Мгарський монастир

Сотні разів проїжджав повз нього, а на ці вихідні вирішив, нарешті, заїхати. Шедевр мазепинського бароко століть на пагорбі на північно-східній околиці міста Лубни (Полтавщина) понад трасою Київ-Харків. За легендами, монастир на цьому місці існував ще до татарської навали XIII століття. Він був заснований в 1619 році княгинею Раїною Могилянкою Вишневецької і митрополитом Ісаєю Копинським, тодішнім ігуменом Густинським і Підгорським. В 1692 році на місці дерев'яної церкви, на кошти гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи і за проектом талановитого віленського зодчого Іоганна-Баптиста Зауера, автора Троїцького собору в Чернігові був збудований кам'яний Спасо-Преображенський собор у стилі козацького (українського, мазепинського) бароко.

Спасо-Преображенський собор мурований, прямокутний у плані, з двома баштами обабіч головного фасаду, тринефний, шестистовпний, семибанний. Під час відбудови у середині XVIII ст. одержав п’ятибанне завершення і ліпне барельєфне оздоблення фасадів та інтер’єру.

Собор збудований на зразок собору Троїцько­- Іллінського монастиря у Чернігові за проектом архітектора І. Баптиста за допомогою М. Томашевського. Завершував будівництво майстер А. Пирятинський, теслярськими роботами керував майстер Д. Ворона. Храм був освячений у 1692 році.

Найбільше вражає ліпнина храму, яка має підкреслено рослинний характер.

Баня собору:

Дзвіниця включена в кільце огорожі і служила головним входом на територію монастиря. Вона цегляна, триярусна, з послідовним зменшенням площі і висоти ярусів. У плані перший ярус є квадратом із закругленими кутами, інші - круглі. Увінчана півсферичним куполом. Фасади першого ярусу оформлені чотирьохколонними доричними портиками з трикутними фронтонами. Верхні яруси прорізають високими арочними отворами, прикрашені спареними колонами - іонічними в другому ярусі і корінфськими - в третьому, і двома рядами ніш. Пам'ятник є твором архітектури у стилі бароко.

Мури з баштами: