Італія

Містечко, а точніше, село Лімоне-суль-Гарда (близько 1 тис. мешканців) лежить на західному скелястому березі озера Гарда в області Ломбардія. Цікаво, що до 1940-х років доступ до містечка був доступний лише з озера або пішим шляхом через гори, поки не була прокладена дорога до міста Ріва-дель-Гарда. Та і сьогодні сюди простіше дістатися катером з Мальчезіне, яке знаходиться на протилежного боку озера. Лімоне-суль-Гарда має бути відомим для любителів напою "Лімончелло", він походить саме звідси. Щопівгодини від Мальчезіне до Лімоне-суль-Гарда бігає катер, перетинаючи озеро Гарда зі сходу на захід. Поселення на тлі Альп видно ще задовго до...

Озеро Гарда вважається одним з наймальовничіших альпійських озер і, напевно, найкрасивішим озером, що знаходиться на південь від головної гряди Альпійських гір. Озеро ділять між собою італійські області Південний Тіроль (Трентіно Альто-Адідже) і Венето. Уздовж озера, оточеного скелястими горами, розташовано декілька курортних містечок з величними замками династії Скалігерів та різнокольоровими будинками, архітектура яких є типовою для півночі Італії. Перше містечко на озері Гарда, з яким ми познайомимося, буде Мальчезіне (Malcesine). Воно лежить на східному боці озера у підніжжя гори Монте Бальдо. Над містом домінує суворий замок Скалігерів...

Принцип "кожна наступна подорож має бути цікавішою за попередні" з кожним разом реалізовувати все важче і важче. Але цього разу це вдалося на всі 100%. Здавалось би, що ще може бути крутіше за омріяну Індонезію з її вулканами? Виявилося, що може, і воно не так далеко. Йдеться про маловідомий серед наших туристів регіон, що знаходиться на північному сході Італії - Доломітові Альпи (або Доломіти). Ними мене заразив пару років тому мандрівник і фотограф Сергій Криниця, який був, напевно, одним з перших українських подорожувальників, які там побували. До речі, в нього на сайті докладно розписана технологія добирання і подорожі Доломітами....

Дуже боляче було прощатися з Доломітами. Але попереду чекала легендарна Верона - батьківщина Ромео і Джульєтти. Verona. Piazza delle Erbe На відміну від Південного Тіролю і Доломітів, у Вероні ціла купа москальських туристів. Напевно, архітектура замку Castelvecchio з однойменним мостом нагадує їм кремль: Portoni della Brà - одні з римських воріт міста: Arena di Verona - античний римський амфітеатр (бл. 30 р. н.є.): Torre dei Lamberti - годинникова вежа на площі Piazza delle Erbe (1172 рік): Барокове палаццо Maffei (15 - 17 ст.): Найгарніший вид на Верону відкривається з пагорба, де розташований замок св. Петра: Особливо гарно тут...

Сьогодні вирішив показати вам, як виглядає звичайне італійське село у провінції Венето. Оріаго (Oriago) – невелике поселення між Венецією і Стра. Ми жили в кемпінгу в сусідньому Ca' Sabbioni, а в Оріаго бігали в магазин за смачним вином, яке коштувало від 1,5 євро за літр. Особливих пам’яток в селі, начебто, і немає, але подивитися, насправді, є на що. Прогулюючись в вечорі по Оріаго, відчуваєш себе вільно і спокійно після дня у метушливій Венеції. Неоготичне палаццо: Палаццо більш скромне, але більш давнє: Головний храм Оріаго : Ще один храм. Новий, але зі старою дзвіницею: Дуже гарна стара класицистична капличка: Набережна:...

Ніколи не знаєш, які сюрпризи готує тобі дорога. Іноді буває так, що маєш конкретну мету подорожі, а дорогою всі плани змінюються: зустрічаєш щось грандіозне, про що не знав, і воно перекреслює всі твої наступні намірі. Так було в нас по дорозі з Венеції до Падуї. Одна за одною мелькали класицистичні італійські палаци і хотілося вийти на кожні зупинці, щоб подивитися їх або, принаймні, сфотографувати. Але один з них таки заставив покинути автобус. Виявилося, що маленьке містечко, яке привернуло нашу увагу, мало дивну назву Стра, а шикарний палац, що несподівано з’явився після повороту дороги – це вілла Пізані, один з найвідоміших шедеврів...

Падуя – друге італійське місто після Венеції, яке ми відвідали. Порівнювати два міста – справа невдячна. І не тому, що одне з них краще на інше. Вони зовсім інші. Між ними – якихось 30 кілометрів, а складається таке враження, що вони - в інших країнах. Падуя відрізняється від Венеції усім: архітектурою, атмосферою і, головне цінами. Тут можна поїсти в самому центрі за 8 доларів на двох, і купити шмотки рази в три дешевше, ніж у нас. Навіть не знаю, що мені більше сподобалося: Венеція чи Падуя. Обидві прекрасні! Отже, будете в Венеції – обов’язково з’їздіть в Падую! Про Падую я багато розповідати не буду. По-перше, я не проникнутий великим...

Цячастина розповіді про Венецію буде присвячена Венеції нетуристичній. Вже в перші години подорожі місто розумієш особливості міста: вулиці, що ведуть з П’яцца Рома через міст Риальто до площі Сан-Марко настілки забиті туристами, що вже за декілька хвилин розумієш, що втомився і хочеться на якійсь незаселений острів. Дивно, але такі місця в Венеції є. Більш того, їх багато, їх – 80 відсотків території міста. Варто лише повернути вбік і пройти 100 метрів. Майже гарантовано, що ви – єдиний турист навколо. А знайомство з не туристичною Венецією розпочнемо з району, що знаходиться зовсім поруч з воротами міста – площею Piazzale Roma. Площа –...

Сьогодні після довгої перерви продовжу серію розповідей про Венецію та Італію в цілому. Пару місяців тому я вже розповідав про символи Венеції – площу Сан-Марко з однойменний собором і палацом дожів, а також про головну транспорту артерію міста – Гранд-канал та знамениті венеціанські палаццо. Сьогодні на черзі – культові споруди італійського Вілкова. Різноманітність венеціанських храмів відразу ж впадає в очі. Так само, як і їх кількість. Храмів тут багато, і всі вони різні. Різні епохи, різні стилі. Є і готика, і класицизм, і чисто венеціанські мотиви. Але що вражає найбільше – це церкви у стилі венеціанського бароко. Таких пишних...

Великий канал (Canal Grande) - головна вулиця Венеції, однак для пішохода вона недоступна: набережних тут майже немає. Цей променад, на якому ви нерухомі, а будинки сковзають мимо - свого роду кіно стародавності. Не дивно, що таке місто вважали чудом. Це нам життя на воді здається архаїчним - ми порівнюємо гондолу з автомобілем; але люди середньовіччя бачили в ній коня, тільки чарівно смирного і невтомного. Здавалося, венеціанці осідлали стихію, для всіх інших небезпечну.  На Великому каналі добре видно, як Венеція нехтує тими, хто не вміє плавати. Частину фасадів палаців можна побачити тільки з води: людина без човна повинна почувати себе...

  Для більшості Сан-Марко і є уся Венеція. Це і справді вона: із усім своїм багатством і марнославством, із хворобливим надлишком краси, з вічним святом. Тут резиденція влади, головна реліквія, головна площа (Пьяцца Сан-Марко, що навіть не вимагає назви: інші називаються скромно - кампо, тобто поле). На надлишок туристів безглуздо скаржитися - це головна частина Венеції. Вже у XІІІ столітті тут існувало щось на кшталт туристичної поліції. Століттями парадним вестибулем Пьяцци була пьяццетта (Pіazzetta) на березі лагуни. Перед площею за спиною іскриться залив Сан-Марко; праворуч простирається Палац дожів, перед ним - відкритий мол, парадний...