Лебедин

Лебедин перевернув моє уявлення про Слобожанщину і, взагалі, про Східну Україну. Виявляється, що не лише на Галичині і Поділлі можна побачити ратуші, палаци, дерев'яні церкви та старовинну забудову. Все це є і в Лебедині. Відправляючись в це невідоме туристам місто, я спеціально уважно продивився блоги усіх відомих мені мандрівників. Багато хто був і писав про Суми, Глухів, Путівль, Тростянець і Охтирку. Про Лебедин - ще жоден. Ну добре, я буду першим :)

Лебедин виник у середині XVII століття, коли переселенці з Правобережжя заснували тут 1652 році слободу, назва якої пішла від однойменного озера, що розташоване поблизу. У 1658 році населення Лебедина поповнилося новими переселенцями, слободу перебудували. Лебедин було віднесено до Сумського полку як сотенне містечко, яке з осені 1658 року увійшло до козацького реєстру під назвою «Лебяжий город». З Лебедином пов'язана одна з найтрагічніших сторінок історії України. У 1708 році з 20 листопада по 26 грудня у Лебедині містилась ставка Петра І, який вів підготовку до воєнних дій проти гетьмана Івана Мазепи та його союзника - шведського короля Карла XII. Водночас тут князь Меншиков чинив суд над прихильниками Мазепи. Після ліквідації козацького устрою Лебедин стає центром комісарства, потім — центром повіту, певний час належав до складу Охтирського повіту, з 20-х років XX ст. - центр району.

Візитна картка Лебедина - колишня міська управа (ратуша) - єдина подібна будівля на Східній Україні, що нагадує справжні ратуші. Будували її у 1913-1915 за проектом невідомого автора.

Колишня ратуша - це двоповерхова, цегляна, обштукатурена будівля. Її фасад колись був симетричний. Ймовірно, невиразна прибудова з півночі з'явилася вже за совєтів.

У центрі будівлі - ризалит з високою квадратною в плані вежею, що закінчується на висоті понад 20 метрів плоским, сильно винесеним карнизом і восьмигранною ротондою з гранованим куполом. Вхід у будівлю розміщений по центру ризалита, над ним - балкон з комбінованим обгороджуванням з бетону і металевими гратами. Пілястри пронизують усю будівлю по висоті і, ступінчасто огинаючи вінчаючий карниз, височіють тумбами над дахом.

Будинок колишньої управи має багато деталей - карниз з увігнутими ребристими поверхнями, безліч дрібних напливів, прорізів, раскреповок, розеток, вузькі довгі осередки віконних палітурок - виділяють будову з невиразного оточення. З совєцьких часів в колишній ратуші розміщується пожежна охорона.

Поруч з ратушею на площі Інтернаціональній розмістилися торгові ряди. Комплекс побудований 1847 року у стилі пізнього класицизму 19 століття. Одноповерхові крамниці, з зовнішнього боку - відкрита галерея з подвоєними колонами, посередині - невелике двоповерхове приміщення з головним входом. Нині споруда використовується частково за своїм прямим призначенням — у ній розміщені крамниці, склади.

В центрі Лебедина багато цікавих старовинних будинків:
P2181531.JPG

P2181547.JPG

P2181532.JPG

P2181526.JPG

P2181488.JPG

P2181484.JPG

P2181483.JPG

P2181474.JPG

Типова слобожанська хата в Лебедині:
P2181510.JPG

Повітове училище, 1824–1903 (вул. К. Маркса, 10):
P2181530.JPG

P2181528.JPG

Земська управа, 1910 рік (вул. К. Маркса, 17):
P2181529.JPG

Одна з найяскравіших пам'яток Лебедина - хірургічний корпус земської лікарні, 1910 рік, розташований по вул. Першогвардійській:

На початку ХХ століття відзначалася висока смертність серед населення Лебединщини. Середня тривалість життя в повіті складала 32 роки. Медична допомога матерям і дітям майже не надавалась, у результаті чого спостерігалась і висока материнська смертність. Тому відкриття лікарні Навесні 1901 р., при значному сприянні земської управи та завдячуючи авторитету і наполегливості лікаря Костянтина Зільберника розпочалося її будівництво, яке тривало Працюючи в Лебедині з березня 1878 р., Зільберник довгі роки виношував мрію про будівництво лікарні. І на початку 1903 р. лікарня почала функціонувати, як хірургічна, де знаходилося було відкрито поліклініку в колишньому будинку поміщика Збитнєва.

