Маріямпіль

Село (колишнє містечко) Маріямпіль знаходиться на високому лівому березі Дністра в Галицькому районі Івано-Франківщини. Тут знаходяться руїни Маріямпільського замку, який може вважатися однією з забутих і не надто популярних серед туристів твердинь Подністров'я. Є тут також і колишній монастир капуцинів з костелом XVIII століття, перетворений на в'язницю. Але залишки архітектурних свідоцтв минулого перемагають приголомшливі панорами долини Дністра, які відкриваються з пагорбу з замковими руїнами.

Назву населеному пункту дав тогочасний його власник — великий коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Ян Яблоновський. Польський дослідник В. Урбан у давніх актах маріямпільської римо-католицької парафії відшукав відомості про те, що Станіслав Яблоновський у 1691 р. перейменував село Божий Видок на Маріямпіль. Стимулом для надання містечку цього імені було те, що гетьман привіз у місто чудодійний образ «Рицарської Богоматері», який супроводжував його у всіх військових походах і особливо прославився під Віднем у 1683 р.

Панорама містечка:

На той час військовий міністру Польщі Станіслав Ян Яблоновський побудував на високих кручах Дністра, де майже прямовисні береги ріки з двох сторін утворювали неприступний бастіон, замок. Споруджена за всіма правилами фортифікаційного мистецтва, твердиня мала форму правильного прямокутника в плані. По її кутах знаходилися 4 високі башти. Потрапити у замок можна було через дві в'їзні брами із підйомними мостами.

Товщина стін замку становила 2-3, висота — 4-5 метрів. Південну й південно-східну сторони захищав також глибокий і широкий рів. В підошві Замкової гори закладається прямокутна в плані Ринкова площа.

В'їзна брама:

Востаннє маріямпільська твердиня використовувалася за призначенням під час Наполеонівських війн. В 1809 р. у фортеці отаборився пронаполеонівський 4-тисячний партизанський загін польських повстанців з Поділля під командуванням П.Стрижевського. Майже 8-тисячна австрійська армія, що складалася з корпусів генералів Мерфельда, Кеслера та Едермана, хоча й мала подвійну перевагу, не наважувалася здобувати твердиню штурмом. Цісарські війська вдалися до артилерійського обстрілу, від якого постраждало багато будівель в місті. Та незабаром поширилися чутки, що Наполеон уклав із Францом II мир, і польські загони самі покинули населений пункт. Щоб запобігти повторенню подібних ситуацій, австрійська влада наказала розібрати фортечні мури, що й було зроблено в 1817 р. Використовуючи будівельний матеріал із фортечних укріплень у 20-х роках XIX ст. Яблоновські побудували в Маріямполі типовий для того часу палац, який дійшов до нашого часу у великій руїні.

Польська князівська династія Яблоновських володіла Маріямполем майже 190 років, її представники сприяли його закладенню, розвою. Після смерті у 1702 р. Станіслава Яна Яблоновського Маріямпіль успадкував його син Ян Станіслав Яблоновський — руський воєвода, вчений і письменник. За його вказівкою було споруджено дерев'яний парохіяльний костьол Святої Трійці, в який перенесено Образ Богородиці. Деталі замку:

Онук Станіслава Яна Яблоновського — Ян Каєтан Яблоновський (1699–1764) виділив кошти для будівництва у 1736–1741 рр. мурованого костьолу Святої Трійці. В 1742 р. було споруджено в Маріямполі кляштор чину капуцинів з костелом св. Антонія, спочатку дерев'яні, пізніше муровані. Будівництво монастиря і костелу завершено в 1757 р.

В 1753 р. при монастирі закладено один із небагатьох вищих навчальних закладів на Галичині — колегіум із класом філософії, а через 10 років в ньому відкрито клас риторики. Завдячуючи коштам дружини Яна Каєтана Яблоновського — Терези з Вєльгорських — в Маріямполі з 1746 р. почали діяти шпиталь для убогих та школа для осиротілих шляхтянок, якими опікувались сестри милосердя з Ордену хариток. Монастир австрійська влада пізніше передала в користування сестрам милосердя, костьол св. Антонія при ньому викупила греко-католицька громада Маріямполя.

Після Другої світової війни монастир використовувався як дитячий будинок, лікувально-трудовий профілакторій, зараз — установа з виконання покарань.

Церква Воздвиження Чесного Хреста збудована в 1930 р.:

Сільська рада розміщується у старій будівлі. Може це - колишня ратуша?

А так вона трохи схожа на синагогу:

Центр села:

Під 600-річним дубом відпочивав Симон Петлюра:

Один із старих будинків:

Панорами з Дністровських круч:

Друзі, щоб бути в курсі останніх матеріалів на сайті, підписуйтесь на мій телеграм-канал: https://t.me/andytravelclub