Велика Бийгань

Сьогодні трохи розповім про звичайне угорське Берегівського району Закарпаття – Велику Бийгань. Угорські села, на й взагалі, села на Закарпатті разюче відрізняються від невеличких поселень інших регіонів України. Хати тут вкриті справжньою червоною черепицею, дворики – надзвичайно охайні і прикрашені. Крім типового етнічного колориту в селі є декілька цікавинок архітектури, головна з яких – готичний храм XV століття.

Перша письмова згадка про Велику Бийгань міститься в літописі 1333 року. Але дослідники вважають, що поселення виникло ще за часів короля Арпада і мало назву Ов-Бийгань. У ХІ столітті його власниками був рід Бегані, який вимер лише у ХІХ столітті. Протягом цього тривалого періоду Бегані періодично віддавали свої володіння у заставу або у спадок.

У 1646 році князь Дьердь Ракоці захопив чотири кріпосних володіння Томаша Бегані. Частина володінь родини Бегані приєднали до Мукачівського замку, а опісля 4 роки Жужанна Лоранфі повернула їх законним власникам. У 1794 році власником володінь Бийгані був Янош Дерчені-Вийг. В наступні часи Бийгань належала Немешів, Шіро і Томпа.

Пізньоготичний костел у Великій Бійгані було збудовано у 1418 році за короля Сигізмунда. У 1565 році храм захопили реформатори, а у 1686 році його майже повністю знищила пожежа. Майже століття по тому, у 1743 році, костел було відновлено, а з південного боку добудована каплиця на честь Архангели Михаїла. У 1760 році добудували вежу.

Ґрунтовна реставрація костелу відбулася протягом 1839 – 1846 років. Тоді ж було ліквідовано каплицю. 1 листопада 1846 року відбулося урочисте відкриття храиу і його освячення під титулом Всіх Святих.

Інтер’єр храму (фото – ):

Неподалік знаходиться реформаторська церква, побудована у 1805 році. Поруч з нею – дерев’яна дзвіниця:

Сільська рада у карпатському стилі:

Старий млин:

Державний кордон неподалік від села:

Коментарі

завжди цікаво було як виглядає державний кордон з ЄС десь в лісі - є там колючий дріт чи нема

ні, нема :)

кину племінниці в мордокнижку. вона живе в цьому селі :)

оце да!

що - да? це не вона на фотці:) але хай подивиться. на жаль, прочитати не зуміє :)

чому не зможе??? :)))

а ви багато людей в Бігані знайшли, хто розмовляє українською? :)

Ну, якби, в повсякденному житті, ясна річ, вони її не використовують. Але, думаю, знають всі. Інакше, як би вони жили в Україні?

насмішив :)

Що, не знають??? А як же вони живуть? :)

дуже добре :)

не вірю, що без знання державної мови можна повноцінно жити! :)

а навіщо вона їм? вони між собою розуміються, їздять за кордон (малий прикордонний рух) або мають вже угорське громадянство. і в більшості своїй далі Мукачева на схід не виїжджали

А от, якщо б вони, наприклад, захотіли б поїхати подивитися Львів, Чернівці, Київ, Донецьк, або відпочити в Криму, як би вони обійшлися без державної мови? :)

а вони не хочуть :) вони їздять в Туреччину, Грецію, Францію, Німеччину та інші країни, куди мене не пускають без візи

тю какие-то... :)

тобто?

дивні! маючи під боком стільки всього цікавого в рідній країні, їздити так далеко

Костёл старый, а перекрытие плоское, примитивное. Могу предположить, что изначально храм был куда более эффектным, но после пожара или каких-то других событий он мог утратить аутентичный свод, который заменили обычным плоским перекрытием.

скорее всего так оно и было
очень скромный храм, как для Закарпатья...

Часть интересующих меня храмов Закарпатья (оборонных, разумеется) утратили аутентичные своды во время польского карательного похода 1656-1657 годов. Говоря проще - костёлы сожгли/разрушили, своды обвалились. Сохранился только остов в виде основных несущих стен. Поскольку восстанавливали храмы в период, когда с финансами был напряг, то "бреши" залепили просто - на месте сложных позднеготических сводов появились плоские примитивные деревянные потолки.

Однако, согласись, большинство храмов выглядят очент даже неплохо даже с переделаными башнями: Хуст, Бене, Четфалва...

Как по мне, то башни в Хусте и в Бене не то чтобы переделанные, а скорее восстановленные. Думаю похожие завершения были у колоколен этих храмов изначально. А Четфалва... там же деревянная колокольня. Она раньше была другой (если не считать появления 4-х маленьких башенок)?

Никто уже не скажет, что там біло в 13 - 14 столетиях...
Я, к сожалению, до Четфалви так и не доехал :(

Я, кстати, тоже не доехал )
Что касается "Никто уже не скажет", то я вот не соглашусь ) Наука не стоит на месте. Кто знает, может скоро научатся считывать информацию и с поверхности камней ) Ещё недавно и 3D-моделирование могло показаться магией, а дальше будет ещё интересней )

прикольний кордон. Треба бюрократам з Брюсселю фотку показати :)))

Та вже, мабуть, шпиёни передали :)

щось паніка не зауважується, мабуть не дійшло. Місцеві торгівці гашишом перехопили :)

Тю...
Та той кордон поділений нашою мафією та їхнею, там носильщики сигарети носять каміонами (розвантажують каміон і тягнуть), афроєвропейців водять стадами, а ви - ЄС, бюрократи...

То не млин, а комора для зерна, мені пощастило потрапити всередину.
Ну, й ще кілька інших цікавинок Бийгані, зокрема, глямурна хижа на базі колишньої винокурні:
http://zakarpattja.livejournal.com/46619.html

Дякую, тепер буду знати.
Не дивно, що я помилився, бо виглядає дійсно, як млин.

Я кругом розтеревенив, що це унікальний об"єкт.
А згодом, об"їздивши всю Берегівщину, бачив їх неодноразово, в тому числі в діючому стані.

Повертаючись у Бийгань...
Неподалік знаходиться реформаторська церква, побудована у 1805 році. Поруч з нею – дерев’яна дзвіниця.
- судячи з хрестів, та іншої інформації,це греко-католицька церква.

Re: Повертаючись у Бийгань...
Я, очевидно, мав на увазі, що це вона колись була реформаторською :)

Розташування

Scroll to Top