Європа

Західну частину півострову, на якому розташована столиця Далмації, займає гора Мар’ян (висота – 178 метрів). Назвали гору римляни на честь якогось місцевого правителя – Марунуса. Сюди варто піднятися заради приголомшливої панорами Спліта, яка відкривається з оглядової площадки, що має назву «Телегрин». Загальна панорама міста:  Катедра:  Костел Св. Анни: Північна частина міста:  Власне, оглядовий майданчик:  На горі зберігся храм Св. Юрія (Георгія), збудований на місці старого храму Діани. Церква походить з ІХ століття. Дуже скромна, як і більшість храмів Хорватії:  Інтер’єр храму: 

Серцем старого міста в Спліті є Народна площа. Вона розташована відразу ж за західними воротами палацу імператора Діоклетіана. На площі багато готичних і ренесансних будівель різних часів. Східний бік Народної площі: Залізні ворота із сторожевою вежею: Головна будівля площі – стара ратуша (XV століття) з трьома стрілчастими вікнами. Сьогодні тут знаходиться Етнографічний музей з колекцією народних костюмів, тканей, кераміки, предметів побуту: Західний бік площі: А ми рухаємося від Народної площі до іншої цікавої площі – Республіки, старими вузенькими вуличками: Сецесії в Хорватії дуже мало. А тут – ну майже Чернівці: Костел Св. Анни...

Головна пам’ятка Спліта - палац римського імператора Діоклетіана. Назва «палац» - це буде умовно, бо, насправді «палацом»и називають великий чотирьохкутний фортечний комплекс зі стін і башт, в середині якого розташовано ціле міні-місто зі своїми вулицями, площами, палацами, храмами, баштами. Це містечко, збудовано у 305 році, відокремлено від іншої історичної частини Спліта високими мурами висотою до 38 метрів, які в своїй більшості непогано збереглися. Південний мур палацу виходить на набережну, північний — до парку Штроссмайера, східний до міського ринку, а західний до Народної площі і старого міста довкола неї. Комплекс збудували...

Спліт - столиця Далмації, друге місто Хорватії за населенням після Загреба і чи не найгарніше в країні. Попри його урбаністичний характер, затишність тут відчувається. А ще більше відчувається середньовіччя. Та що там середньовіччя, коли центр міста зберігся ще з часів Римської імперії. Не буду зупинятися на історії міста, про неї можна почитати у Вікіпедії. Краще мовчки подивимося на середмістя з висоти пташиного польоту - дзвіниці катедри Св. Дуе.  

Каштел Люкшич, напевне, найцікавіше з містечок, що входить до муніципалітету Каштела. Тут знаходяться відразу 2 замки, обидва симпатичні і відреставровані. Цього ранку йшов дощ, море бушувало, на небо було затягнуте хмарами, що рухалися незвичайно швидко. Це лише додавало паз мурого шарму містечку з двома середньовічними твердинями. Першим з’явився замок на західній околиці містечка. У 1482 році його збудував дворянин Миховіл Розані на морському узбережжі. Замок знаходиться безпосередньо на узбережжі, і тому презентабельний вигляд має лише з боку моря. Замок Розані: Замкова брама з боку міста: Замкове подвір’я: Замкові мури і церква Св...

У 1476 році письменник, гуманіст і полководець в битві при Лепанто Коріолан Чіпіко спорудив на березі Адріатичного моря свій особняк, який пізніше отримав назву Kaštel Stari («Старий Замок»). Резиденція була поєднанням фортеці і палацу і з’єднувалася з сушею за допомогою мосту. У 1493 році замок охватила пожежа, після чого вібу був реконструйований і ренесансному стилі з аркадами. Це – не замок. Це просто панорама Старої Каштели на фоні гори із благозвучною назвою Козяк. Сам замок одноповерховий і дуже дуже скромний. Навколо замку – скупчення справжньої старої далматинської архітектури. Як ви вже встигли помітити, вона не відрізняється...

Замок у Новій Каштелі збудував у 1512 році дворянин з Трогіра Пітер Антон Чіпіко. Від був прямокутний у плані і оточений оборонними мурами зі східного, північного та західного боку. З півдня фортецю захищали води Адріатики. У 1775 році на березі моря побудували прямокутну сторожеву вежу, яка одночасно слугувала і міської ратушею.     Приклад із замком у Новій Каштелі доводить, що ситуація із псуванням архітектурних пам’яток новими прибудовами і знищення історичного ландшафту міста має місце не лише в Україні. Біля замкової вежі йде будівництво нового готельно-розважального комплексу. Ще декілька місяців, і башта в Новій Каштелі просто...

Каштел Штафіліч (Kaštel Štafilić) – найзахідніше містечко муніципалітету Каштела, поблизу якого розташований міжнародний аеропорт «Спліт». Відомо двома гарно збереженими замками, костелом Св. Юрія з граційною вежею-дзвіницею та оливковим деревом, якому понад 1500 років.   Замок, відомий як «Ротондо» був побудований на узбережжі у 1508 році дворянином з Трогіра Стефаном Штафілео. Прізвище цього роду походить від «staphile», що в перекладі з грецької означає «виноград». Зображення виноградних гроздів, до речі, й прикрашають родовий герб. Замок був розташований на рифі. З боку суші його огороджував глибокий рів, а до самку вів підйомний міст....

Каштела – місто з населенням у 34 тис. мешканців, що витягнулося майже на пару десятків кілометрів уздовж Адріатичного узбережжя від Трогіра і майже до Спліта. По суті, воно складається з семи невеликих містечок: Kaštel Gomilica, Kaštel Kambelovac, Kaštel Lukšić, Kaštel Novi, Kaštel Stari, Kaštel Sućurac і Kaštel Štafilić. Каштела було заснована ще греками, як вантажний порт поблизу античного міста Салона (зараз – містечко поблизу Спліта), але вже за часів Римської імперії втратила своє стратегічне значення і стала курортним містечком. Після розпаду імперії Каштела, як і Спліт з Трогіром, довго переходила з рук у руки, аж поки у 1420 році...

Сегет – рибацьке поселення з населенням 4,6 тис мешканців, розташоване на березі Адріатичного моря на захід від Трогіра по дорозі на вже відому нам Марину. Сегет засновано у 1564 році венеціанським князем та капітаном Трогіра Августином Бемба. Він дозволив писарю трогірської міської скарбниці Якову Ротонду побудувати тут замок для захисту місцевих мешканців у разі можливого нападу турків. Сьогодні муніципалітет Seget складається з 6 сіл: Bristivica, Ljubitovica, Prapatnica, Seget Donji, Seget Gornji i Seget Vranjica. Seget Donji:  Seget Vranjica:

Марина – село з населенням 4,7 тис мешканців в декількох кілометрах на захід від Трогіру. Розташоване з обох берегів мальовничої бухти, яку окупували маленькі та великі риболовецькі яхти. Поруч – рідкі для Далмації піщані пляжі, а вся набережна насичена запахами смаженої риби. Протягом 1495-1500 єпископи з Трогіру збудували на острівці в маленькій бухті свою літню резиденцію, яка являє собою чотирьохгранну замкову вежу з зубцями. Башта ремонтувалася після воєн 1657 та 1717 років, і була реконструйована у 1971 – 1972 роках. Ще до початку ХХ століття між баштою та сушею був канал, пізніше засипаний. В селі є два храми: Івана Хрестителя з...