Про польські залізниці

Попередня
Легниця
Наступна
Malkwitz (Малковиці)

 Я дуже люблю подорожувати Польщею. Для мене вона, насправді, найкомфортніша з європейських країн, де не відчуваєш себе чужим навіть незважаючи на незнання мови. Тут - безліч пам'ятників архітектури, історії, культури, тут - одні з найкрасивіших міст Європи, тут майже в усьому порядок. А головне, Польща комфортна для українців своїми цінами. Ціни на готелі чи хостели тут в рази нижче українських, а якість не порівняно вище. Ціна на одяг і всякий ширпотреб - в 2 - 3 рази нижче, а на продукти харчування у півтора і більше. При чому купуючи щось у супермаркеті, знаєш, що купляєш якісне, а не отруту, як у нас.

Але тією ложкою дьогтю, яка може зіпсувати банку з медом під назвою Rzeczpospolita Polska, це - польські залізниці. Останній тиждень я подорожував Польщею, і це справді була моя найкраща подорож за останні декілька років, бо я катався Помор'ям - регіоном моєї мрії останніх двох років. Всі обставини робити подорож приємною, але було одне, що псувало враження від країни кожного дня, і відбивало бажання далі подорожувати. Це "одне" - це польські поїзди.

Не дивіться на цей симпатичний вагончик. В ньому дійсно комфортно їздити. Але їхати ним ви будете хіба що з Мальборка до Квідзина, коли будете оглядати тевтонські замки Помор'я, або на інші незначні відстані в межах 50 км. У більшості ж випадків вам доведеться їздити звичайними пасажирськими поїздами TLK, яка зв'язують протилежні і не дуже протилежні регіони Польщі. Про них і поговоримо.

Я був у 21 країні світу, і в більшості з них подорожував поїздами. В жодній країні (навіть в східних) немає такого бардаку на залізницях, як в Польщі. Жахливо все: як умови проїзду, та і загальна організація руху поїздів. За тиждень подорожей в мене не було жодного випадку, коли б з поїздом щось би не трапилося, і щоб поїзд прийшов вчасно і не запізнився.

Почнемо з купівлі квитків. У позаминулу п'ятницю я приїхав автобусом зі Львова до Любліна і мав їхати поїздом у країну своєї мрії - Помор'я, а точніше, до міста Слупськ, за на захід від Гданська. Але перед тим я мав намір заїхати у містечко Пулави неподалік від Любліна, щоб подивитися палацовий комплекс Чарторийських. Враховуючи те, що перед поїздкою я мав купили собі "Bilet Podróżnika" (проїзний, що коштує 69 злотих і дозволяє необмежено пересуватися пасажирськими поїздами з п'ятниці вечора до понеділка ранку) та білет до Пулав, я приїхав на вокзал завчасно, а саме - за годину до відправлення моєї електрички на Пулави.

Що ж я побачив на Люблінському вокзалі? А на вокзалі в Любліні (центрі воєводства!) працювали лише дві каси: перша - на пасажирські перевезення, а друга - на приміські. Черги в обидві каси були просто неймовірні - на все фойє вокзалу. Мені потрібні були дві каси: в пасажирській я мав купити "Bilet Podróżnika", я в приміській - білет до Пулав. В першу касу я стояв майже годину і купив свій "Bilet Podróżnika" за п'ять хвилин по відходу електрички на Пулави. А приміську касу черга менше не стала, а електричка вже відправлялася. Я зістрибнув в неї, сподіваючись придбати білет у контролера, для чого відразу з підійшов до нього. І дійсно, білет до Пулав за 6 злотих він мені продав, але при цьому ще взяв щось типа штрафу у 8 злотих за придбання квитка в потязі. Таким чином, на польських залізницях свідомо створюються умови для того, щоб пасажир, навіть маючи бажання купити квиток в касі, не зміг цього зробити і заплатив штраф.

Оглянувши Пулави, я мав їхати далі, на північ. Єдиний "зручний" поїзд, що зв'язує Люблінське воєводство з Поморським, ще потяг "Посейдон" сполученням Люблін - Варшава - Гданськ - Колобжег. Він виходить з Любліна у вечорі і з ранку - вже біля берегів Балтики. І все б було добре, але поїзд один, а бажаючих їхати - тисячі. З цього року польська залізниця ввела обов'язкову резервацію місць у другому класі поїздів TLK. Тобто, якщо ти встиг заздалегідь зарезервувати місце, то це - гарантія того, що ви всю ніч можете сидіти у 8-місному купе, а не стояти а тамбурі чи коридорі. Я зарезервувати місце не зміг, бо приїхав до Польщі лише сьогодні, коли все вже було давно зарезервовано. Переді мною постав вибір: або їхати стоячи всю ніч, або повернутися додому. Я вибрав перше.

Якимось дивом мені повезло, напевно не без Божої допомоги. В Пулавах, коли поїзд ще був не до кінця заповнений, я зайняв вільне місце. У Варшаві поїзд набився так, як набивалися тролейбуси у моєму рідному Дніпропетровську в годину-пік в 90-ті роки. Всі місця були зайняті, а коридор і тамбури повністю окуповані стоячими людьми з чемоданами. Але, навіть сидячі, я не міг заснути ні на хвилину, бо сидіння такі, що вже через годину такої поїздки починає боліти шия. Якщо б і хотів сходити вночі в туалет, то не зміг би пробратися через битком набитий пасажирами коридор.

До речі, про туалети і інші умови проїзду. Жодного (чуєте, жодного!) разу не було такого випадку, щоб унітаз в туалеті не був би зверху донизу забитий папером, і щоб там була б вода! І лише один раз вода була в умивальнику, і можна було помити руки. Складається враження, що і салони в поїздах ніколи ніхто не прибирає: коридори завалені всяким харчовим сміттям - консервними банками, кістками від риби та іншими прелестями.

Ну і, нарешті, про швидкість поїздів. Середня швидкість "поспішного" потягу - не більше 50 км на годину. Улюблене "заняття" будь-якого "поспішного" поїзду - встати посеред поля чи лісу, і тупо стояти від 15 хвилин (якщо повезе) і до 2,5 годин (якщо не повезе, як мені декілька разів). В підсумку поїзди завжди запізнюються. За тиждень моїх подорожей не було жодного випадку, щоб поїзд не запізнився.

Як я вже писав раніше, метою моєї поїздки був місто Слупськ, куди я мав приїхати у 6.45, погуляти там і у 8.30 їхати і зворотному напрямку, до Гданську, де мав зупинитися. Спізнившись в Гданськ на півгодини (мали бути о 4.17), я почав розуміти, що в Слупську о 6.45 я вже не буду. Але, на всяк випадок ризикнув і поїхав далі. Але проїхавши ще півгодини і доїхавши до Гдині, ми встали надовго і всерйоз. Почекавши півгодини і зрозумівши, що в Слупськ я вже ніяк не попадаю, я вийшов з поїзду і в першою в електричкою поїхав у Гданськ.

Побродивши весь день по місту своєї мрії, я вирішив на вечір все ж таки з'їздити в Спупськ. Спланував собі по розкладах так, щоб за пару годин подивитися місто, і до 11 години вечора повернутися в Гданськ. Поїзд, яким я їхав до Слупська, йшов на Щецин і був забитий вщент. Їхав 2,5 години у коридорі.

Але найцікавіші пригоди трапилися на зворотному шляху. Довелося їхати до Гданська з Пересадкою у Гдині. До Гдині поїхав нормально, навіть сидів. З Гдині до Гданська 19 кілометрів - нема що й їхати. Вистрибнувши з потягу, сіл та тому ж пероні на інший "швидкий" поїзд Гдиня - Бяльско-Бяла, який мав довезти мене до Гданська. Залишилось лише 19 кілометрів - це хіба відстань? А ось вас і загадка: за який час швидкий поїзд може подолати відстань у 19 км? Ну, за півгодини максимум, якщо ще буде зупинятися в Сопоті і Оливі. А дзуські вам! Три години! Вдумайтесь: швидкий поїзд 19 км долає 3 години!

Щойно відправившись, поїзд встав між двома станціями і тупо простояв дві з половиною години! Замість того, щоб спокійно собі спати в хостелі після двох безсонних ночей, я три години простояв в тамбурі, бо навіть коридори були всі забиті людьми. Ніколи не забуду, як дідусь з маленьким онуком сідали в цей потяг з великими чемоданами, а їх навіть не було де поставити, не те що сісти. Так напевно, бідні, всю ніч і простояли...

Попавши додому вже після 1 ночі, наступного дня я оглядав замки Тевтонського ордену в Квідзині, Штумі і Мальборку. Першим був запланований Квідзин. Для того, щоб дістатися Квідзина, треба доїхати пасажирським поїздом до Мальборка, а там вже пересісти на приміський рейковий автобус. Пасажирський поїзд на Ольштин, яким я їхав до Мальборка вже спочатку запізнювався на 15 хвилин. Приміський поїзд до Квідзина прилаштований так, що від відправляється через 15 хвилин після того, як в Мальборк прибуває пасажирський поїзд. Прибувши в Мальборк, я ледь встиг забігти в симпатичненький рейковий автобус до Квідзина, двері якого зачинилися відразу ж.

