Свалява

Закарпатське містечко Свалява в долині річки Латориця знайомо всім завдяки свалявській мінеральній воді і курорту, який виник на її базі. Саме з метою лікування, як правило, і їдуть до Сваляви. Подорожуючі, що прямують на Закарпаття, рідко зупиняються у місті. То і не дивно, адже попереду, майже перед самим носом - справжні закарпатські перлини: мисливський замок Шенборнів, чинадійовський замок та не по-українськи гарне Мукачево з його численними пам'ятками і замком Паланок. Я і сам випадково попав у Сваляву: перший автобус із Довгого, яким мені попався, йшов саме сюди.

Щоб обійти центр міста і повернутися назад на вокзал, достатньо і години. За цей час можна подивитися міську ратушу, костел, не надто оригінальну осучаснену карпатську забудову Сваляви і декілька храмів. А ось щоб побачити найцікавіше - лемківську дерев'яну церкву і панораму міста, буде потрібно додатково щонайменш півтори години.

В історію Сваляви глибоко занурюватися не буду, про це скрізь багато написано. Якщо коротко, то перша згадка про місто датується 1263 роком. Назва походить від солі (давня назва містечка - Сольва). Містом володів баронський рід Перені, з XVI століття - трансильванські князі, а з 1728 року - графи Шенборни-Бугейми. Славу курорту минеральних вод Свалява отримала на початку XVIII ст., а з середині ХІХ ст. свалявська мінералка отримує головні нагороди на міжнародних виставках мінеральних вод.

Головна вулиця Сваляви:

Конструктивістська ратуша І половини ХХ ст.:

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії споруджено у 1900 році:

Успенська церква, зведена у 1937 році для православної громади:

На початку 30-их років священнослужитель Михайло Попович та Федір Чубірка організували спорудження греко-католицького Храму Різдва Пресвятої Богородиці на лівому березі Свалявки. Красень храм був діючим аж до перших років повоєнного часу. З впровадження безбожного режиму цей досконалий архітектурно-мистецький ансамбль використовувався як зручне приміщення для господарських цілей, згодом – для картинної галереї. І тільки з проголошенням України незалежною державою, вільною й у віросповіданнях, храмову будівлю було відновлено й передано для вірників греко-католицької церкви.

Поруч збудовано і освячено новий величний храм.

Найголовніша атракція Сваляви знаходиться на її південно-східній околиці, у присілку Бистрий, що колись був окремим селом, а зараз адміністративно належить до міста. Від центра Сваляви сюди - максимум півгодини прогулянки під гору, назад - ще швидше. Діставшись Бистрого і церкви, ви не лише побачити один на найдовершеніших храмів Закарпаття, але й насолодитися гарними панорамами Сваляви і карпатських гір.

Михайлівська церква у Бистрому збудована у лемківському стилі: має високу вежу з бароковим завершенням, стрімке наростання форм від низького вівтаря до вежі, класичну ознаку лемківських закарпатських церков - відкриту галерея з різьбленими стовпчиками довкола бабинця. Вона має бездоганні пропорції, древні довершені форми, захоплюючу взаємодією масивних частин і невеликих елементів.

Храм будувався у два етапи. Більшість джерел визнають роком спорудження 1558. З того часу до наших днів дубові зруби бабинця і нави. Первісно церква стояла на пагорбі Берда вище теперішнього поселення і була присвячена св. Миколаю. На стінах бабинця збереглися дати "1722" і "17...2", які очевидно, вказують на роки ремонту храму.

У 1759 році церкву перенесли на теперішнє місце і частково перебудували. Шатрові перекриття нави і новозбудованого вівтарного зрубу отримали аркові склепіння. Сьогодні храм складається з трьох зрубів різної ширини. Піддашшя спирається на випусти нижніх вінців зрубів. Дахи нави і вівтаря на гребенях увінчані сигнатурками. Над бабинцем підноситься квадратна у плані 15-метрова каркасна вежа-дзвіниця, увінчана аркадною галерейкою та восьмигранною двоярусною бароковою банею. Стіни і дахи покрито гонтом.

Інтер'єр занадто модернізовано, але добре збережено іконостас другої половини XVIII ст.

Вишуканим ажурним різьбленням відрізняються царські врата із позолоченими та розфарбованими елементами.

З кінця 1940 років церква була закрита, а у 1972 році проведено її реставрацію під керівництвом відомого знавця українських дерев'яних храмів Івана Могитича. На початку 90-х років ХХ ст. храм повернули православній громаді.

У 2001 році розібрали одноярусну дерев'яну дзвіницю, яка вдало доповнювала церковний ансамбль, і зрізали розкішні липи, що оточували церкву. Від старої дзвіниці залишилася лише дерев'яна маківка.

Від храму веде стежка на вершину сусіднього пагорбу. Звідси видно не лише церкву і присілок Бистрий, але й повну панораму всієї Сваляви.

Звідси відкривається приголомшлива панорама Карпат із Боржавських хребтом.

Внизу, з іншого боку гори добре видно православний Свалявський Свято-Троїце-Кирило-Мефодіївський жіночий монастир. Обитель є відносно молодою. Перший камінь у монастирі був закладений у 1992 році, а його відкриття відбулося у 1996 році. На сьогоднішній день тут несуть чернечий послух близько 30 сестер.

 

Коментарі

То виходить церкви в псевдоросійському стилі на Закарпатті будували ще до совка чи то за останні 20 років їх поперебудовували та поподавали блискучі луковки?

Звичайно, що будували. Московська духовна експансія на українські землі почалася задовго до 1991 року (років так 350 тому). А от останні 10 років її масштаби на Закарпатті просто вражають: чи не в кожному місті і селі - нові монастирі з обов'язковими атрибутами: залатимі купаламі і лукавіцамі.

Але ж як московська експансія могла просочитись на Закарпаття яке було в іншій імперії, на сусідній Галичині такого немає та й на Буковині, крім Білої Криниці нічого такого не пригадую?

Братства православні-то діяли... В всякі москвофільські організації.
Наприклад я і на Тернопіллі зустрічав надписи у православних церквах ХІХ століття та на старих похованнях на общепонятном. І церкви у неовізантійському стилі трапляються.

Ніби нічого надзвичайного, але місто приємне.

Якби не спека, то ще б приємніше було :)

Стій гарно стирчить над містом :)

Краще б Еверест стирчав :)

Проблем-то. Перенесемо Свалаву у Лхасу :)

З Лхаси Евересту теж не видно :)

нема в жизні счастія... :)

До 23-ї річниці Незалежності: колекція дерев'яних хра
Користувач посилається на ваш запис з До 23-ї річниці Незалежності: колекція дерев'яних храмів України пишучи: [...] Храми закарпатської школи: Михайлівська церква, 1558 м.Свалява, Закарпатська обл. [...]

До 23-ї річниці Незалежності: колекція дерев'яних хра
Користувач посилається на ваш запис з До 23-ї річниці Незалежності: колекція дерев'яних храмів України пишучи: [...] Храми закарпатської школи: Михайлівська церква, 1558 м.Свалява, Закарпатська обл. [...]

Деревянные храмы Украины
Користувач посилається на ваш запис з Деревянные храмы Украины пишучи: [...] Храми закарпатської школи: Михайлівська церква, 1558 м.Свалява, Закарпатська обл. [...]

Деревянные храмы Украины
Користувач посилається на ваш запис з Деревянные храмы Украины пишучи: [...] Храми закарпатської школи: Михайлівська церква, 1558 м.Свалява, Закарпатська обл. [...]

Розташування

Scroll to Top