Хмельницька область

Великий Жванчик - не надто відоме туристам село в Дунаєвецькому районі Хмельниччини з цікавим палацом Хелмінських в стилі італійських вілл. Знаходиться в 23 кілометрах від районного центру Дунаївці. По дорозі можна подивитися палац в Голозубинцях. Добирання сюди - проблематичне: один автобус вдень з Хмельницького через Дунаївці. Дорога - також не фонтан: в деяких місцях дуже складна стара бруківка, але в цілому їхати можна. Щодо самого села - то відомостей не багато. Відомо, що у 1791 році у Великому Жванчику була дерев'яна Успенська церква, а у 1797 році був освячений костел, також Успенський. Діяла синагога, винокурня, водяний млин та...

Приблизно до пів-шляху між Хмельницьким і Вінницею поблизу Меджибожа знаходиться райцентр Летичів з залишками замку та оборонним кляштором домініканців. З того часу, коли я останні раз був в Летичеві (2009 рік), замок значно відродили. Територія навколо нього стала доглянутою. Перша згадка про Летичів в письмових джерелах датується 1265 роком. Спочатку місто носило назву Лещин і було розташоване на лівому березі річки, там де знаходився дерев'яний костьол. Після знищення міста татарами воно було відбудоване на правому березі річки i почало носили назву — Летичів. У 1362 році землі, де знаходиться Летичів, надійшли у власність Коріатовичів....

Антоніни стали для мене відкриттям цього року. Чесно кажучи, особливого бажання їхати туди я не мав. Особливо, коли придбавши квиток на маршрутку побачив, що вона забита більше, ніж в годину-пік в містах-мільйонниках. Півтори години стоячи рачки при 35-градусній спеці - це було справжнє пекло. Але Антоніни виправдили страждання. Їдучи в Антоніни я знав, що в містечку збереглися залишки резиденції Сангушків-Потоцьких нехай і без палацу, але з неповторними в'їзними брамами, фахверковим гаражем, возовнею та манежем. Та вже збираючись повертатися до Хмельницького, випадково зайшов на затишну вуличку. Переді мною відкрилося справжнє фахверкове...

Найпівденніший на теренах Волині замок знаходиться в Старокостянтинові. Декілька кілометрів на південь - це вже Поділля. Але рельєфна відмінність між двома регіонами чітко відчувається по дорозі з Хмельницького: чим ближче до Старокостянтинова, ти ландшафт стає більш рівнинним. В Старокостянтинів простіше добиратися автобусом з Хмельницького, бо поїзди ходять за досить незручним графіком і вокзал далеко від центру міста. В Старокостянтинові крім замку представляє інтерес оборонна вежа домініканського монастиря, костел капуцинів і набережна з фігурами залізних монстрів. А так центр міста - цілком совковий, не рахуючи буквально парочки...

Резиденція Чечелів в Самчиках - один з найбільш охайних і доглянутих палацових комплексів на теренах України. Знаходяться Самчики в декількох кілометрах на схід від Старокостянтинова. З головного автовокзалу Хмельницького сюди їдуть прямі автобуси. А зі Старокостянтинова до Самчиків взагалі бусики бігають чи не кожні півгодини. Палац є одним з найкраще збережених в Україні, що дало змогу облаштувати музей-садибу, яка отримала статус заповідника. Поселення відоме з середини XVI століття і називалося Замчики. Землі навколо Старокостянтинова, у т.ч. і Самчики, належали князю Костянтину Острозькому. На початку XVIII століття після черги...

Тарноруда - одне з найцікавіших поселень на Збручі. Попри тотальне бездоріжжя, я побував тут вже вдруге. І, дасть Бог, поїду і третій раз, бо є тут ще об'єкти, які я не встиг подивитися. Сіл з назвою Тарноруда є два: одне - на хмельницькому березі Збруча з населенням 856 мешканців, а друге, кріхітне, на тернопільському березі, де проживає всього 18 осіб. Про Тарноруду тернопільську я вже розповідав. Сьогодні розповім про більш багату на пам'ятки Тарноруду хмельницьку і трохи доповню про тернопільську Тарноруду.До поділу Польщі наприкінці XVIII ст. Тарноруда була одним містечком. За переказами, ще у 1355 - 1365 роках два безіменні брати...

