Долішні Шерівці

  • 08.05.2013

Від центру Садгори прямуємо вулицею Степана Галицького. На роздоріжжі біля пам’ятника беремо праворуч і проїхавши декілька сот метрів вулицею Стефаника на повертаємо ліворуч до присілку ДОЛІШНІ ШЕРІВЦІ. Ще декілька десятиріч тому це було окреме село, а сьогодні – частина Садгірського району Чернівців. У Долішніх Шерівцях по вул. Квітковського знаходиться одна з п’ятьох збережених в сучасних Чернівцях дерев’яних церков – Свято-Спиридонівська. Церква є пам’яткою архітектури місцевого значення, побудована у 1715 році і є прикладом традиційного для Буковини безкупольного дерев’яного храму так званого «хатнього» типу. Забігаючи вперед скажу, що під час подорожі Буковиною нам зустрінеться не один десяток храмів подібного типу, тому ще на початку нашої мандрівки варто пояснити, що ж являють собою церкви «хатнього» типу і яка історія та природа їх виникнення.

Безкупольні дерев’яні церкви-хати почали виникати на початку XVII століття, коли територія сучасної Буковини входила до складу Молдавського князівства, яке та той період було васалом Турецької Порти. Появу такого типу церков більшість дослідників пов’язують з введеним турками на підвладних їм територіям обмеження на висоту культових християнських споруд. Крім дерев’яних храмів виникали й муровані безкупольні церкви, які для створення необхідного внутрішнього простору углибляли у землю. Як правило, такі церкви тризрубні і складаються з послідовно розміщених з заходу на схід бабинця (притвору), нави і вівтаря. Центральна частина ширша за інші, вівтар (а іноді й бабинець) – п’ятистінні. Випуски верхніх брусів (кронштейни) підтримують широкий напуск даху, який слугує укриттям від сонця, дощу та снігу. Розміри таки споруд коливаються від 12 до 17 метрів завдовжки, 5 – 6 метрів завширшки та 6 – 8 метрів заввишки. Внутрішні приміщення розділені поперечними перегородками із звичайним арочним проходом між бабинцем і навою та іконостасом ніж навою й вівтарем. Основним видом перекриття є намет у формі восьмигранної піраміди (іноді із невеликим відступом – заломом), яка повністю уміщається під дахом. Наметом перекрита не лише нава, а й інші приміщення. Перекриття нави також буває склепінчастим з пластин, які впираються кінцями на поперечні стіни. Такі верхи дозволяли максимально використовувати підкровельний простір, тому ці храми є достатньо просторими, незважаючи на їх невеликі розміри.

Первісно храм збудували та облаштували у Чернівцях на кошти господаря Молдавського князівства Миколи Маврокордата 1715 року. У 1782 її перенесли із старого центру Чернівців в Долішні Щерівці на нинішнє місце і освятили на честь св. Спиридона. Стосовно церкви існує легенда, нібито вона була принесена сюди водою. В цьому впевнені прихожани храму. І дійсно, в легенді може бути доля правди. Церква була перенесена у Долішні Шерівці з місця, біля якого знаходилася турецька криниця. Є ймовірність, що розібрану церкву доставили на теперішнє місце саме по воді, бо досконалих транспортних засобів на той момент звичайно не існувало.

Церква має кам’яний фундамент, є тризрубною з квадратним бабинцем, трохи більш широкою навою та п’ятигранною апсидою (вівтарною частиною). Під високим вкритим ґонтом дахом заховані пірамідальні верхи зрубів. Над дахом підвищується декоративна главка, зсунута до сходу. Пізніше церква зазнала перебудови: перероблений та збільшений бабинець, розтесані вікна, зруби обшиті тесом. Кронштейни, що підтримували винос даху, замінено дерев’яними стовпами. Сьогодні церква знаходиться у процесі реставрації. Старий ґонт вже замінено на новий, зруби оббиті тесом із свіжого дерева. Дерев’яна, квадратна у плані дзвіниця розташована на південний захід від церкви. Вона двоярусна, каркасна, обшита тесом, з прорізями-голосниками у верхній частині. Дзвіниця церкви також овіяна легендами. Кажуть, що вона має певні чудодійні властивості: своїм дзвоном вона відганяє чорні хмари, які є провісниками грози чи граду. Але це діє, нібито, лише тоді, коли хмари ще далеко.