Одеса. Вулиця Ланжеронівська

Попередня стаття
Одеса. Палац Бжозовського (Шахський палац)
Наступна стаття
До української Амазонії (подорож Одещиною)

Міфи формують уявлення про місто. Іноді спотворюючи об'єктивність. Так, Одеса приречена на те, що символом міста є вулиця Дерибасівська. Чому так і хто це придумав, вже не важливо. Хто любить і цікавиться Одесою, добре знає, що будь-яка вулиця навколо Дерибасівської дасть їй фори за цікавістю розташованій на ній історичних об'єктів. Одна з них - це Ланжеронівська, яка прокладена паралельно Дерибасівській ближче до моря. За кількістю архітектурних пам'яток з Ланжеронівською може конкурувати її сусідка Італійська вулиця (Пушкінська). На Ланжеронівській розташована відома на весь світ Одеська опера, французький сквер Пале-Рояль, неоготичний палац Вітта, палац Гагаріна з двориком скульптур, багато фешенебельних і насиченим декором будинків кінця ХІХ - початку ХХ століття.

З дна Одеси - Деволанівського узвозу до Ланжеронівської веде пішохідний Ланжеронівський узвіз:

На узвозі - пам'ятний знак на честь засновника Одеського порту Франца де Волана:

Ланжеронівська вулиця є однією із найстаріших в Одесі. Саме тут 22 серпня 1794 року був закладений перший будинок сучасної Одеси - будинок генерал-поручника князя Григорія Волконського. Перша згадка про Ланжеронівську з'явилася у 1817 році, коли вона дістала свою сучасну назву. Луї де Ланжерон також мав дім на цій вулиці, за адресою Ланжеронівська 21. За радянських часів, з 1920 по 1991 роки, вулиця була названа на честь революціонера Ласточкіна, однак із здобуттям Україною незалежності вулиці було повернено історичну назву.

Панорама Ланжеронівської:

З боку узвозу Ланжеронівська розпочинається шедевром неоготики - рожевим палацом Вітта (Ланжеронівська, 1). Палац був збудований у першій половині 19 століття для Івана Вітта - ключової фігури російської розвідки у війні 1812 року.

В радянський період та в перші роки незалежності в палаці перебувало Чорноморське морське пароплавства. В моєму житті палац Вітта також відігравав певну роль. Тут зараз розташовується Адміністрація морських портів України. Під час мого перебування на посаді заступника Міністра інфраструктури раз на два тижні я бував тут, проводячи наради з керівництвом морської галузі країни та керівниками морських портів.

Напроти палацу Вітта знаходиться палац князів Гагаріних (Ланжеронівська, 2), збудований архітектором Людвігом Оттоном в 1842–1850 рр. в стилі класицизму. В палаці розташований художній музей. З боку вулиці палац не вражає:

З боку двору палац відрізняється напівциркульними баштами, прикрашеними пілястрами:

Палацовий флігель:

Палац має дуже симпатичний дворик, в якому розташований сад мистецтв. Вхід у дворик не дешевий - 50 грн.

Сад мистецтв являє собою художню експозицію сучасної скульптури, яка символізує образ Одеси. У пам'ятниках, встановлених в експозиції, втілені образи літературних героїв творів про Одесу, одеського міського фольклору, літературних класиків минулого і сучасності, чия доля була пов'язана з Одесою. На сьогодні тут можна побачити більше десятка скульптур: "Рабінович", "Пам'ятник прийдешньому одеському генієві", "Одеса-мама", "Антилопа Гну", "Сашка-музикант", "Джинсовий Дюк", "Одесит Миша", "Зелений фургон", "Пам'ятник невідомому читачеві", "Шаланди, повна кефаль", "Птах-трійка" (пам'ятник Н.В. Гоголеві), "Час великих очікувань" (Пам'ятник К. Паустовскому) і пам'ятник Ильфу і Петрову.

Майже напроти - житловий будинок Лідерса, 1820-ті роки (Ланжеронівська, 3):

На роді з Думською площею привертає увагу класицистична будівля Археологічного музею (вул. Ланжеронівська, 4), зведена у 1883 році. Тут працювало Імператорське Одеське товариство історії і старожитностей, що мало право вести розкопки на півдні Російської імперії.

Перед будівлею Археологічного музею - мармурова скульптурна група “Лаокоон”. Скульптуру виготовлено ​​на замовлення великого одеського підприємця (згодом — міського голови Одеси) Г. Г. Маразлі для прикраси його дачі, яка розташовувалася в закінченні Французького бульвару, на територіях Одеського ботанічного саду та санаторію імені Чкалова. Подорожуючи Європою, Григорій Маразлі побачив картину Ель Греко «Лаокоон» (нині знаходиться в Вашингтонському музеї) і навіть бажав придбати її, але, відвідавши Ватикан, був вражений давньогрецької скульптурою «Лаокоон», копію якої і замовив собі. Після революції пам'ятник "подорожував" різними місцями Одесі і, нарешті, у 1969 році опинився біля входу в Археологічний музей.

Наступна пам'ятка на правому боці Ланжеронівської - будівля Англійського клубу (Ланжеронівська, 6), зведена у 1842 році за проектом архітектора Торічеллі. В споруді знаходиться Одеський музей морського флоту України.

