Кременець

До переліку моїх найулюбленіших міст з зими цього року впевнено вторгнувся Кременець – старовинне містечко на волинському Тернопіллі, відоме з 1064 року. Кременець зачаровує відразу. Навіть, якщо з неба його покривають майже чорні хмари, а вулиці вкриті товстенним шаром неприбраного снігу. Крім багато чисельних архітектурних пам’яток, більшість з яких видно з центральної вулиці містечка, шарму Кременцю надає його розташування у звивистій долині посеред Кременецьких гір. Кременец

Докладно про Кременець та його пам’ятки можна почитати ТУТ, ТУТ і ТУТ. Я ж пропоную невелику фотопрогулянку зимовим містечком.

Якщо ви прибули сюди на автобусі, знайомство з містом обов’язково розпочнете з синагоги. Так, саме в будівлі колишньої синагоги розташований автовокзал.

Рухаючись від автостанції до центру міста вулицею Дубенською, важко проминути якусь місцеву пам’ятку. Невдовзі зліва побачимо пивзавод: Зліва – скелі Дівочі сльози, а обабіч дороги – симпатичні старі будиночки: Через пару сотень метрів побачимо дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста, яка була збудована у 1889 році в російському єпархіальному стилі, дуже розповсюдженому як на Волині, так і на Наддніпрянщині. Місцевий письменник Юрій Камаєв розповідав нам про колишнього батюшку церкви, який готував збройне захоплення Почаївської Лаври :)

Кременец

Найкращій вид на храм відкривається від Богоявленського монастиря, а також з гори Бона. Більше фото храму – ТУТ. Кременец

Поруч з церквою – капличка ХІХ століття:

Майже напроти Здвиженської церкви на підвищенні розташувався комплекс Богоявленського монастиря, вперше заснованого на цьому місці у 1633 році.

Монастирський костел збудовано у 1760 році:

Тоді ж звели і двоповерхові корпуси келій:

Красуню-дзвіницю збудували вже на початку ХХ століття:

Підійдемо ближче, щоб роздивитися:

Кременец

Монастирський цвинтар з видом на Кременецькі гори:

В будинку колишньої духовної семінарії розташувався краєзнавчий музей:

Пржевальський бував у Кременці. Зупинявся в цьому симпатичному будиночку:

Звідси вже видно гору Бону і Замок. Будинок на передньому плані – пошта початку ХХ століття:

Міськрада розташувалася в охайному двоповерховому будинку початку ХХ століття:

А раніше магістрат розташовувався в цій будівлі початку ХІХ століття по вул. Козубського, 6 посеред міського парку:

Жіноча російська школа (ХІХ століття) на вул. Козубського:

Безумовно, що найвизначнішою пам’яткою Кременця є Комплекс єзуїтського колегіуму (пізніше – ліцею):

Комплекс складається з костелу та монастирських комплексів. Ансамбль збудовано в 1731 - 1743 роки коштом князів Вишневецьких для отців-єзуїтів за проектом єзуїтського архітектора П.Гіжицького. У 1809 році біля колегіуму закладено парк з ботанічним садом (архітектор-садівник - Д. Міклер). У 1805 - 1832 роках тут розміщувався Кременецький ліцей, заснований видатними польськими освітніми діячами Т.Чацьким і Г.Коллонтаєм. У колегіумі навчався великий польський поет Ю.Словацький.

Костел св. Ігнатія Лойоли і св. Станіслава Костки є головною містобудівною домінантою Кременця. Він являє собою тринавову однобаневу базиліку з трансептом і двома вежами, що фланкують головний фасад.

До костелу обабіч прилягають дво- та триповерхові навчальні й монастирські корпуси однобічного коридорного розпланування з ризалітами, причілки яких акцентовано трикутними фронтонами й невеликими бароковими вежами.

Декілька фото комплексу:

 

Нажаль, сьогодні мало що залишилося від колишньої величі Кременецького замку. Але його мальовничі раїни на вершині гори Бона й досі справляють враження могутності й неприступності.
Кременец
У джерелах XVII ст. замок згадується у 1064 році, коли боярин з роду Денисків-Мокошеїв гербу Вукри добровільно віддав його польському королю Болеславові Сміливому. В Іпатьєвському літопису замок згадується у ХІІІ ст. Відомо, що у 1226 році він витримав облогу військ угорського королевича Андрія. Згодом, у 1240 році, під його стінами зазнав невдачі хан Батий, а 1255 р. - баскак Куремса. Лише 1261 році Бурундай змусив волинських князів зруйнувати укріплення своїх міст, зокрема й Кременця. Найімовірніше, що тодішні укріплення були дерев’яними.

За польсько-литовським договором 1349 р. місто було віддане князю Юрію Наримонтовичу з умовою, що він не буде відбудовувати замок. Однак, за даними джерел, князь Юрій зірвав угоду, і великий литовський князь Любарт відібрав у нього Кременець на користь Польщі.

У 1354 році будучі вже польським, замок став легкою здобиччю литовських князів і відійшов до Любарта. Але польський король Казимир того ж року без особливих зусиль знов відібрав його. Протягом 12 років Кременець не раз переходив з рук у руки, аж поки за новою угодою 1366 р., не відійшов до Польщі. Враховуючи значення Кременця для оборони кордону держави від нападів Литви і татар, Казимир, очевидно, почав відновлювати обороноздатність замку. Напевне, що тоді і з’явилися кам’яні укріплення. У 1370 після смерті Казимира Любарт, якому належала кременецька округа, захопив замок і утримував його до 1376 – 1377 років. За роки володіння, Любарт, а слідом за ним королівська адміністрація продовжили укріплення замку, розпочатого Казимиром. Вірогідно, тому 1382 р., після смерті короля Людовика, Угорського, Любарт, не покладаючись на силу зброї, викупив замок в угорського старости. З 1390 року замком володіє Свидригайло, котрий збудував на сусідній горі Стіжок другий замок, сліди якого існували до XIX ст. Він же надав Кременцю магдебурзьке право.

