Istanbul: Edikule та міські стіни

  • 21.07.2009

Сьогодні пропоную вашій увазі, шановне товариство, останню частину віртуальної подорожі Стамбулом. Район, що знаходиться уздовж міських стін – це справжня клоака міста. І, напевне, ми б ніколи сюди не потрапили, якщо б не образа на відміну концерту Depeche Mode в цей день.

Отже, ось що ми побачити увечері 14 травня замість Depeche Mode

 

Жодне місто в історії не облягали так часто, як Константинополь — «об'єкт усесвітнього бажання», за словами одного з турецьких літописців. Об'єкт був зі всіх трьох боків захищений стінами. Морські стіни прикривали місто з Мармурового моря і Золотого Рогу, але візантійський флот був непереможний, і головна небезпека загрожувала місту з суші. На початку V століття імператор Феодосій звів могутні зміцнення, які більше тисячі років захищали місто і впали лише перед одним ворогом — султаном Мехмедом Завойовником.

Стіна Феодосія, що до цих пір вінчає міські горби, — найграндіозніша споруда античності, що дожила до наших днів: її довжина від Мармурового моря до Золотого Рогу — цілих 6,5 кілометра. Це не просто тупа кам'яна гряда, а справжнє інженерне диво: перед високою головною стіною влаштований вал, увінчаний стіною меншого розміру, а далі — глибокий рів з прямовисними стінами. У рів запускали лютих левів, а коли скарбниця бідніла, просто заповнювали його водою. Хоча велика частина стіни зараз в руїнах, видовище як і раніше надзвичайно значне.

Прогулянка уздовж зміцнень — досить цікавий атракціон, треба тільки приготуватися до того, що тут розташовані найбідніші, трущобні квартали. Доріжка уздовж стіни завалена сміттям, навколо смердить, а будинки кажуть самі про себе:

А таких домів ви більш ніде не побачите:

Проте попадаються і приємні зразки дерев’яної архітектури:

Головне укріплення міських стін — похмурий замок Едікуле (Yedikule, Семибаштовий). Потрапити туди просто: на електричці з вокзалу Сиркеджі до зупинки «Yedikule», а далі — пару сотень метрів вперед по руху потягу. Видні від станції величезні башти не дадуть заблукати.

Едікуле — результат праць спочатку візантійських, а потім турецьких військових інженерів. Дві квадратні башти-пілона, між якими затиснуті візантійські Золоті ворота (Porta Aurea), побудовано ще в часи Феодосія.

Гуляти уздовж стін Феодосія краще зсередини: зовні проходить запорошений і галасливий проспект. З іншого боку, варто час від часу робити вилазки за укріплення: значні ділянки стін відреставровані (наприклад, від Едікуле до Бєлградських воріт, Belgradkapı), і вся їх значність краще видно зовні.

У рву, звичайно, тепер ніякі не леви, а городи місцевих жителів:

Багдадські ворота:

Ворота Феодосія:

Але насправді набагато більше враження справляють ті частини стіни, яких реставрація не торкнулася; деякі башти розколені буквально надвоє ударами страшних турецьких гармат.

Бідні фанати Depeche Mode сумують за відміну концерту:

На місці воріт Топкапи (Topkapı — «Гарматні») зяє широкий отвір: тут виходить з міста проспект Тургута Озала (Turgut Ozal Caddesi).

Весною 1453 року напроти воріт знаходилася ставка Мехмеда Завойовника; тут же стояли його найбільші гармати, зокрема — жахлива бомбарда, побудована угорцем Урбаном і що палила ядрами вагою в тонну. У її честь коміра і названі — хоча проломити стіни Урбану так і не вдалося; турецькі воїни увірвалися в місто не тут, а трохи далі на північ, там, де зараз проходить шестисмуговий проспект Ватан (Vatan Сaddesi).

За проспектом Ватан лежить Сулукуле (Sulukule) — старовинний квартал циганських трущоб, одне з найнебезпечніших (і цікавих) місць міста. Ось, що пише про Сулукуле російський путівник:

«Вспомните ночную перестрелку в цыганском таборе в фильме «Из России с любовью» — похоже, с тех пор мало что изменилось: все машины здесь кажутся угнанными, а запах марихуаны так густ, что его можно резать ножом. Если уж вы решитесь туда сунуться, необходимо соблюдать три правила. Первое: ни в коем случае не забредайте туда после захода солнца — последствия могут быть самые плачевные. Второе: строго держитесь единственного сравнительно безопасного маршрута — разбитой мостовой вдоль городской стены, и ни под каким видом не углубляйтесь в боковые переулки. Третье: никак не реагируйте на малолетних проституток, задирающих перед вами надетые на голое тело драные платья, обнажая картины совершенно неаппетитные, — любая реакция истолковывается как согласие, и невесть откуда взявшиеся старшие братья волокут зазевавшегося в какую-нибудь чудовищную нору. Проходите мимо, не обращая внимания на проклятия, звучащие вслед. Если уж дело совсем худо, изо всех сил кричите: «Имдат!» («На помощь!»).»

Смію вас запевнити, що або написане не відповідає дійсності, або ж нам просто повезло. Трущоби дійсно є, цигане теж, але жодних негативних вражень квартал не викликав.
Із видающєгося запам’яталися лише дві симпатичні церківки. Нічого давного, адже цигане – Християне.

А ось ще типовий пейзаж для Сулукуле:

 
 

Коментарі

нихуя не понял.
Так никто и не заставляет читать, можно просто картинки смотреть. Рассказ про то, как мы с Абсентом (TechnoAbsent) и еще с двумя депешистами маркобесили в самом аццтойном районе Стамбула (вместо концерта Депеша Мода)
спасибо, интересно
спасибо! а чё по-русски-то? :)
ой, извини. ;) зовсім забула, що ти наполягав на спілкуванні виключно українською...
це не я наполягав, це совіть моя наполягала! :)
хм, такий будинок той дивний, як сосиска, тільки квадратний у розрізі. і живуть же люди:-). а напис про козлів - взагалі феєричний:-)
угу! :) а ти де пропадала?
заляга на дно,як підпільник Кіндрат)
Напевне ж, кудись їздила? :)
хм... ні. хіба віртуально і в село)
а чому ж тоді тебе так довго не було в мережі? :)
і помітив же)
та я постійно про тебе згадував! :)
Пять часов назад обозревал те же места из окошка такси ;)) Это ж у цыганского квартала, это ж жопные места...
Ага, это самая жопа Стамбула! Мы посвятили ей целый вечер! А ты в Стамбул по какому вопросу катался? :)
Погулять. Тупо погулять! )))
А мы вот на концерт ездили, а получилось, что просто ездили "тупо погулять" :(
Бывает...