Чернелиця

Якщо ви фанат замків, то попри бездоріжжя приїхати до Чернелиці варто. У містечку збереглися залишки ренесансного Чернелицького замку та костел домініканців 1661 року. У XV ст. власниками Чернелиці були Бучацькі. Після них, у 1454-1467 роках - Теодор Бучацький-Язловецький, його сини Міхал Язловецький, Ян Монастирський. З 1493 року Чернелицею управляла від імені Яна Монастирського Анна - дідичка Чишок. У другій половині XVI ст. Чернелиця отримала Магдебурзьке право. А через століття місто було власністю брацлавського воєводи Михайла Чарторийського, який у 1659 році звів у містечку замок. Чарторийські були власниками Чернелиці до 1696 року. В перщій половині XVII ст. вона належала волинському воєводі Міхалу, пізніше - його сину Петру, який частину маєтку в 1774 році продав Ґартенберґу Садоґурському, засновнику Садгори (та що зараз під Чернівцями).

Дослідник Александр Чоловський співвласниками Чернелицького замку називає також представників родин Ґалєцьких, Стадницьких. На початку 1830-х років дідичкою міста була Текля Раціборська. у 1850-60-х роках Наполеон Раціборський. Близько 1880 року дідичем був Кароль Краснопольський, з початку ХХ ст. до 1939 року - Тереза Петрович та інші співвласники. Як я вже писав на початку, замок в Чернелиці був збудований брацлавським воєводою Міхалом Єжи Чарторийським у 1659 році. В 1672 та 1676 роках замок зазнав пошкоджень під час війни з турками. По відбудові відігравав важливу роль під час польсько-турецької війни в 1685-1691 роках. Це була найбільша східна фортеця Речі Посполитої на правому березі Дністра. В часи молдавських походів Яна III Собеського замок був місцем зберігання провіанту і фуражу. Кілька разів тут зупинявся король Ян ІІІ Собеський. Замок бастіонної системи займав площу 2,5 га і був оточений оборонними стінами завтовшки близько 2 і заввишки близько 6 м. У плані квадратний, з чотирма кутовими бастіонами і в'їзною квадратною в плані двох'ярусною вежею, розташованою в середині західної стіни. Всередині західного муру, який зберігся найкраще, розміщена двоповерхова квадратна вежа, покрита дахом. Це в’їзна вежа з брамою, яка архітектурно оздоблена і привертає до себе увагу. Її передній фасад прикрашений гербом «Погоня», вирізьбленим у камені. Місце, де був вирізьблений рік, пошкоджене. Біля герба — латинські літери, що означали: «Єфросинія Станіславіцька, княгиня Чарторийська, воєводина брацлавська (друга дружина Михайла Чарторийського». Склепіння всередині башти: Портал між замковими приміщеннями: Бійниці: Ренесансні оформлення вікон: Залишки північної стіни: Залишки замкових мурів: Залишки замкових укріплень на чомусь приватному подвір'ї: Костел домініканців був збудований у 1661 році у стилі неоренесанс. З північного заходу до нього примикає вежа, в якій влаштовані гвинтові сходи, що ведуть на хори. Головний фасад вінчає трикутний фронтон, прикрашений нішами, фланкований акротервями і обелісками, а вхід виділений кам'яним ренесансним різьбленим порталом з гербом. Костел сполучався підземним ходом із замком. Неф перекритий системою нервюрних хрестових склепінь, грановані гілки - зімкнутими нервюрними склепіннями, що сходяться в центрі. На стінах пам'ятника збереглися залишки клейового живопису з переважанням геральдичних мотивів. Портал костелу: Церква поруч з замком: В центрі містечка: