Прилуки

З недавніх пір старовинні козацькі містечка Лівобережної України з церквами в стилі козацького бароко та типовими для лівобережжя бароковими кам'яницями стали мені подобатися більше, ніж галицькі містечка з ратушами, замками і костелами. Особливо приваблива в цьому плані Чернігівщина, про яку я буду розповідати найближчими днями. Після величного Чернігова, Козельця, Седнова та сіл з дерев'яним церквами і палацами настала черга міста Прилуки - одного з найбільш давніх руських міст та одного з найпривабливіших міст сьогодення з козацьким минулим.

В Прилуках декілька церков в стилі козацького (українського, мазепинського) бароко, декілька храмів більш пізнього періоду (класицизм), полкова скарбниця (найстаріша мурована споруда міста), руїни головної синагоги та декілька яскравих прикладів еклектики та модерну. Місто дуже чисте і охайне, гуляти ним - одне задоволення. Пам'ятки і все цікаве розташоване дуже компактно.

Спасо-Преображенський собор - найдавніший і найпоказовіший храм Прилук в стилі козацького бароко. Він, як багато інших найцікавіших споруд, розташований в центрі міста на величезній площі, яку утворює вулиця Галаганівська.

До цього на місці собору стояла дерев'яна Спаська церква, була побудована у 1653—55 роках. Наприкінці XVII — на початку XVIII століття вона згоріла. На її місці у 1710—20 роках коштом прилуцького полковника Гната Галагана була споруджена нова мурована п'ятибанна церква.

На території колишньої прилуцької фортеці (сьогодні - на подвір'ї Спасо-Преображенського собору стоїть Полкова скарбниця (арсенал Ґалаґана) — пам’ятка цивільної мурованої архітектури поч. XVIII ст. Збудована у стилі українського бароко полковником Гнатом Ґалаґаном орієнтовно в 1714 р. на території своєї садиби для зберігання полкового скарбу, клейнодів і зброї.

Прямокутна у плані споруда збудована з місцевої цегли на вапні, тинькована, однокамерна, має глибокий підвал з багаточисельними нішами в стінах метрової товщини, перекриття — півциркульне склепіння з розпалубками. Віконні отвори — півциркульні. Торці увінчані високими барочними фронтонами, що незвично для такої невеликої споруди, фасади декоровані широкими пілястрами, нішами і увінчані профільованим карнизом з поребриком.

Поруч зі Спасо-Преображенським собором знаходиться Миколаївська церква - маленький симпатичний храм, побудований у 1720 році тим самим Гнатом Галаганом і в тому ж стилі козацького бароко. Пам'ятка є рідкісним типом споруди XVIII ст., що поєднують невелику однонефну церкву з дзвіницею, композиція якої асиметрична.

На тій же самій великий площі стоїть Собор Різдва Богородиці, збудований у 1806 році в стилі зрілого класицизму купецьким сином Федором Заболоцьким. Це однобанна симетрична за композицією споруда. Хрещатість у плані утворюється за рахунок ризалітів, які виступають по осях фасаду кубічного об'єму споруди. Ризаліти завершуються трикутними фронтонами. Західний ризаліт акцентований чотирьохколонним портиком. Споруда піднята на високому цоколі. У соборі було три престоли: посередині - Різдва Пресвятої Богородиці, праворуч Олександра Невського, ліворуч Великомучениці Варвари.

Поруч з Собором Різдва активно відтворюється міська брама:

Останній, четвертий храм на території колишньої фортеці - Стрітенський собор, збудований для увічнення пам'яті вбитого 1 березня 1881 року імператора Олександра II. Фінансувалося будівництво переважно за рахунок міського голови Івана Дедіна. Відомо, що Іван Дедін пожертвував на будівництво собору 60 тисяч карбованців золотом, що на той час було величезною сумою. В одному з документів тих років писали про будівництво храму: «своєю красою, благоліпністю і зручностями буде прекрасним пам'ятником старанності жителів міста Прилук, у якому міський голова Дедін має почесну частку участі і як жертводавець, і як заступник і представник суспільства». Будівництво було завершене в 1889 році.

На центральному перехресті міста (на розі вулиці Київської та Незалежності) знаходиться будинок купця Золотарьова, в якому містилося громадське зібрання. Зараз в будинку - міська рада:

Гарний приклад прилуцького модерну на вул. Київській - особняк міського голови, купця Кисловського:

Ще один приклад модерну на ній самій вулиці Київській - будинок купця Московченка:

І ще один - поруч:

На розі вулиць Київської та Іванівської розташована Іванівська церква. Храм було побудовано на місці двох попередніх храмів і освячено 28 серпня 1865 року. Спочатку п'ятибанна церква і триярусна дзвіниця стояли окремо, а 1910 року їх було об'єднано прибудовою, що дало змогу майже вдвоє збільшити площу культової споруди.

В одному кварталі від Іванівської церкви в бік центру на вул. Земській стоїть одна з двох збережених прилуцьких синагог - Фраткінська синагога. Це є цегляна будівля, яку було побудовано в 1872 році місцевим бізнесменом Франкіним, власник тютюнової фабрики, який пожертвував гроші на її будівництво.

Найгарніша цивільна споруда Прилук - це театр Бродського. В якості першої професійної театральної сцени Прилук його почав будувати в кін. XIX - нач. XX ст. міщанин М. Бродський спільно з власником цегляного заводу Штондой, проте на завершення будівництва у них не вистачило коштів. Центральна двоповерхова частина була добудована тільки в 1930 р. Зараз тут - міський будинок культури.

На північній околиці середмістя у секторі приватної забудови на вул. Садовій знаходиться це одна примітка і маловідома пам'ятка Прилук - будинок статського радника П.Шкурата, що нагадує палац. Зі згоди Шкурата у 1867 р. Скоропадський відкрив тут пансіон для підготовки народних вчителів. Після першого випуску (1870) пансіон закрили та відкрили школу.

В совєцькі часи тут квартирувалася школа №4, але після її виїзду будівля почала руйнуватися.

На тій самій вул. Садовій збереглися руїни Великої синагоги. Синагога була побудована в 1861 році на місці більш старої дерев'яної синагоги чи молитовного будинку. Загальна площа споруди була 2000 квадратних метрів. Божниця використовуватися членами Єврейського робочого гуртка.

Синагога була закрита в 1927 році і перетворена в Клубі робітників. Там існував маленький театр, де грали постановки на ідиш. У 1945 році він був перетворений в кінотеарт. У 1954 будівлю було реконструйовано, тоді був зруйнований великий красивий купол.

Кінотеатр було закрито в 1990 році після цього, місто стало перетворило будівлю в місце для зберігання матеріалів з ​​місцевого музею. Дах і купол синагоги були розібрані і будівля в даний час залишається в цьому стані.

Нафтокачалка - один з символів Прилук:

Провінційні старі будинки в історичному центрі Прилук:


 

Розташування

Scroll to Top