Красноїльськ

  • 08.10.2009

За Чудеєм відразу починається велике селище КРАСНОЇЛЬСЬК, відоме ще з 1431 року. Стара назва поселення – Красна. На початку ХІХ століття в Красній діяв склозавод, що випускав порожнє та листове скло, перенесений сюди зі Старої Гути (про неї – у наступній розповіді). IMG_4426

Як і Банилів-Підгірний, Красноїльськ є справжнім раєм не лише для шануальників архітектури, а й для любителів гір та зеленої природи: вкриті заповідними лісами гори починаються відразу за містечком.

IMG_4431

Мандрівку почнемо з центральної вулички містечка Штефана Маре, поворот праворуч на яку ви не пропустите. Вулиця тягнеться на багато кілометрів уздовж річки Серетель майже до її витоків в горах.

IMG_4445

Перше, що кидається в очі: величезна кількість дерев’яних будиночків під ґонтовим дахом, частина з яких нагадує гуцульські гражди. IMG_4442 IMG_4444 IMG_4446 IMG_4447 IMG_4448

А в самому центрі села увагу приверне комплекс двох храмів, перший серед яких - великий мурований хрещатий в плані з масивною банею над навою та трьома баштами над бабинцем. Красноїльська церква Покрови, як і церква в Чудеї, є семикупольною. Зведена в часи «перебудови» і освячена у 1991 році. IMG_4414

В наві цього храму зберігається Красноїльська ікона Божої Матері, написана у 50-ті роки ХХ століття іконописцем Смирновим – переселенцем з Росії, який створив її для православної родини Андронників, які в свою чергу подарувати її друзям з бідної родини Митриків. Вперше ікона явила свої надприродні властивості («заплакала») на передпасхальному тижні у 1995 році. Митрики віднесли її до старої Івановської церкви, де настоятель храму Василь Павленко, помістивши її до вівтаря, побачив на зворотному боці ікони сліди маслянистої речовини. Пізніше речовина пропитала ікону і почала проявляти свої чудодійні властивості, зцілюючи мешканців Красноїльська і паломників з інших місць. Настоятель храму із задоволенням показам мені ікону: вода і досі «плаче».

IMG_4423

А справжнього цінителя храмової архітектури зацікавить маленька мурована церківка, що ховається в тіні нового великого храму. Церква Іоанна Предтечі, збудована у 1792 році на кошти боярина Александру Ільшчі, є унікальним для Буковинського Прикарпаття взірцем мурованого храму. Щось схоже можна побачити в Лужанах, Топорівцям, але все одне – не те.

IMG_4419

IMG_4422

Товсті стіни і невеликі віконні отвори у верхній частині стіни дають підставу стверджувати, що він будувався, як оборонний. Церква має напівкруглі вівтарну частину і бабинець, нава має напівкруглі бокові виноси. Скатний дах має великий винос і нагадує дахи у буковинських дерев’яних «хатніх» храмів. Верхівкою церкви є нетипова для цих міст баня, що за своєю формою нагадує луковицю.

IMG_4424

IMG_4425

Каплиця біля храмів:

IMG_4416

На території храмового подвір’я у старовинній хаті під гонтом розташований етнографічний музей, створений у 1999 році з метою виховання у молоді пошани до збереження національних традицій та звичаїв, розвитку національної та духовної свідомості, формування інтересу до історії свого роду. IMG_4415

Поруч із храмовим комплексом будівля стара двоповерхова будівля селищної ради. IMG_4421 IMG_4428

Капличка по дорозі на Стару Красношору:

IMG_4441

Південною околицею селища є хутір Слатина, що протягнувся на два кілометри уздовж потоку Солонець (інша назва – Езерул) під самим лісом. Щоб попасти сюди, краще спитати про поворот на Слатину з головної вулиці у місцевих мешканців.

IMG_4449

Тут у 1995 року було закладено жіночій монастир Святого Великомученика Івана Сучавського «Слатина». Монастир і досі знаходиться у стадії розбудови. На сьогодні на території монастиря розташовано чернечій корпус із домовим храмом та криниця. Будується монастирська церква. На храмове свято – 15 червня монастир відвідає багато прочан і туристів.

IMG_4451 IMG_4452 IMG_4455

На південній околиці кута Слатина у витоках річки Солонець знаходиться унікальна криниця. Її глибина складає 12 метрів, а концентрація солі настільки велика, що у воді навіть не тоне куряче яйце. У старі часи за соляною водою приїжджали з усієї Сторожинеччини, і навіть з Південної Буковини (нині – це територія Румунії). Обмінювали її як на гроші, так і на шкіру, зерно, інші товари. Цікаво, що рівень води у криниці не падав. На тій самій позначці він тримається і тепер. Сьогодні джерело знаходиться на території приватного володіння нащадка колишнього володаря криниці Віктора Германа за огорожею. Нажаль, до криниці не доїхав: дорогу перегородив потік, з яким, навіть, і моя Dacia б не впоралася.

IMG_4453

Завершуючи екскурсію Красноїльськом, варто проїхатися старою Бухарестською дорогою. Власне, вона є продовженням дороги Сторожинець – Буденець – Чудей – Красноїльськ і веде на південь у бік румунського кордону. Для проїзду нею варто мати при собі паспорт: це – погранзона. Стара дорога петляє серед буково-ялинкового лісу в оточені зелених гір.

IMG_4456 IMG_4457

При дорозі на південній околиці Красноїльська до Другої світової війни було невелике поселення німців. Тут діяла німецька лютеранська кірха. Сьогодні колишня кірха є православною церквою.

IMG_4458 IMG_4466

З дороги біля кордону відкривається незабутня панорама Красноїльська та довколишніх гір. IMG_4460-1 IMG_4462 IMG_4463 IMG_4464

Вид на монастир «Слатина» зі старої Бухарестської дороги:

21 Монастир Слатина

Коментарі

чудові місця. якби ще інфраструктуру там підрихтуфати<br /> а Ви не цікавалися там об'єктами зеленого туризму?
Це дуже дєвствєнне місце. Зелений туризм туди ще не добрався. І взагалі, на туриста там дивляться, як на інопланетянина.<br /> Це одне з небагатьох місць Буковини, яке залишеється непізнаним. Мені хочеться, щоб так залишалося якомога довше :)
дивовижно.. так це те, що треба<br /> а мова в них дуже присмачена румунськими словами?
там тільки румунською розмовляють
мой-мой<br /> се мені вже дещо з виногадівського р-ну "припоминає".. Bună ziua, prieten<br /> acolo va fi un pic cam dificil de a comunica cu agricultori
На Сторожинеччині (особливо на півдні) майже одні румуни...
am suspectat<br /> pot chiar să fie sigur că această :)))
та не кажіть... :)
dar .. aceste imagini de ansamblu ale muntilor, pe ultimele două fotografii acesta ar trebui să spun ceva
а по-русски можно? :))))
а як Ви в такому разі спілкувалися з селянами-румунами, проживаючими на старожинеччині?:)) там я написав:<br /> „але .. ці панорамами гір, на двох останніх світлинах слів бракне до оповідання” :))
румуни на Сторожинеччині (на відміну від Вас:)) па-русски чуть-чуть разгаваривают :)
па-русскі, каете, ґуторют? :)<br /> так і частина мадярів в Закарпатті ще сяк-так на кацащизні опчяютсі.. а інша часть, здебільша Вв Берегівщині-Виноградщині, - лише мадярською шкварить.. і незначний відсоток державною може спілкуватися