Про подорожі і про беффруа

З недавніх часів став помічати зміну у своєму ставленні до подорожей. Ще 2 роки тому я зранку до вечора тільки і думав, коли і куди я поїду, витрачав купу часу на підготовку. А поїздка у забуте тернопільське село, де є закинутий костел і чи руїни якогось замку, було таким святом, що неможливо описати. Що відбувається зараз? Ось вам вчорашній приклад. Вчора в мене були плани поїхати в Польщу і покататися прикордонними містами, в яких ще не був: Ярослав, Замостя, Красностав. Завів будильник на 6 ранку, прокинувся, пішов умився і думаю: "Може нафіг та Польща, може краще посплю?". Після недовгих внутрішніх суперечок я все ж таки взяв себе в руки і поїхав на місце, звідки мав відходити автобус. Підхожу до автобуса, дивлюся, що капає дощик і небо якесь похмуре (хоча за 3 години небо було вже чисте і світило сонечко). Подумав: "Такий облом їхати, пішло воно все лісом" і не поїхав... P.S. Сьогодні починаю серію розповідей про найготичнішу з побачених мною країн - Бельгію. Розповідей вистачить на цілий місяць: Брюгге, Гент, Брюссель, Бланкенберге, Шарлеруа... Буде багато справжньої готики, замків, неперевершених костелів і ратуш. А головне, познайомлю з новим для мене (і, мабуть, для вас) архітектурним продуктом середньовіччя - беффруа!

Коментарі

перенаситився трохи). мабуть, це скоро мине
Напевно, так... :)
нє, не мине. принаймі якщо житиме у тому ж ритмі що й тепер.
Якщо взяти паузу, то мине :)
чекаємо на історії з Бельгії - вас завжди цікаво читати :) До речі, може вас зацікавить http://ibigdan.livejournal.com/11699400.html адже це саме про вас :)
Дякую! Про Бельгію вже перша розповідь викладена тільки що :)
І дякую за посилання! :)
Це старість! (жартую:))) Ну а взагалі в мене теж таке буває. Періодами. А потім закінчується. І знову починається. Основне перебороти лінь "нікуди не їхати" хоч зо два рази)
Просто в мне такої лені ще ніколи в житті не було. Це - перший раз.
Це - і старість, і перенасиченість подорожами. Обидва фактори одночасно зіграли :))
і ще - Ти сам казав, - погода!
Точно, погода! А ще - надмірна втома від роботи...
Теж таке останнім часом буває.Чекаєш того вихідного,чекаєш,плануєш щось,а в суботу вранці верх наді мною бере якась пагубна лінь,апатія,перебороти яку сил немає.І вже в обід чи ввечері жалкую,що не поїхав,куди планував,а з ранку нічого з собою вдіяти не можу.Виручає лише обов'язковість:коли домовився їхати з кимось-проблем нема-зібрався і поїхав.Коли ж сам-капець поїздці!Видно,точно старість і втома на роботі,бо нерви там мотають дай боже!
То точно старість, стопудово! І в твоєму, і в моєму випадку :)))
Треба це кидати!Маю на увазі старість:)))
Так, правда! Як буде по 50, ще оцінимо життя і молодість! :)
Теж таке час від часу буває, але потім проходить :)
Так буває, але не зі мною. Зі мною таке вперше, і це - початок недоброї тенденції.
можливо раніше ти просто не так часто мандрував?
Дійсно, не так часто! :) Бо ж не було можливості: не було візи і жив далеко
От і маєш причину :)
маю, але якась дивна та причина :)
все буває перший раз :)
"це - початок недоброї тенденції"
фігня, просто інколи треба і відпочити :)
Ну от, вчора відпочив на Вінниччині :)
і ще - на рахунок того, що "було таким святом, що неможливо описати". Свята треба чекати, тоді воно бажане, а не святкувати постійно, бо приїсться :)))
Та як же його можна чекати з наявною візою і близькістю кордону? :)
так, спочатку буде важко
але, нічого, це виліковне :)