Найвідоміша будівля не лише Ланжеронівської, а й усієї Одеси - це Одеська опера. Вона є найстарішим оперним театром України і, безумовно, найімпозантнішим. Відкриття першої споруди театру відбулося 1810 року, але у 1873 році відбулася пожежа, через яку театр згорів. Сучасна будівля зведена 1887 року архітекторами Ф. Фельнером і Г. Гельмером («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко.

Створити проект нового міського театру запропонували віденським архітекторам Фельнеру і Г.Гельмеру, за проектами яких побудовано театри в багатьох містах Європи (ЧернівцяхВідніБудапештіДрезденіЗальцбурзі, Загребі, тощо). Проект був готовий в 1882 році. Зразком послужила зведена чотирма роками раніше Дрезденська опера архітектора Готфріда Земпера. Закладки першого каменя в фундамент будівлі нового театру відбулося 16 вересня 1884. Роботи велися підрядним способом з місцевих будівельних матеріалів, в основному, популярного одеського вапняку — черепашнику. Багато для відкриття театру зробив тодішній головний архітектор Одеси - Олександр Бернардацці, архітектори Юрій Дмитренко та Федір Ґонсіоровський. Урочисте відкриття театру відбулося 1 жовтня 1887 року.

Одеський оперний театр відомий, перш за все, своєю архітектурою, а за своїм плануванням і технічними даними не поступається найкращим у Європі. Будівля театру виконана в стилі віденського бароко. Зовні структурно складається з 3 поверхів. 1-й (цокольний) і 2-й, прикрашені лише колонами тосканського ордеру в лоджіях, утворюють одне ціле, виглядають громіздко й фундаментально, надаючи будівлі статичності. 3-й поверх - легший, ажурний, із витонченою обробкою деталей з арочними лоджіями, колонами та пілястрами іонійського ордеру - приховує тяжкість нижніх поверхів і створює ілюзію легкості.

Додаткові ефекти вносять витончений портик і куполоподібний дах. Будівля ніби «парить» над землею.

Над фасадом підноситься скульптурна група, що зображує музу театральної трагедії Мельпомену в колісниці, запряженій 4 підкореними нею пантерами.

Нижче розташовані дві також міфологічні скульптурні групи: ліворуч Орфей грає на кіфарі для кентавра, праворуч муза танцю Терпсіхора танцює з дівчинкою.

Обабіч центрального входу - скульптурні групи, що втілюють Комедію та Трагедію: ліворуч - фрагмент трагедії Еврипіда «Іполіт», праворуч -епізод із комедії Аристофана «Птахи».

Вздовж фронтону в круглих нішах верхнього поверху встановлені бюсти російських письменників і композиторів: О. Пушкіна, М. Глінки, О. Грибоєдова, М. Гоголя (скульптори — Ф. Неталі і Ф. Фрідль, ліпнина — Л. Стрікциуса під керівництвом Ф. Етеля).

Ліворуч від Опери стоїть імпозантний будинок Навроцького (Ланжеронівська, 8). Будівля прикрашена скульптурою і ліпним декором, побудована у 1891 році за проектом архітектора В. Ф. Яценко.

З перших днів свого існування будинок прикрашав годинник на вежі, і це була одна з небагатьох будівель міста, що мала годинник. На початок 2 ст. від годинникового механізму залишився тільки отвір в ділянці мансарди.

Будівлю створено на місці крамниці купця Карла Меля, який входив в торгові ряди Пале-Рояля. Цього купця пограбувала на велику грошову суму мадам Блювштейн, вона ж кримінальна пані «Сонька Золота ручка». Однак цей інцидент обернувся якоюсь рекламою для Меля і справи його після пограбування, навпаки, пішли в Одесі, жадібної до сандалів, в гору. В будинку з 1897 року знаходилася редакцію газети «Одеський листок», поряд з котрою облаштували друкарню і читальний зал.

Між Оперою і будинком Навроцького знаходиться вхід в сквер Пале-Рояль. В середині ХІХ століття за театром вирішили побудувати торгові ряди для елітарної торгівлі та світських розваг - місце, де заможні одесити могли б гуляти чи здійснювати покупки, уникаючи шуму міських базарів. Одеський Гостинний двір отримав назву «Пале-Рояль» (фр. Palais Royal — «королівський палац») — в наслідування знаменитому палацу в Парижі.

Довга П-подібна будівля торгових рядів, що тяглися вздовж вулиць Ланжеронівської, Катерининської та Біржової (нині провулок Чайковського) побудовано 1842 року на проектом архітектора Торрічеллі. Всі лавки були звернені вітринами у внутрішній двір; площа біля магазинів була вимощена каменем, у дворі поставили зручні лавки.

Сад з акуратними алеями і фонтан в центрі двору Пале-Рояль з'явився в 1847 році. За чутками, фонтан з бронзовою дівчиною на вершині скелі вигадувала сама Єлизавета Воронцова, дружина одеського генерал-губернатора.

Один з будинків Пале-Рояля (торгівельний будинок Страца) з боку вулиця Ланжеронівської:

Прибутковий будинок Григорьєвої, де знаходилося кафе Фанконі (Ланжеронівська, 15). Збудований у 1912 - 1913 роках:

Прибутковий будинок Скаржинської з кафе "Робіна" (Ланжеронівська 21/12), 1906 рік:

Інші статті про Одесу:
Готель Бристоль
Нова біржа
Палац Абази
Пасаж
Палац Бжозовського (Шахський палац)

Попередня стаття
Одеса. Палац Бжозовського (Шахський палац)
Наступна стаття
До української Амазонії (подорож Одещиною)