Глухів - остання гетьманська столиця

До кордону з Московщиною - всього 10 кілометрів. Навколо - непрохідні ліси і болота. Саме звідси і назва, яка походить від "глушини". Глухів - одне з найдавніших міст України, перша згадка про яке міститься у Іпатіївському літописі 1152 року. Місто належало до Чернігівського князівства, а після татаро-монгольської навали - до Чернігівсько-Сіверської землі під протекторатом Литви. У 1503 році Глухів відійшов до Московської держави, у 1618 році - до Речі Посполитої, тоді ж віні отримав Магдебурзьке право. Під час Хмельниччини був сотенним містом Ніжинського полку. Але найбільшої слави Глухів здобув, коли з 1708 по 1764 рік був останньою столицею Гетьманщини. Слава ця була досить умовною, бо цей період був фактично завершенням української державності, після чого залишки української автономії були остаточно знищині і Глухів став адміністративним центр Малоросійської губернії. Проте, саме на "Глухівський період Гетьманщини" припадає „золота доба“ українського барокового мистецтва, у тому числі і розвиток українського (козацького, мазепинського) бароко - неповторного архітекторного стилю, який як не жоден інший ідентифікує українську націю. В самому Глухові зберіглося безліч пам'яток минулих століть. "Глушиною" тут вже давно не пахне, а столичне минуле відчувається досі.

З боку Києва Глухів зустрічає Київською брамою - єдиною спорудою Глухівської фортеці, яка зберіглась до наших днів:

Київська брама (інша назва — Тріумфальні ворота) була споруджена на земляному валу фортеці у 1749 році інженером Юхимом Наумовим спочатку дерев'яною з мостом через рів. А протягом 1766–1769 (або 1766–1785) років за проектом архітектора Андрія Квасова на честь візиту імператриці Єкатерини ІІ до Глухова споруджено муровану Київську браму.

Київська брама була не лише оборонною спорудою, а й своєрідною митницею — пунктом перевірки паспортів подорожніх.

Київська брама збудована у класицистичному стилі з елементами бароко. В ній по осі розташовано тунель для проїзду.

З боків арку оточують низькі приміщення (прибудови). Фасади оформлені колонами, які містяться на п'єдесталах. Над колонами розташований карниз та фронтон. Ворота арки нагадують будівлю з двосхилим дахом.

Центральна вулиця міста, що веде на схід від Київської брами, має назву Києво-московська. Саме на ній розташована більшість пам'яток міста.

Будинок П.Лютого, кін. ХІХ ст.:

З перехрестя з вулицею Терещенків починається найцікавіша - пішохідна частина вулиці, яку називають "стометрівкою". Стометрівка - дуже коротка, але за красою не поступається центральним пішохідним вулицям обласних центрів.

Фонтан на "Стометрівці":

Найяскравіша будівля "Стометрівки" - будинок повітового земства, 1913 рік:

Будинок повітового земства - яскравий приклад зрілого модерну:

На північ від "Стометрівки" розташований Соборний майдан (колишній Радний майдан). Фактично він являє собою парк, навколо якого розмістилися головні визначні пам'ятки Глухова - три церкви, будинок Терещенків і водонапірна вежа.

Найдавніший із збережених у Глухові храмів і найстаріша будівля міста - Миколаївська церква - яскравий приклад українського бароко. Храм будувався з 1693 по 1695 рік за проектом видатного зодчого Матвія Єфимова.

У XVIII столітті, коли Глухів був столицею Гетьманщини, Миколаївська церква стала культовою спорудою Лівобережної України. 6 листопада 1708 року на колишньому Радному майдані перед храмом наставляли на гетьманство Івана Скоропадського. 1 жовтня 1727 року на гетьманство наставляли вже Данила Апостола, а 1751 року - Кирила Розумовського.

Миколаївська церква мурована, тридільна, двоверха з дзвіницею. Структура храму зведена за традиціями народного дерев'яного зодчества. Квадратний бабинець, восьмигранна нава та гранчастий вівтар згруповано на одній осі із заходу на схід. Первісно кожний складовий об'єм мав самостійне восьмигранне шатрове завершення з заломами. У 1871 року баню над бабинцем було розібрано, із західного боку прибудовано притвор з дзвіницею, що змінило традиційний образ церкви. Декоративно-пластичне вирішення храму стримане, наближене за характером до ренесансного.

Крім Миколаївської церкви на західному боці Соборного майдану є будинок А.Я.Терещенка - відомого купця і цукрозаводчика. Будинок було зведено у 1870-х роках за проектом невстановленого архітектора.

Купецька резиденція Терещенків має характерні формами, які властиві великим історичним будівлям архітектури. Особняк навіть після багатьох років зміг зберегти деякі елементи свого споконвічного декору.

Після смерті А.Терещенка будинок належав його синові, видатному українському підприємцю, меценату і громадському діячу Миколі Артемовичу Терещенку (1819-1903 рр.), який протягом тривалого часу був міським головою Глухова і значно прислужився, у тому числі своїми коштами, створенню усіх навчальних закладів міста, а також лікарень, притулків, храмів тощо. За іронією долі, сьогодні міським головою Глухова є Мішель Терещенко - прямий нащадок цукрових магнатів-меценатів.

За часів радянської влади в будівлі базувався науково-дослідний інститут всесоюзного значення. Сьогодні тут працюють співробітники інституту луб`яних культур.

Стеля будівлі прикрашає ліплення, всі кімнати мають дерев`яні двері.

