Єпископський замок в Хаапсалу

Замок Хаапсалу (ест. - Haapsalu piiskopilinnus, нім.- Bischofsburg Haapsalu) - єпископський замок с собором, розташований у центрі міста Хаапсалу на заході Естонії. Замок був заснований в XIII столітті як центр Езель-Викського єпископства. За існуючою легендою під час серпневого повнолуння на внутрішній стіні каплиці виникає образ Білої Дами.

l1QM0.jpg

В 1228 року архієпископ Риги Альбрехт фон Буксгевден формує нову єпархію, що складається з Ляенемаа, Сааремаа і Хийумаа і призначає єпископом Готфрида, аббата монастиря цистерцианців Дюнамюнде. Єпископство було створено, як васальна держава імператором Священної Римської імперії Генрихом VII у 1228 році. У 1234 році Папский легат Вільгельм Моденський зафіксував границі єпархії. Перша резиденція Езель-Викського єпископства перебувала в замку Лихула - кам'яному укріпленні, побудованому за допомогою Ордена Мечоносців. Щоб уникнути конфліктів із впливовим Орденом, єпископ переніс резиденцію єпархії в Пернау, яка через десять років була спалена литовцями. Новий центр для єпархії був обраний у Хаапсалу, де було почате будівництво єпископського замка й собору. Будівництво замка тривало протягом трьох століть.

Будівництво, розширення й реконструкція замка тривали протягом декількох століть, і архітектура мінялася залежно від розвитку зброї. Укріплення досягло своїх остаточних розмірів - площею більш 30.000 квадратних метрів, товщиною стін від 1,2 до 1,8 м і максимальною висотою більш 10 метрів - під час правління епіскопа Йоханнеса IV Києвельського (1515-1527). У західній частині замка розташована 29-метрова сторожова вежа початку XІІІ століття, яка пізніше використовувалася в якості дзвіниці. Висота стін пізніше була збільшена до 15 метрів. 

Внутрішні траншеї і бліндажі, які були побудовані для артилерії і як укриття від бомбування, відносяться до Ливонської війни (1558-1582 роки), але під час цієї війни твердиня була суттєво ушкоджена. Стіни малого замка й зовнішні укріплення були частково зруйновані. 

В XVII столітті замок більше не використовується як оборонна споруда шведами, які в той час правили естонською провінцією Швеції. У ході Північної війни в 1710 року Естонія потрапила під владу Росії і стіни були частково зруйновані за наказом Петра I, перетворивши замок на руїни. 

Замкова брама:

Собор Хаапсалу був головним храмом Езель-Викського єпископства. Тут перебував престол, офіційне представництво і резиденція єпископа. Це - найбільша однонавова культова будинок у Прибалтиці (ширина 11,5 м, висота - 15,5 метра, площа 425 м2). Перше письмове згадування про собор - це статут Хаапсалу, у якому єпископ Герман I, засновник міста, пише: "... ми, що заснували собор у Хаапсалу каноніків відповідними житлом і доходами, визначаємо особливе місце, щоб бути місту, де всі, хто вибрав його як своє місце проживання разом з нами, могли б збиратися й знайти притулок там, і при необхідності змогли захистити церкву з усім, що є в її розпорядженні". lyMDJ.jpg

Собор зведено в 1263–1270 роках, як оборонний. Горищне приміщення його могло використовуватися як укриття. Стиль будівлі будинку собору належить до перехідного періоду від романської до готичної архітектурі. Перший характеризується рослинним орнаментом на капітелях пілястр, а другий – зіркоподібними склепіннями. Західний півциркульний портал спочатку також був романським: вимперг в круглій арці був з фігурою святого заступника, який стояв у ніші. В XV столітті, у зв'язку з будівництвом ряду приміщень із південної сторони собору, стіни його підняли вище, а новий фронтон зробили без вимперга. Внутрішні стіни були вкриті розписами, підлога складалася з надгробків духовенства й шановних дворян. 

Унікальна кругла баптистська каплиця баштового типу із хрестовим склепінням побудована в другій половині XIV століття, і з'єднана із собором. Подібної каплиці немає в жодній іншій церкві в Прибалтиці. Відома вона і як місце явища «білої дами»: під час повнолуння в серпні або вересні місяць стоїть особливо низько над обрієм і його світло,, падаючи через східне вікно каплиці, відбивається на південній стіні, утворюючи в південному вікні силует «білої дами». Силует її добре видний з вала напроти вікна або з його підніжжя. Про «білу даму» розповідається в багатьох легендах.

Під час Ливонської війни Естонія стала частиною лютеранського Шведського королівства. Католицька катедральна церква стала церквою з лютеранським приходом і стала називатися замковою церквою. В 1625 році шведський король Густав II Адольф продав місто Хаапсалу, замок і прилеглі землі у власність графа Якоба Делагарди, який планував перетворити стару фортецю у сучасний замок. У якості консультанта був запрошений відомий скульптор і майстер-будівельник Арент Пассер

23 березня 1688 року вкритий листовий міддю дах церкви був знищений у вогні, але церква була відновлена досить швидко. Буря в 1726 році знову знищила дах. Малочисельний прихід не міг дозволити собі ремонт і перейшов у міську церкву. В XIX столітті була почата реконструкція руїн у романтичному парку замка. 

В 1886-1889 роках церква була відремонтована й відновлена. Зруйнований портал у романському стилі був замінений псевдоготичним "сходовим порталом". Збереглися оновлені фрагменти настінних розписів, а надгробні плити були прибрані із церкви. 15 жовтня 1889 року була проведена перша служба, присвячена Святому Миколаю. 

Радянська окупаційна влада у 1940 році закрила храм. Під час Другої світової війни служби були продовжені, але навесні 1944 року хулігани ввірвалися в церкву й знищили вівтар, орган, стільці й вікна. В 1946 році прихід попросив радянський уряд включити собор у список охоронюваних історичних пам'ятників, але так не зміг привернути його увагу. Церква пустувала протягом багатьох років. Якийсь час вона була використана для зберігання зерна, були навіть плани по перетворенню її в басейн.

Після відновлення демократії держава вирішила повернути церкву парафіянам і відновити її діяльність. В інтер'єрі зробили необхідні зміни й доповнення (плитняковий престол, амвон і багато чого іншого). Інтер'єр церкви реставрували по проекту Кальви Алуве, каплицю й ризниці оформила Аала Булдас, текстилі виготовила Маасике Маасик. Під час Різдва 1990 року відновили богослужіння й освятили церкву знову іменем Святого Николауса. В 1992 році, на згадку всіх естонських матерів, що загинули або були депортовані під час радянської окупації, тут помістили “Вівтар Матері”. Вівтар замовив член Хаапсалуського приходу Святого Іоанна доктор Хейно Нора, на згадку його про його сатір, заслану в Сибір. Дерев'яна скульптура “Мадонна з дитиною” цього вівтаря створена скульпторами Хилле й Лембитом Пальм. Церква Тоом-Нигулисте в сьогоденні є діючим собором Хаапсалуського приходу Святого Йоханнеса. 

 

Регіон:

Коментарі

по стану замок чимось схожий на наші.

Десь є, але це ще москалі поруйнували при Пьотрє Пєрвому. А в нас зараз руйнується.

і таке враження, що зараз руйнується більше, ніж будь-коли раніше.

Розташування

Scroll to Top