У 1533 році польський король Зигмунд І віддав кременецьке староство віденському єпископу Янушу, який упродовж двох років здійснив у замку значне будівництво. У цей час надбудовано надбрамну (Шляхетську) башту зі звідним мостом, у якій мешкав староста замку. На захід від Черленої башти закладено фундаменти третьої, квадратної башти, що мала височіти над містом. За наказом єпископа розпочато викопування студні (криниці) завглибшки 80 м та будівництво башти перед замком, над першим ровом.

У 1536 році Зигмунд І віддав замок своїй дружині королеві Боні Сфорці, яка володіла ним упродовж 20 років, надавши місту кілька привілеїв. Замкові старости в цей період здійснили низку перебудов: вдруге надбудували надбрамну (Шляхетську) башту, перекривши склепінням верхній ярус і зробивши наметовий дах. Ймовірно, внаслідок цих робіт вона дістала назву Великої башти. Тоді ж підвищено інші башти й забезпечено бойові галереї на мурах. На фундаменті башти з боку міста зведено будинок з підвалами, світлицею, сіньми й коморою, а також оборонним верхнім ярусом. Ця остання споруда дістала назв Башти над новим будинком. Розміри замку в цей час були 70,6:157 м.

Кременецький замок, збудований, стоїть на окремій, ізольованій горі, а поселення з укріпленнями розташовано внизу, під горою. Видовжений серповидний мис відокремлено з напільного боку глибоким перекопом. Замок мав лише три башти - Надбрамну, Південну та Червлену.

У 1648 році під час Визвольної війни один з козацьких загонів М.Кривоноса за допомогою кременецьких міщан захопив замок, спаливши дерев’яні будівлі та зруйнувавши частину укріплень. Від цього часу замок не відновлювався. Документи XVII – XVIII століть засвідчують поступовий занепад і руйнацію замку. З кінця XVIII століття він повністю втрачає оборонну функцію, а в ХІХ столітті руйнується кілька ділянок оборонних мурів.

До нашого часу від збудованого з білого каменю-вапняку замку, збереглися квадратна в плані (10 х 10 м) надвратная двох'ярусна башта з арочним готичним проїздом і частина оборонних стін (товщина 2,3 м, висота 8-12 м), завершених зубцамі-мерлонамі і вузькими щельоподібними бійницями.

Всередині вежі:

Вид на південний захід:

Вид на північний захід:

Богоявленський монастир, духовна семінарія та дерев’яна Здвиженська церква:

Парафіяльний костел:

Єзуїтський колегіум. За ці фото я дуже вдячний [info]sicheslavets, який, ризикуючи своїм життям, допоміг, щоб ви побачили цю красу:


Ще декілька замкових фото:


Кляштор францисканців у підніжжя гори Бона вперше згадується у 1636 році. Тоді ж було зведено костел у готико-ренесансному стилі, який являв собою однонавну споруду з полігональним пресбітерієм і квадратною в плані купольною каплицею на південному фасаді. Фасади храму оформлені пілястрами і карнизом спрощеного характеру в стилі ренесансної архітектури. В середині XVIII століття костел отримав барочний декор та був розширений бічними навами і притвором. З півдня до храму примикає квадратна в плані каплиця, купол якої поставлений не за допомогою вітрил, але тромпов, подібно до вірменських храмів.


До північного фасаду колишнього костелу примикають келії. Двоповерхова кам’яна будівля келій повністю позбавлена декору. Східний, західний і північний фасади укріплені контрфорсами. В часи перебування Волині під російською імперією в будівлі колишніх келій знаходилася рейтарська школа.

Від келій вбік йде коротенька вуличка Базарна. Найцікавіша споруда вулиці – так званий «козацький» будиночок з мансардою на другому поверсі, зведений в кінці XVIII століття. Спочатку він був повністю дерев’яним, але пізніше його частково відштукатурили.

Крила мансардного поверху виходять торцями на чотири фасади будинку. Західний і східний торці мають балкони на колонах. У 1976 році здійснена реставрація пам'ятника. Пам'ятник цікавий поєднанням класицистичних принципів композиції з характерними прийомами, виробленими місцевими народними майстрами попереднього періоду.

Ще один цікавий будинок на вул. Базарній:

Колишній єврейський готель «Бона» (1930 р.):

Колишній публічний дім:

Стара кам’яниця напроти:

Дуже цікавою пам’яткою Кременця є житловий будинок «Близнюки», укріплений потужними контрфорсами (XVII – XVIII ст.):

Парафіяльний костел Святого Станіслава (1853 р.):


Костел разом із замком:

Палац графині К.Дзембовської (кінець XVIII ст.):

Музей-садиба Юліуша Словацького (кінець XVIII ст.).:

Юліуш Словацький народився у Кременці 4 вересня 1809 року. Ним створено більше 25 драматичних творів, близько 20 поем і майже 150 ліричних поезій.

Цілий комплекс будівель майже палацового типу зберігся на вул. Харчука позаду Єзуїтського колегіуму.




Дуже багато цікавих житлових будинків міжвоєнного періоду збереглося по дорозі до замку на вул..Замковій:






Коментарі

Давно мрію відвідати це місто.

і що заважає? :)

трохи далеченько від Львова, та й напряму добратись не можна. Хоча це не виправдання для мене, тре буде це виправити.

Ага, а з Дніпропетровська взагалі майже добу їхати і з пересадками

Розташування

Scroll to Top