Найцікавіше в особняку Терещенків - чавунні сходи, що ведуть на другий поверх:

Напроти будинку Терещенків - башта водогону, побудована в 1929 році архітектором Розановим з бригадою на місці, де в XVIII столітті знаходились Путивльські ворота Глухівської фортеці. Незважаючи на свій молодий вік порівняно з іншими пам'ятками міста, вона є символом Глухова.

На вежу треба обов'язково піднятися. Звідти відкриваються чудові панорами Глухова:

Будинок Терещенка:

Київська брама:

Миколаївська церква:

Трьоханастасіївська церква:

Свято-Преображенська церква:

Вознесенська церква:

Домінанта Соборного майдану - велика Трьоханастасіївська церква. Першу муровану церкву було збудовано на місці погорілого дерев'яного Воскресенського храму, у південно-східному куті загальноміської фортеці в 1717 році. Кошти на будівництво церкви були надані гетьманшою Скоропадською Анастасією Марківною. Храм будувався за зразком Іллінської церкви у Суботові, тому повторював її майже в усіх архітектурних елементах.

Будівництво нового Анастасіївського храму розпочалося через рік, у 1885 році. Кошти на побудову виділяли брати Микола та Федір Артемович Терещенки. Завдяки їхньому фінансовому втручанню будівля церкви була побудовано за досить швидкий час і вже у 1893 році освячена.

За архітектурою церква дуже нагадує Володимирський собор у Києві. Куполи храму напівсферичні та приплюснуті. Центральний барабан багатовіконний. Кутові барабани повторюють форму центрального, але мають наскрізні дзвіниці. Храм має великий кубічний об'єм з високими вікнами та тісно заставлений зверху п'ятьма куполами. Церква збудована в неовізантійському стилі.

Ще одним цікавим фактом є те, що в церкві розташований фамільний склеп Терещенків. Тут поховані Артем Якович Терещенко, його дружина Єфросинія Григорівна, Федір Артемович та Микола (Нікола) Артемович. В роки революції склеп був пограбований, а поховальні плити з нього розбиті. В роки незалежної України поховання знову освячені та упорядковані.

Поруч з Трьоханастасіївською церквою на соборному майдані стоїть ще один храм - Спасо-Преображенська церква. Спорудження церкви завершено у 1765 році за проектом архітектора Квасова.

Церква мурована з місцевої цегли, потинькована з побіленим інтер'єром. Фасади мають двобарвне пофарбування: жовте тло з білими деталями. У пандативах частково збереглися олійні зображення Св. Євангелістів у медальйонах.

Будинок священика біля Спасо-Преображенської церкви:

А ми повернемося на вулицю Києво-московську і продовжимо прогулянку нею.

Будинок А. Бештака, поч. ХІХ ст.:

Лікарня безплатна святої Єфросинії, 1879 р.:

Трикласне міське училище ім. Ф. Терещенка, 1903 р.:

Дитячий притулок М. Терещенка, 1872 р.:

Садиба Неплюєвих, кін. XIX ст. - поч. XX ст.:

Одна з найвідоміших пам'яток Глухова - гуманітарно-просвітницький комплекс, до складу якого входять "Учительський інститут", "Чоловіча гімназія" та "Пансіон Глухівської чоловічої гімназії" (сьогодні - Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка).

Споруду чоловічої гімназії збудовано у 1880-х рр. як навчальний корпус Глухівської 4-класної, потім – 6-класної чоловічої гімназії, створеної на базі Повітового училища. 1889 року вона була перетворена на повну 8-класну гімназію. Автором проекту був, вірогідно, П.Шлейфер.

Будинок вирішений у стильових формах класицистичного напрямку історизму.

Пансіон Глухівської чоловічої гімназії, 1880 - 1892 рр.:

Рухаємося далі на схід вулицею Києво-московською:

Жіноча гімназія, 1894 - 1896 рр.:

Комплекс земської лікарні, створений у 1880–1895 роках, складається з трьох дерев'них корпусів.

Жіночий корпус Земської лікарні:

Чоловічий корпус:

Третій дерев'яний корпус Земської лікарні:

Інфекційне відділення Земської лікарні:

Особняк 1915 р.:

Велика кількість історичних споруд Глухова знаходяться на північ від Соборної площі і "Стометрівки". Одна з них - Тюремний замок, згадується ще наприкінці XVII ст. як острог для утримання злочинців.

Перший тюремний замок мав вигляд дерев'яного будинку, обнесеного частоколом. Пізніше його було перебудовано, стіни укріплено. На планах Глухова XVII ст. у північно-східному куті глухівської фортеці чітко видно кілька споруд, що розташовані у квадраті огорожі.

Неподалік руїн тюремного замку, що збереглися донині, було виявлено підвалини більш архаїчної споруди. Глибина фундаментів сягала близько трьох метрів. Під такий потужний підмурок підкоп зробити було просто неможливо. Пізніше, у XIX ст., глухівську тюрму було перебудовано за новим проектом.

Поруч з Тюремним замком - поштово-телеграфна контора (Будинок Миклашевських), кін. XVIII ст., II пол. XIX ст.:

Садибний будинок, поч. ХІХ ст.:

Ремісниче училище імені М. Терещенка, 1899–1904 рр.:

Будинок дворянського зібрання, 1811 — кін. XIX ст.:

Садибний будинок Кочубеїв, 1904 р.:

Вознесенська церква, 1767-1867 рр.:

Старий цвинтар біля Вознесенської церкви:

На південній околиці Глухова зберігся єврейський цвинтар (кіркут) зі старовинними мацевами (надгробками):

І наостанок - декілька прикладів садибної забудови Глухова:

Розташування

Scroll to Top