Здавалось би, які ще тут можуть бути проблеми: поїзд вчасно відправився, до Квідзина - якихось 40 хвилин їзди. Але не тут-то було. Ще як тільки ми від'їхали, я помітив, що ми не повернули на гілку, яка веде на Квідзин, а поїхали в напрямку Ольштина. Через декілька хвилин це, здається, помітив і машиніст, який зупинив потяг і перейшов на протилежний пункт керування. Перед тим, як ми повернулися на початкові позиції на станцію Мальборк, поїзд ще декілька разів зупинився. Після цього, нарешті, поїхали на Квідзин.

На завершення подорожі я мав їхати з Гданська до Перемишля, де на мене мала чекати дружина. Шлях не близький і достатньо складний. Прямого сполучення немає, а варіанти через Люблін чи Краків видають час в дорозі від 16 до 20 годин. Я вибрав найшвидший, але не найдешевший варіант через Люблін. Враховуючи, що поїздка буде довгою, я вирішив скористалася послугою "Tania Kuszetka" і купити квиток в вагон з місцями для лежання. Купе в такому вагоні складається з 6 ліжко-місць. Якщо середня полиця розкладена, то сидіти не можливо, можна лише лежати. Я брав квиток заздалегідь і їхав на нижній полиці, тому не уявляю, бабусі і дідусі, які їхали на третіх полицях, залізли туди. Я так подивився, що навіть мені б було важко то зробити.

Але у вагонах з місцями для лежання мене вразило інше - відсутність будь-якої білизни, і навіть, подушок. Невже ні в кого на польській залізниці не виникала ідея видавати пасажирам хоча б подушки і хоча б за додаткові гроші (я вже не кажу про білизну). Пасажирам, бідним, доводиться підкладати від голову сумки. Думав, що хоч в спальному вагоні висплюсь, а тут на тобі!

Та найцікавіше почалося зранку. Десь о 6 ранку я прокинувся, ми стояли на станції Варшава-Центральна. До Любліна було ще більше 2 годин і я ліг спати далі. Десь за дві години я знову прокинувся і подивитися у вікно: знову та сама Варшава-Центральна. Якісь капець, в мене за півтори години поїзд з Любліна до Перемишля, а ми навіть не збираємося з Варшави виїжджати. Таким чином, у Люблін ми запізнилися на дві години. Відповідно, мій потяг у бік Перемишля давно уїхав. Довелося сидіти додаткові півтори години на вокзалі в Любліні, а потом майже цілий день добиратися трьома електричками до Перемишля.

Висновок: у Польщі є більш менш придатними для проїзду лише приміські поїзди. Вони майже ніколи не запізнюються, там трапляються зручні сидіння, і вони, як правило, напівпорожні. А ще там працюють туалети. Проїзд в пасажирських поїздах TLK - це випробування, несумісне з людською гідністю. Сподіваюсь, моя розповідь якимось чином дійде до керівництва Польських залізниць, я воно якимось чином відреагує на те далеко не європейське неподобство з пасажирськими перевезеннями, що відбувається в європейській країні.

Андрій Бондаренко


Попередня
Легниця
Наступна
Malkwitz (Малковиці)

