Чернівці: скансен

  • 11.11.2009

На вулиці Московської Олімпіади 38-б в Чернівцях знаходиться обласний державний музей народної архітектури та побуту. Простіше (і коротше) кажучи – скансен, один із декількох, існуючих в Україні.
Місце для сучасного музею народної архітектури та побуту, створеного (чи відновленого?) у 1977 році, вибрали вдало: на схилах великого яру. Із протилежного боку на крила вітряків із заздрістю поглядають сучасні багатоповерхівки. Проте поруч зі скансеном Чернівці з обласного центру перетворюються на напівсільське поселення: одноповерхові хатки з городами, багато зелені, спокій.

Вітряні млини з с.Шишківці Новоселицького району побудовані у 20-ті роки минулого століття:

Двір селянина з с.Вікно Заставнівського району, 1891 рік:

Двір селянина-середняка з с.Лашківка Кіцманського району (1875 рік):

Хата бідного селянина з с.Гаврилівці Кіцманського району, 1861 рік. В таких злиденних спорудах жили бідняки з великими сім’ями. Маючи невеличкий клаптик землі, вони мусили йти в найми. Малоземельних і безземельних селян, в яких не було жодної господарської споруди, називали «халупниками».


Садиба заможного селянина з с.Рідківці Новоселицього району. Тут у 1835 році жив заможний селянин – староста с.Рідківці. У центрі – одна з найстаріших житлових споруд – трикамерна хата з багатим інтер’єром. Крім хати у дворі є стодола, комора, карник, курник й дві кошниці. Господар мав землю, водяні млини, тримав коней, корів, свиней, птицю.

Дерев’яна церква з с.Драчинці Кіцманського району. Перший іконостас Миколаївської церкви (1774 рік) був намальований на стіні, але він не зберігся. Теперішній – робота школи іконописних майстрів Києво-Печерської та Почаївської лавр.
На причілковій стіні привору, у церкві, розміщені копії малюнків румунського королівського придворного художника, що зображують церкви й монастирі Буковини.

Дерев’яна дзвіниця з с.Берегомет Кіцманського району:

Сільська управа з с.Ревне поблизу Чернівців (30-ті роки 20 століття). У румунські часи у цій будівлі розміщувалися примар з нотарем, жандармський пост, сільські депутати. Тут визначалися податки, набирали рекрутів, видавали документи, урегульовували цивільні справи:

Поблизу управи розташований традиційний колодязь з журавлем:

Сільська корчма 20-х років 20-го століття з с.Новоселиця Кельменецького району.
Вона трикамерного типу: буфет, комора і житлова кімната корчмаря. До корчми селяни збиралися не лише випити, алей поспілкуватися між собою, почути новини. Деякі найзавзятіші відвідувачі пропивати тут весь свій достаток, тому у народі корчму називали «жіночими сльозами».

Поруч із корчмою – сільська кузня 20-х років 20-го століття з с.Колінківці Хотинського району.
Ковальська піч з горном, річний міх, ковадло і кувалда створюють атмосферу сільської кузні в дії: ви ніби відчуваєте запах розжареного металу, чуєте стук ковальського молотка, бачите снопи іскор над ковадлом. Тут виготовлялися знаряддя праці, різний сільськогосподарський реманент, підковували воза і коней, творили з металу дивовижні речі.

Це один вітряк з с.Рукшин Хотинського району:

Загальний вигляд вулиці в скансені: