Про мене

Друзі, давайте знайомитися!

Мене звати Андрій Бондаренко. Я – блогер, мандрівник, автор сайту Open the world and Ukraine про подорожі маловідомими куточками України і світу.

Активно подорожую з 2004 року (тобто, понад 15 років), і за цей час відвідав 54 країни світу і близько 1300 міст, містечок, сіл та цікавих об’єктів. Про них я і розповідаю на цьому сайті.

Допомагаю людям почати мандрувати, організувати цікаві та ефективні мандрівки у найцікавіші куточки планети. Збираю однодумців для майбутніх авторських турів, які планую запускати у найближчому майбутньому.

Чим я ще займаюсь крім того, що мандрую і веду блог?

Я ще є політиком і чиновником з величезним стажем. За багато років державної роботи мені вдалося шлях від простого спеціаліста у фінансовому управлінні Дніпропетровської області до заступника Міністра інфраструктури України. Встиг попрацювати і у Дніпрі, і у Львові, і в Києві, а наразі працюю заступником міського голови у місті Хмельницький.

Вже багато років поєдную речі, які, здавалося, не можна поєднувати: державні посади і часті мандрівки. Багато хто цього не розуміє і питає, як таке можливо? Можливо, якщо однаково любиш і роботу, і власне захоплення та постійно удосконалюєшся в обох напрямках.

Як все починалося?

Моє захоплення географією і подорожами почалося в 5 років, коли дідусь вперше показав мені мапу світу. Через пару років я вже знав напам'ять усі країни та їхні столиці, а в шкільні роки займав перші місця на обласних олімпіадах з географії. З дитинства я мріяв мандрувати світом і навіть хотів йти отримувати вищу освіту на геофак. Але це був початок 90-х, коли в буквальному сенсі слова вдома не було що їсти. І мій вибір у здобутті вищої освіти зупинився на спеціальності економічна кібернетика в Дніпропетровському національному університеті.

Після закінчення вишу пішов працювати на держслужбу. Ні, я ніколи не мріяв бути чиновником. Все сталося випадково. Просто з такими оцінками, які були в мене в університеті, мене в жодному місці не хотіли брати на роботу. Але довелося взятися до розум, вже за 6 років по службовій драбинці я дійшов до начальника управління у головному фінансовому управлінні Дніпропетровської ОДА. 

Весь цей час я мріяв мандрувати. Але, по-перше не мав за що (всі гроші йшли на компакт-диски, концерти, дискотеки і... спиртне), а по друге - в мене був неабиякий страх перед подорожами. Одного разу я сказав собі, що так не можна! "Тобі скоро 30, а ти ще нічого не зробив для досягнення своєї мети!" - сказав я собі. І поставив перед собою мету через рік здійснити першу серйозну мандрівку. Плани були настільки амбітними і ризикованими, що я досі не розумію, як на це наважився. Протягом місяця я проїхав по суші 5 країн - Туреччину, Сирію, Ліван, Йорданію і Єгипет, а назад повернувся літаком без копійки в кишені! Так почався мій шлях мандрівника.

Індонезія, храм Прамбанан

Нове кохання і нове життя

Мої справи пішли вгору, коли я зустрів свою другу половинку - Світланку. Мені насправді дуже пощастило, бо я зустрів дівчинку, про яку мріяв усе життя. Якби не цей подарунок долі, то напевно зараз я б так само сидів в кабінеті в Дніпрі і жив би стандартним життям. Але Світланка відкрила у мені додаткові можливості. Ми почали відносити з того, що почали подорожувати разом. У перші півроку нашого знайомства ми встигли піднятися на вулкан Ерджияс у Туреччині, а також помандрувати Прибайкаллям і Забайкаллям, Бурятією, Монголію та провести декілька ночей в юрті в пустелі Гобі при 20 градусах морозу.

Відбулися зміни в професійному житті. За підказкою Світлани я ще почав займатися політикою, і незабаром переїхав працювати до Львова, куди мене запросив тодішній голова обласної ради Олег Панькевич. Переїзд до Львова та близькість Європи надало новий поштовх для подорожей. Я почав активно освоювати Європу, і вже протягом двох років відвідав майже половину європейських країн. Наприкінці 2012 року  я переїжджаю працювати до Києва в Апарат Верховної Ради. Потім була Революція Гідності, під час якої доводилося поєднувати функції чиновника в парламенті і нічного коменданта захопленої КМДА. Далі - посада заступника Міністра інфраструктури України в постреволюціному уряді. Попри великий обсяг роботи ніколи не забував про своє захоплення подорожами. Коли у 2015 році довелося попрощатися з Міністерством, з'явився час упорядкувати надбання з усіх своїх мандрівок і створити сайт andy-travel.com.ua. Але це продовжувалося недовго, бо вже восени мене запросити працювати заступником мера у місто Хмельницький.

Ми на острові Крит, 2017 рік

Мої найулюбленіші країни і місця

Найбільше я люблю Індонезію, Іран, Вануату та країни Східної Африки. Там живуть найдобріші, найщиріші та найвідкритіші люди.

В Європі найбільше подобається Бельгія, північ Франції, Австрія, Швейцарія, Німеччина, північ Польщі та Трансільванія.

Безмежно люблю подорожувати Україною. Скільки б багато не об'їхав, кожного відкриваєш для себе щось нове і надзвичайне.

Улюбленими природними об'єктами в мене є вулкани. На сьогодні я вже бачив 12 активних вулканів: Мерапі, Бромо, Семеру, Сіндоро, Субмінг, Дієнг (Індонезія), Ясур (Вануату), Ньїрагонго (Демократична республіка Конго), Ельдфедль і Гекла (Ісландія), Санторіні (Греція), Гобустан (Азербайджан) і багато неактивних і згаслих вулканів. А в цьому році побачив справжнє виверження вулкану Ясур на острові Танна!

Найкрасивішими горами у світі вважаю Доломіти (північ Італії).

Моє найулюбленіше місто в Україні - Чернівці, в Європі - Гданськ, на Близькому Сході - Єрусалим, в Азії - Сінгапур, в Африці - Ламу.

Найулюбленіші стилі архітектури - північна та полум'яна готика. Із споруд дуже люблю замки (відвідав близько 400), колекціоную ратуші.

Село Казунгула, Замбія

Що далі?

А далі планую мандрувати і розвиватися. Планую відвідати ще багато країн і надзвичайно цікавих місць. Незабаром знову відправляюсь в подорож, яка, сподіваюсь, буде ще більш амбітною і складною, ніж моя минулорічна Африканська експедиція.

Сьогодні мені вже не цікаво просто подорожувати. Цікаво ділитися своїм дуже цікавими куточками планети.

Тут можна почитати матеріали про мене та мої матеріали для інших сайтів: