Переможне (Хлопи)

Якщо ви вже попали у Комарно (а попасти туди треба обов'язково!), не оминіть увагою і сусіднє Переможне, що практично становлять з Комарном одне ціле. До 1945 року поселення мало назву Хлопи. В селі, що має давню історію, стоїть величезний костел - один з не багатьох на Львівщині, виконаний в стилі конструктивізму.

На початку XV століття король Владислав Ягайло надав Хлопи якомусь Миколаю Параві. У 1446 році власником виступає його племінник Станіслав з Ходча. З 1450 року, після смерті дядька, він став повноправним володарем маєтку. В документі 1457 року згадується двір (мабуть, оборонний), зведення якого приписують Станіславу Ходецькому, воєводі Руському.


Історія Хлопів тісно пов'язано з сусіднім Комарном. Не дивно, адже поселення входило до комарнянського ключа сіл, і власники Комарна одночасно були і власниками Хлопів. На межі XVIII і ХІХ століть Антоній Юзеф Лянцкоронський (1761 - 1830) збудував нову великопанську садибу. Сам власник ніколи там не жив, тому що його улюбленим місцем перебування був палац у Старому Роздолі.

Цей двір з усіх сторін оточував чудовий парк, який був, можливо, закладений одночасно з будівництвом садиби. Сьогодні в парку доживає свої останні дні колишній палац графині Кароліни Лянцкоронської (докладніше про це - в розповіді про Комарно).

У міжвоєнний період 80 відсотків населення Хлопів складали поляки, і лише 20 відсотків (або 30 сімей - українці). У 1936 році розпочато будівництво великого костелу Найсвятішої Діви Марії Королеви Ангелів і св. Станіслава, який мав відігравати роль філіального по відношенню до храму в Комарно. До початку Другої світової війни костел, ймовірно, так і не був освячений, оскільки завершення його будівництва відносять до 1940 року.

Храм дійсно вражаю своєю величчю і майстерністю виконання. З невеликої кількості конструктивістських костелів на Галичині, цей, однозначно - номер один. Круглі вікна нагадують ілюмінатори повітряного лайнера, вражають елементи між вікнами, схожі на контрфорсів. А елементи білої кладки видно ще за пару кілометрів при під'їзді до храму.

Ймовірно, були плани збудувати щось подібне на дзвіницю з лівого боку головного фасаду, але завадила війна.

На початку 90-х років колишній костел передали греко-католицькій громаді. Сьогодні тут розташований храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Інтер'єр розписано вже в часи Незалежності.

Дивно, але навіть такий молодий костел все встиг обрости легендою. Кажуть, що підземний хід звідси вів до костелу в Комарно.

 

Коментарі

масивна конструкція!
Що за ідіотську веранду там притулили на вході? От же ж у людей "почуття смаку"...

то облагородили, щоб красиво було! :)

шкода, костел надто великий, а то би сайдингом зашили. Ото була би краса! :)

так, був би як новий :)

Батогів за таке красиво.
Вже не одну споруду зіпсували - пасує , як корові сідло:(
Коли я там був , то ще цю штукенцію не прибудували.

Згідний! По попі за таке треба бити!

Грандіозна будівля! :)

Так! Рекомендую, до речі :)

прислухаюсь до твоєї рекомендації :)

Це те саме Комарно, що Комарно-Бучали? Наче воно.

Ні, Комарно-Бучали - це залізнична станція в 5 км від Комарно.

Знаю-знаю, я мала на увазі, що саме той населений пункт. Не раз мимо нього проїжджала.
(Ви забули ще одну комарнівську знаменитість - це батьківщина Ганни Герман :-) )

Так, Ганю Герман на її батьківщині дуже люблять і поважають :)))

Ага. Кожен один комарнівець згадує.

Хоча, Ганна Миколаївна все ж таки з Миколаївщини: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%93%D0%B5...

А Господь її знає, як вона за Комарно зачепилася.

Я потрапила туди сьогодні і закохалась :)
Конструктивізм у сакральній архітектурі для мене як лакричні цукорки — не всі розуміють, чого це я так тащуся :)

Розташування

Scroll to Top