У трьох кімнатах музею розміщена музейна експозиція, четверта кімната – меморіальна. Експозиція першої кімнати присвячена життю і творчості Ольги Кобилянської у Димці. Тут можна побачити експонати, що сповна відображають часи життя родини самої О.Кобилянської в селі, її приїзди сюди. Трагедія братовбивства заради заволодіння...