У 1910 році збудовано новий корпус хірургічного відділення у еклектичному стилі з граційною вежею:

Господарські приміщення лікарні:

Напроти комплексу лікарні на вул. Першогвардійській, 17 знаходиться комплекс садиби Щокіна-Кротова (1880-ті роки):

Про садибу майже нічого не відомо, жодної інформації в інтернеті знайти не вдалося. Ймовірно, садиба належала останньому міському голові Лебедина до остаточного встановлення совєцької влади Миколі Щокіну-Кротову.

Головний садибний будинок являє собою скромний класицистичний одноповерховий палац з двома двоповерховими баштами-надбудовами по кутах:

Флігель садиби:

У самому центрі міста на площі Свободи розташована Вознесенська церква, збудована протягом 1849-1858 років. У храмі делікатно поєдналися неоросійський стиль, класицизм, бароко і місцевий колорит без канонічних закономірностей.

На заході історичного середмістя стоїть Миколаївська церква (1890-ті роки) авторства архітектора В.Немкіна (вул. Щербакова, 1). Споруда є чудовим прикладом можливостей "цегляного стилю". Численні карнизи, арки, сухарі, що демонструють гармонійне поєднання русько-візантійського стилю і ренесансної архітектури, виконані з профільно обробленої червоної цегли. Потужний центральний барабан з широкими арочними вікнами, висока триярусна ажурна дзвіниця, що переходить від четверика через восьмерик до циліндричного завершення, з сферичною банею можна побачити з багатьох віддалених точок міста.

Досить архаїчно виглядає Покровська церква невідомого архітектора, збудована протягом 1824-1903 років на західній околиці міста по вул. Рози Люксембург, 44:

Церква цегляна, однобанна, має кубічний центральний об'єм, прямокутну вівтарну частину і такі ж за формою і розміром притвор і прибудовану дзвіницю:

Брама, що веде на церковне подвір'я, також виглядає архаїчно:

На початку ХХ ст. в містечку Лебедин було аж 5 дерев'яних храмів. Чотири з них дослідив і описав у своїх працях Степан Таранушенко (Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини, Харків, 1922; Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України, Київ, 1976). За іронією долі дотепер збереглася лише п'ята - Воскресенська церква.
P2181527.JPG

У північному передмісті Кобижча знаходиться найстаріша на Сумщині дерев'яна Воскресенська церква (1789 рік). Церква є яскравим представником слобожанської школи дерев'яного храмового будівництва.
P2181517.JPG

Первинний її вигляд було порушено після руйнувань 1937-1939 років. Спочатку церква була хрестоподібною в плані, п'ятиглавою, з прибудованою пізніше дзвіницею. Нині уцілів основний хрестоподібний одноповерховий об'єм з центральним барабаном чотиригранної форми із зрізаними кутами.
P2181519-1.jpg

На кожній грані прорізає чотирикутне вікно з палітурками у вигляді грат з квадратними осередками. Купол має плескату восьмигранну цибулинну форму з вінчаючою главкой на невисокому восьмерику. Над бічними квадратними в плані рукавами хреста і над вівтарем височіють барабани менших розмірів, але що повторюють композиційно головний. Притвор прибудований наново без вінчаючого барабана.
P2181511.JPG

За два з половиною століття свого існування церква пережила багато що. Найбільше їй дісталося в 30-і роки ХХ століття. Тоді церкву хотіли знищити. Але не вийшло - розібрали лише кам'яну дзвіницю. А коли приступили до розбору самої будівлі, чоловік, що збив хрест з головного куполу, зірвався з висоти і розбився на смерть. Ця подія сталася привселюдно - якраз тоді до церкви прийшли практично усі прихожани. Старожили згадують, що видовище знівеченого тіла було настільки жахливим, що більше ніхто не наважився підняти руку на святиню. Цей випадок лебединці сприйняли як кару господню. Церква перетворилася на склад. На початку 90-х років храм повернуто віруючим.
P2181515.JPG

P2181512.JPG

Інші 4 дерев'яні церкви Лебедина, на жаль, збереглися лише на старих фото.

Церкву Різдва збудовано в другій половині XVII ст. В 1808 р. церкву Різдва перенесли на кладовище і назвали Мироносицькою:

Церква св. Георгія, збудована в 1765 р.:

Церква св. Миколая, 1783 рік:

Трьохсвятительська церква, 1793 р.:

Розташування

Scroll to Top