Про Ярмолинці, райцентр Хмельницької області, розповісти можна багато. А от показати - майже і нема що. Адже більшість пам'яток містечка до наших днів не дійшла, а середмістя являє собою совок в мініатюрі. Але, менше з тим, Ярмолинці дуже зручно використовувати як базу для огляду навколишніх сіл з багаточисельними історичними пам'ятками - Сутківців, Шарівки, Зінькова, Маліївців та інших. Хоча "база" - це сказано голосно: в містечку нема жодного готелю. Але Ярмолинці є своєрідним транспортним вузлом: тут можна зробити пересадку з напряму Хмельницький - Кам'янець на Гусятин. Але залізнична станція знаходиться в п'яти кілометрах від центру...

На протилежному від Зінькова березі річки Ушиця розташована Адамівка - колишня частина містечка Зіньків, а сьогодні - окреме село, відоме завдяки неординарній Покровській церкві. Навіть у довіднику "Приходы и церкви Подольской епархии" 1901 року дослідник Поділля Євтим Сіцинський відносить адамівську церкву у складі Зінькова, а про існування топоніма чи кутка Адамівка навіть не згадує.Церква св. Покрови була збудована у 1773 році за зразком подільських оборонних храмів XVI століття. Це є кам'яна одноверха споруда, яка є рідкісним прикладом триконхового храму XVIII століття. Основний об'єм церкви складається з бабинця, нави з двома...

Щасливий той, кому протягом місяці двічі пощастило добувати в столиці Поділля. Двічі щасливий той, хто зробив це у жовтні. Адже жовтень – найкраща пора для відвідування Кам’янця. Осінь в мене вже давно асоціюється з Кам’янцем, а Кам’янець – з осінню. Осінь – з жовтим листям на деревах і під ногами, а дерева з жовтим листям – з каньйоном Смотрича. Каньйон Смотрича – з каменем, а камінь – з замками. Ланцюжки асоціацій можна продовжувати безкінечно, і в різні сторони. Якась з них закінчиться на неповторних кам’янецьких красунях, а якась – на кам’янецькому метро. Романтичніше за все виглядає сонний ранковий Кам’янець. Каньйон густо вкритий...

Упродовж цілого року я з нетерпінням чекаю середини жовтня, щоб подарувати собі традиційний подарунок – Подільську осінь. Важко пояснити чому саме, але саме на Поділлі золота пора презентує себе найяскравіше. Може причина тому – вкриті деревами круті схили подільських річок, може руїни замків, які на їх фоні виглядають немов кораблики, що пливуть по жовтогарячих морях. А ще причина – тут осінь пахне по-особливому: свій неповторний запах має і вода, і повітря, і, навіть, замкове каміння. В цьому році я традиційно розпочав осінню мандрівку півднем Хмельниччини. Хотів відвідати цікаві місця, де ще ніколи не був (Маліївці, Зіньків, Адамівка) та...

Це був мій другий візит у Чорнокозинці за останні півроку. Сюди ми йшли пішки з Кудринців з . Йшли пішки, по єдиний «зручний автобус» з Кам’янця вирушає о 13.00 і відразу ж о 14.25 повертається назад. Власне, йти з Кудринців пішки не смертельно, навіть приємно. Надзбручанські краєвиди тут гарні (як і скрізь на колишньому кордоні двох імперій). Особливо добре, якщо є навігатор. З навігатором – десь 2 – 2,5 години. Без нього, напевне, довше :) Тільки майте на увазі, що якщо спізнитесь на автобус, повернутися буде проблематично: Чорнокозинці – тупиковий пункт ґрунтовки, ще автівки – досить нечасте явище. Поселення Чорнокозинці вперше...

Це зовсім поруч з Кам’янцем: якихось 5 – 7 кілометрів. Якщо вже приїхали до столиці Поділля, то у Панівці треба з’їздити обов’язково! Можна бусіком, яких ходить сюди декілька раз на день, або пішки. Що дивитися? Руїни замку Потоцьких та залишки споруд кальвіністів, для яких Панівці були притулком у кінці XVI – на початку XVII століття: колегіуму і кірхи. А ще, недобудований залізничний міст-примару, пілони якого піднімається над каньйоном Смотрича. Ну і, звичайно, сам каньйон і навколишні сільські ландшафти. Особливо заворожуюче це все виглядає зранку і в осінньому тумані. Сучасне село Панівці утворилося у 1967 році шляхом об’єднання двох...