Хогілаг - ще одна оборонна церква Трансільванії

Рухаючись у бік Сібіу, на горизонті виринув знайомий для цих країв силует - стрімкий шпиль оборонної церкви. Зацікавлений, я звернув із дороги і опинився у селі з мелодійною назвою Хогілаг (Hoghilag). Виявилося, що це невелике, але багате на історію поселення, яке зберегло типову атмосферу саксонської Трансільванії.

Євангельська церква у Хогілагу була зведена ще у 1446 році і присвячена Святій Марії. Як і багато подібних храмів у Сібіуському повіті, вона поєднує риси релігійної та оборонної архітектури. Поруч із масивною навою стоїть вежа-дзвіниця, яка в минулому служила спостережним пунктом і прихистком у часи небезпеки.

Фортифікаційний характер храму добре читається і сьогодні: товсті стіни, вузькі вікна-бійниці, стриманий фасад без надмірного декору. Усе це нагадує про XV століття, коли Трансільванія перебувала на перетині шляхів і часто ставала ареною нападів. Для місцевих саксонів церква була не лише духовним центром, а і останньою лінією оборони.

Село Хогілаг відоме ще з середньовічних документів, де воно згадується під німецькою назвою Halvelagen. Саксонські колоністи, які оселилися тут у XII–XIII століттях, залишили по собі характерну забудову: довгі ряди будинків із черепичними дахами, що виходять фасадами на вулицю, з великими арковими брамами у двори.

Прогулюючись центральною вулицею, легко відчути цю традицію. Яскраво розмальовані будинки у відтінках рожевого, жовтого і зеленого створюють колоритний ансамбль. Високі ворота ведуть у просторе подвір’я, де зазвичай стояли господарські споруди і хліви. Таке планування збереглося з часів, коли село жило замкнутими громадами.

Мене вразило, наскільки автентичним виглядає Хогілаг. Тут немає сучасних багатоповерхівок чи скляних фасадів - село ніби зупинилося у часі. Асфальтована дорога тягнеться між рядами старих хат, над якими здіймається шпиль середньовічної церкви. На тлі карпатських пагорбів це справляє особливе враження.

Євангельська церква, хоч і потребує реставрації, все ще зберігає свій величний характер. Кам’яна огорожа, старі ворота, в’юнкі дикі лози на мурах додають їй атмосфери давнини. Дзвіниця з червоним дахом і сьогодні домінує у сільському краєвиді, нагадуючи про часи, коли дзвони скликали мешканців не лише на молитву, а і на захист рідної домівки.

Село відоме не лише саксонською архітектурою. Хогілаг вважається батьківщиною вирощування гладіолусів у Румунії. Щороку наприкінці літа тут проходить навіть місцевий фестиваль, що збирає гостей з усієї округи. Квіти стали своєрідним символом громади, поруч із середньовічною спадщиною.

Туристи рідко заїжджають сюди, але Хогілаг вартий уваги. Це одне з тих місць, де можна побачити справжню Трансільванію без прикрас і атракціонів для туристів. Тут все справжнє: старі кам’яні мури, кольорові будинки, тиша вузьких вуличок і відчуття, що історія тут поруч.

Хогілаг - це маленький світ саксонської Трансільванії, який доживає свої дні, але все ще зберігає красу і гідність минулого. Для мандрівника це нагода доторкнутися до автентики і відчути ритм життя села, яке існує у гармонії зі своєю історією та природою.