Озеро Нобель: первозданна перлина Полісся

Глибоко на півночі Рівненської області, серед лісів і болотистих луків Полісся, розкинулось одне з наймальовничіших озер України - Нобель. Це справжній поліський скарб, що одночасно є частиною заплави Прип’яті й окремою природною пам’яткою зі своїм обличчям, історією та атмосферою.

Шлях до озера лежить через русло Прип’яті - ми добиралися човном, долаючи звивисту течію майже годину. Саме озеро знаходиться за 10 кілометрів від білоруського кордону, на території Рівненського природного заповідника. Природна межа між Волинню й Поліссям тут зникає - лишається лише безкрайній горизонт води, лілії, ліси й тиша.

Озеро Нобель має складну, звивисту форму з численними затоками та півостровами, утвореними давнім руслом Прип’яті. Його площа сягає понад 5,3 км², а глибина подекуди перевищує 8 метрів. Уздовж берегів - типове поліське поєднання: з одного боку соснові бори, з іншого - болота, луки й очерети. У центрі озера - чотири острови, серед яких є навіть один із церквою на горизонті, що виглядає як казкова декорація.

Поверхня озера різна: частина вкрита лататтям, що цвіте білими та жовтими квітами, а частина - кришталево чиста, з відображенням неба і лісу.

На південному березі розташоване село Нобель, населення якого нині становить лише близько 270 людей. Але колись це було важливе місто Київської Русі. Уперше Нобель згадується в Іпатіївському літописі 1158 року як «місто у землі дреговичів». Історики припускають, що тут існувала митна застава на шляху з Києва до Пінська.

Сьогодні в селі панує спокій, і лише стара церква Успіння Богородиці з кінця XIX століття нагадує про минулі століття. Вона - своєрідна домінанта панорами, яку видно просто з човна на озері, серед латаття і темної води.

Озеро вважається одним із найчистіших у всьому Поліссі. Тут водиться понад десяток видів риб - щука, окунь, карась, сом, линь, плітка, а також багато раків. Не дивно, що рибалки приїжджають сюди з усієї області, часто з наметами - влаштовують табори на березі чи ночують на островах.

Окрім риб, Нобель - справжнє царство водяних птахів. У сезон тут можна побачити лебедів, чапель, гусей і навіть рідкісних орланів. Уздовж берегів гніздяться дикі качки, спостерігати за якими - окреме задоволення.

Під час нашої подорожі човном гід Володимир, мешканець Сваловичів, пригостив мене домашнім самогоном і ковбасою з дичини, приготовленою за старовинним рецептом. На фоні лілій, дзюрчання хвиль і силуету церкви смакували вони особливо.

Пити з чарки просто посеред латаття, сидячи на човні, - ритуал, що перетворює буденну поїздку на незабутній досвід. Це не просто алкоголь - це суть Полісся, настояна на димі, соснах і гостинності.

Крім моторного човна зі Сваловичів, сюди можна дітатися ще й ґрунтовими дорогами з Ратного чи Зарічного. Найкраще їхати з місцевим провідником або звертатися до екотуристичних баз.

Поблизу немає інфраструктури, тож із собою варто взяти воду, їжу, вудки, зручне взуття й головне - повагу до природи.

Це місце вартує не тільки фото, а й тиші. Бо Нобель - це Полісся у своїй найчеснішій формі: без глянцю, без масовки, без шуму. Тут все по-справжньому.