Коментарі

Капець,думав у нас найбільший бардак на залізниці.Виявляється,є ще й таке...
В нас - одна з найкращих залізниць, чесно!
Охоче вірю,хоча з власного досвіду можу порівнювати лише з російською.В тої шляхи кращі,а організація приблизно одна й та ж)
Російька за сервісом краще, але за ціною програє :)
Невже там нема альтернативи залізниці?
Є автобуси. Але вони, як правило, дорожчі. І на них нема таких привабливих проїзних, як на потяги.
Ясно, тоді справді проблема. Треба вибирати або дешевше, або комфортніше (хоча ніколи не любив їздити рейсовими автобусами).
Не думаю, що в автобусах набагато комфортніше. Хіба що є гарантія, що будеш сидіти (якщо білет вдасться взяти)
Особисто мені завжди було комфортніше їхати в поїзді, але бачу, що в Польщі з цим великі проблеми.
В Жечі Посполитій в поїзді з комфортом ти зможеш їхати або в кріслі машиніста, або в спальному вагоні за ціною квитка на літак у бізнес-класі :)
тоді вже краще літаком :)
Внутрішні перельоти достатньо дорогі. Це з Польщі у будь-яку країну Європи можна за копійки полетіти Wizzair чи Ryanair, а в середині кріїни бюджетних рейсів немає.
ну ніяк не виходить, щоб і з комфортом і недорого :)
Хіба машиною, якщо 3-4 людини.
а можно брати авто в аренду?
Звичайно. Особливо, якщо їдеш компанією 3-4 людини, то це - набагато вигідніше. Оскільки я ніколи не находжу собі компанію більше 1 людини (тобто самого себе), доводиться подорожувати у такий спосіб, як подорожую :)
Країна, що приймала Євро! Не очікував такого.
Наша також приймала. Хоча у нас західні фанати їздили Хуйдаями, а не стоячи по ночах в набитих тамбурах :)
оце так..
буду знати.
отак! знайте, що не все так солодко в Європі :)
Таке відчуття, що подібне у нас хочуть зробити - запроваджуючи ті денні та нічні потяги.
Не думав що у Польщі з цим ділом настільки погано... P.S. А що значить TLK?
Twoje Linie Kolejowe - аналог наших пасажирських\швидких поїздів.
Ні, в нас навіть якщо Колєсников почне дуже сильно "покращувати", то такого бардаку, я впевнений, не буде.
Судячи по всьому ніякий не аналог, у нас нормальні купе і плацкарти, як нема місць, то і білети не продадуть, а це, якісь реально виходять електрички приміські, в яких у нас люди з сіл в міста добираються, а не міжміські потяги.
Десь саме так і є :)
Бідні поляки...а я завжди знав, що не все у нас так і погано, тепер маю купу підтверджень тому)))
В нас взагалі все більш менш добре, особливо після останніх покращень Уряду :)
Сарказм умєстєн, но не настільки, я не про управління та все що з цим пов'язано, а взагалі, загальноукраїнське враження.
Жесть... Не думав що таке можливо...
В дев'яностих не відчув ніяких проблем.
Можливо теж покращення відбулося в зв'язку з : http://img6.imageshack.us/img6/7977/frkomorowskicyryl287963z.jpg
Ні, не думаю. Кажуть, 4 роки тому було те ж саме.
TLK - це лінії для бідних , економлять на всьому і на пасажирів чихати. Вже років з 10 має тренд заробляти на віпах.Десь в "Wprost"
на цю тему статтю читав.
Роблю вивід , що деякі речі ніяк не можна приватизувати.
До речі з англіцкою залізницею були подібні приколи , поки назад не націоналізували.
Як це лінії для бідних? А що, є ще якісь, не для бідних?
Інтерсіті+ ходять далеко не не всіх напрямах, вони їздять не швидше TLK, а коштують як літак.
А РКР хіба приватизовані?
http://intercity.pl/pl/site/o-firmie/pkp-intercity.html - з 2001 акціонерне товариство
Капець!
І цікаве словечко придумали на рехформу залізниці - комерціалізація:
http://pl.wikipedia.org/wiki/Polskie_Koleje_Państwowe
Мордою їх треба в унітаз TLK, де ніколи води немає.
Та в них тих спілок , як в жучки блох :
http://pl.wikipedia.org/wiki/Związek_Pracodawców_Kolejowych Здається і нас так ощасливити хочуть.
І в Європі є досвід який краще не переймати. З приміськими вже тихий жах.
Ах, скільки всього, а порядку немає. Нє, нафіг той європейський досвід!
Без фанатизму - це я на рахунок досвіду.
З розумом до всього підходити треба , а конкретно цей - абсолютно згоден :
"Мордою їх треба в унітаз TLK, де ніколи води немає." Мав приємність подорожувати до цієї рехформи.
Ніяких проблем.
я шокований! минулого року їздив 2 рази потягом по Польщі, але аж на таке не попав...
Та кажуть, що 4 роки тому теж саме було.
Напевно, ще залежить від пору року і напряму.
в основному від напряму.
Лади, сперечатися не буду, але лишаюся при своїй думці.
А яка твоя думка? :))
Ну, я був тільки в Болгарії і Білорусі, за кордоном. Тому порівнювати багато з чим нема. Але в порівнянні з цими двома країнами, у нас мені подобається таки більше і країна здається такою, яка має більші шанси колись таки стати потужною. Якось так :)
Я приблизно так само думаю, хоча був в 21 країні. Україна дійсно має шанси, але про механізм реалізації тих шансів готовити вже не будемо, щоб не псувати такий чудовий журнал :)