Буша: замок, бушанський рельєф, цвинтар та музеї

Наступна стаття
Могилів-Подільський: особняки та традиція витинанки

Буша — селище міського типу в Вінницькій області, розташоване на річці Мурафі. Це старовинне місто з багатою історією, яка сягає IX століття. Перші згадки про Бушу зустрічаються в літописах під 988 роком. Тоді місто було центром племені бужанів, які входили до складу Київської Русі. У XII столітті Буша стала укріпленим містом і входила до складу Галицько-Волинського князівства. У XIV столітті Буша перейшла під владу Великого князівства Литовського. У цей час місто було важливим центром торгівлі і ремесел. У XVI столітті Буша стала власністю польського гетьмана Яна Замойського. За його наказом у місті був побудований замок, який донині є однією з найважливіших історичних пам'яток Буші.

 

"Подільська хата"

До Буші ми прибули, коли вже стемніло. Основні пам'ятки села ми залишили на ранок. А вечір присвятили знайомству з місцевими музеями. Почали з відновленої "Подільської хати". 130-річну хату, яка належала звичайній родині у Буші, відновили, створивши в ній етнографічний музей. Саму хату акуратно побілили і розписали візерунками у подільському стилі. 

Всередині хати можна познайомитися з побутом селян кінця ХІХ - початку ХХ ст. Тут представлені знаряддя праці, посуд, одяг, рушники, скриня, дитяча колиска, картини, ікони та інші предмети сільського побуту:

Народні розписи на стінах хати:

Єдина збережена вежа Бушанської фортеці, яка залишилася після руйнування поляками всередині 17 століття:

 

Музей ткацтва

І на останнє на нас чекав найцікавіший, на мою думку, музей Буші, присвячений ткацтву. Музей розташований у сільській хаті, потинькованій ямпольським пісковиком і пофарбованій розписом, що нагадує ткацькі візерунки.

В музей нам показали ткацькі верстати та сам процес ткацтва. Кожен бажаючий мав змогу долучитися до майстер-класу і взяти участь у процесі створення ткацького візерунку на верстаті, які провели майстрині Інна і Світлана Сопко.

Верстати:

Також ми побачили вже виткані майстрами старовинні килими («киліми»), доріжки/веретки, рушники.

Світлиця у ткацькій хаті:

Піч у хаті, де розташований музей ткацтва:

Як будете в Буші, обов'язково відвідайте Музей ткацтва. За екскурсією і майстер-класами звертайтеся до пані Інни Сопко: +380965140950.

 

Ранкова прогулянка Бушею

Місцем нашої ночівлі був еко-резорт "Стоун-парк" у самому центрі Буші:

У неділю ми прокинулися рано і вже у 7 годині ранку пішли досліджувати ранкову Бушу.

Кумедний арт-об'єкт на головній площі села:

Єдина збережена замкова вежа в осінніх кольорах:

 

Бушанський замок

Замок в Буші був побудований в другій половині XVI століття за наказом польського гетьмана Яна Замойського. Він був розташований на високому скелястому пагорбі, що надійно захищав його від нападів. За свою історію замок неодноразово переходив з рук в руки. Він був свідком татарських набігів, польсько-турецьких війн і козацьких повстань.

Особливо трагічною сторінкою в історії замку стала оборона Буші в 1654 році. Тоді козаки під проводом Богдана Хмельницького героїчно обороняли місто від військ польського короля Яна II Казимира. Під час облоги замок був зруйнований, але козаки не здалися і продовжували боротьбу.

Від замку зберіглася одна вежа, яка нещодавно була відреставрована. 

В башту можна зайти з працівниками заповіднику. Там представлені експозиції у вигляді макету стародавньої Буші, картин на козацьку тематику та предметів побуту. 

Сходи на верхній ярус:

Поруч із замкової вежею у павільйоні, стилізованому під трипільську хату, облаштовано Музей археології. Тут можна побачити залишки трипільського житла, виявлених під час розкопок у 2005 році:

Панорама Буші із Замкової гори:

Скульптури на замковому подвір'ї:

 

Скельний храм та Бушанський рельєф

Якщо від замку пройтися долиною річки Бушанка, то незабаром натрапимо на скельний храм. Він був створений у природній розщелині, яка утворилася в силурійському періоді.

Творці храму вирубали в скелі три приміщення, схожих на печери. Два з них утворилися природним шляхом, а третє, найдавніше, було створене людьми.

Одна з найвідоміших пам'яток Буші - "Бушанський рельєф". Він знаходиться у скельному храмі у долині річки Бушанка. Храму приписують різні дати заснування: від 1 до 9 століття нашої ери і вважають його дохристиянським. Горельєф із зображенням оленя, людини, що молиться, курки та загадкового екрану знаходиться в ущелині скельного храму. 

Коли він був створений, також невідомо. Традиційна версія - дохристиянський період Київської Русі. Але зустрічав версію, що рельєф може відноситися до 17-18 століття і пов'язаний із християнським святим Онуфрієм. У підтвердження цієї версії наводиться приклад скульптурної групи "Св. Онуфрій і олень" біля скельного храму у Маліївцях та аналогічне зображення курки на хрестах цвинтаря у Дзигівці неподалік від Буші.

"Портал" чи то у минуле, чи то у майбутнє:

 

Старовинний цвинтар

Поки наша група продовжувала роздивлятися скельний храм, я швиденько піднявся на гору поруч, де розташований старовинний цвинтар

Серед старих хрестів багато так званих "козацьких". Хрести мають ретельно оброблену поверхню і відносно складну, але вишукану форму, що нагадує тамплієрський хрест.

На деяких похованнях і хрестах добре збереглися старовинні надписи:

 

Подільські та трипільські хатки Буші

Відновлена подільська хата, в який облаштовано етнографічний музей:

Літня кухня "Подільської хати":

Осінь і туалет заповідника:

Одна з хат Буші, розписана на трипільську тему:

Ще одна хатка з розписами у трипільському стилі:

Звичайна подільська хатка:

Ще одна неймовірно фотогенічна хатка, в який в нас був смачний сніданок із сирниками:

Відновлене трипільське житло:

Осіння ранкова Буша:

Весь вечір нас супроводжував керівник відділу культури Ямпольської громади Віктор Замишляєв. Це надзвичайно позитивна людина, яка у веселих алегоріях вміє розповісти історію і особливості Ямпільщини. А ще знає неймовірну кількість тостів і веселих історій. Він чудово доповнив собою цей вечір у Ямполі і Буші. Чесно кажучи, я давно так не сміявся, як від його жартів!

Наступна стаття
Могилів-Подільський: особняки та традиція витинанки