Колочава - карпатське село з найбільшою кількістю цікавих пам'яток

Пилипець - автентичне закарпатське село під Боржавою

01.09.2022

Ми не випадково вирішили зупинитися на 2 ночі в Колочаві після походу полониною Боржава. Навіть не зважаючи та не, що це - "ведмежий кут" Карпат у колишньому Межигірському, а сьогодні - Хустському районі Закарпаття. Справи у тому, що навіть єдиний рейсовий автобус з Ужгорода іноді не доїжджає до Колочави, розвертаючись у Міжгір'ї. А дістатися в село можна лише на bla-bla-car-маршрутках, які ходять тричі на добу. З Колочави вони вирушають в 4, 5 та 6:30 годинах ранку, треба попередньо записуватися.

Так чому ж Колочава? Справа у тому, що крім чудових карпатських краєвидів у Колочаві - безліч музеїв і пам'яток. Думаю, що не буде перебільшенням, якщо я напишу, що рівного Колочаві села за кількістю пам'яток у Карпатах немає. Ось лише деякі з них: Колочавська вузькоколійка, скансен "Старе село", лінія "Арпада", бункер командира УПА Штайєра, радянська та чеська школи-музеї, фантастична за стрункістю і об'ємами дерев'яна церква.

Село оточено горами з полонинами Стримба, Дарвайка, Барвінок, Красна, Ружа. А неподалік від села є Вільшанське водосховище - найбільша водойма Карпат з Теребле-Ріцькою ГЕС.

Ми зупинилися в готелі-ресторані "Жандармська управа". Він знаходиться у старій будівлі чеської жандармерії. Ніч коштує 250 грн. з людини. Умови нормальні, кімнати чисті, гаряча вода є.

До речі, Жандармська управа - це єдиний працюючий ресторан у Колочаві станом на серпень 2022 року. Сам ресторан - міні-музей:

Корова намагається заселитися в готель:

На центральній вулиці біля готелю "Колочава" зберіглася стара чеська міля:

Будинок у карпатському стилі в центрі села:

Пам'ятник заробітчанам на центральному перехресті в центрі Колочави:

Автентичний дерев'яний будинок в центрі:

Закопансько-радянський архітектурний стиль у Колочаві:

Найстаріша пам'ятка Колочави, дерев'яна церква Святого Духа, знаходиться у передмісті Горб. Це - на північ від центру села у бік Синевиру при дорозі:

Один з найвражаючих зразків народної архітектури Закарпаття, Святодухівську церкву, збудували у 1795 році. Вже з першого погляду вона вражає своїми стрункими вишуканими формами:

Церква повністю збудована з дерева, без жодного цвяху, у стилі бароко. Архітектором був Ференц Гек, про що є надпис на одвірку. Зараз церква має статус музею.

Струнка висока дзвіниця має яскраво-барокове завершення.

Церква була зачинена, не зважаючи на неділю. Але прочитав, що старих інтер'єрів всередині не зберіглося. Тому порозглядаємо зовнішні деталі.

Дерев'яні різьблені колони - типовий прийом для дерев'яних церков у гірській частині Закарпаття:

Барокове завершення дзвіниці:

Ліхтарик над вівтарної частиню церкви:

Поруч збудовано нову церкву. Весь народ ходить туди.

Як я вже писав, у Колочаві - багато музеїв. У самому центрі знаходиться два з них - радянська і чеська школи. Музей "Радянська школа" знаходиться у старій будівлі, де школа працювала ще з 1899 року. Це була угорська школа в Австро-Угорській імперії, де існував всього один клас. За часів Чехословаччини (міжвоєнний період) вже було 2 класи, де діти різного віку вчилися по черзі.

Сьогодні в "Радянській школі" відтворено шкільний побут 60 - 70 років. У якості школи ця будівля проіснувала до 1978 року, поки не переїхала у новозбудоване приміщення.

На жаль, школа-музей, як і інші музеї, навіть у вихідні дні виявилася зачиненою. Можна хіба що оглянути таблички із цитатами Леніна та старі інформаційні таблички.

Поруч у дворі - будинок-музей чеської школи. Тут був один клас для занять та одна кімната для відпочинку вчителів.

Чеська школа проіснувала всього 7 років і буда закрита в 30-х роках минулого століття.

На шкільному подвір'ї - пам'ятник вчительці:

Дерев'яний міст-кладка через річку Колочавка:

Стрьомний аварійний дерев'яний місточок приведе до музею народної архітектури і побуту "Старе село":

На території скансену - понад 20 будівель різних етнічних груп Закарпаття та мешканців різних соціальних груп, від бідняків до багатіїв та чиновників. В кожній хаті представлений побут і начиння. Крім звичайних хат можна подивитися на допоміжні споруди та інфраструктурні будівлі: жандармерію, школу, шинок, млин, кузню.

Це - настільки цікаве місце, що потребує не менше 2 годин прогулянки. Йому я присвятив окрему сторінку на сайті.

В кожній хаті відновлені інтер'єри:

Ще один фантастичний музей просто неба у Колочаві - це Колочавська вузькоколійка. Залізниця пролягала уздовж річки Тересва. Вона починалася у містечку Тересва, тягнулася до Усть-Чорної, а далі розгалужувалася на декілька напрямків, які тягнулися до тартаків у горах. Одна з них вела через села Німецька Мокра та Руська Мокра до Колочави. Залізниця сильно постраждала під час повені 1998 року. До 2003 року її майже повністю розібрали. Тепер вона присутня лише маленькою ділянкою близько 200-300 метрів на території села Колочава.

На території Колочави, начебто, знаходилася станція Чертежик на честь гірського масиву поблизу села. На території музею відновлено її павільйон:

Музей складається з паровоза, 10 вагонів, семафору, павільйону залізничної станції та декількох кумедних дрезин.

Детально про Колочавську вузькоколійку - в окремій статті на сайті.

Річка Колочавка біля музею-скансену:

За містком через річку Теребля у напряму Вільшанського водосховище зберіглися укріплення лінії Арпада. Їх будували у 40-му році угорці, щоб зупинити наступ на Закарпаття радянських військ. Названі вони на честь Арпада - угорського князя, що в 9 столітті привів угрів з Уралу на Закарпаття.

На території села залишилося декілька бункерів лінії Арпада: командний, оборонний, бункер-шпиталь, та котлопункт, де готували їжу.

Командний бункер:

Бункер виявився зачиненим, але кріз решітку можна роздивитися, що є всередині:

Дуже цікава річ - протитанкова лінія у вигляді бетонних пірамід:

Лінія Арпада так і не знадобилася. Дізнавшись про неї, радянські війська обійшли її. Зате по всій Колочаві зараз розкидані ці бетонні трикутники.

Поруч з музеєм-скансеном у присілку Лази знаходиться головний православний храм Колочави - церква Іоанна Предтечі (1911 рік):

Поруч - греко-католицька церква, також названа на честь Іоанна Предтечі:

До війни тут працював найпопулярніший ресторан "Трембіта". Зараз він, чомусь, зачинений.

Вид на передмістя Лази через річку Колочавку:

Обидві церкви разом:

Річка Теребля:

В готелі "Жандармська управа" можна взяти напрокат велосипеди за 50 грн. за годину. Ми скористалися цим, щоб з'їздили подивитися на Вільшанське водосховище та Теребле-Ріцьку ГЕС.

Водосходище знаходиться на південь від Колочави в долині річки Теребля за селом Мерішор.

Церква в селі Мерішор:

Вільшанське водосходище вважається найбльшою водоймою Карпат. Воно виникло в результати будівництва у 1955 році Теребле-Рицької ГЕС. На фото це було красиве велике озеро, оточене горами. Їдучи сюди, я очікував побачити щонайменше щось на кшталт озера Ріца на Кавказі. Але нас чекало розчарування: водосховище висохло...

На півдні водосховища видно Теребле-Ріцьку ГЕС. Це було оригінальне інженерне рішення, яке з'єднало тунелем дві парелельні карпатські річки, що знаходиться на різних рівнях: Тереблю і Ріку. А в результаті будівництва греблі утворилося велике озеро.