Andy Travel Club

Упродовж цілого року я з нетерпінням чекаю середини жовтня, щоб подарувати собі традиційний подарунок – Подільську осінь. Важко пояснити чому саме, але саме на Поділлі золота пора презентує себе найяскравіше. Може причина тому – вкриті деревами круті схили подільських річок, може руїни замків, які на їх фоні виглядають немов кораблики, що пливуть по жовтогарячих морях. А ще причина – тут осінь пахне по-особливому: свій неповторний запах має і вода, і повітря, і, навіть, замкове каміння. 

Будинок парламенту Австрії знаходиться на південний захід від Ратуші та головній віденській кільцевій вулиці Рінг. Збудований він протягом 1874 - 1884 років у стилі давньогрецького класицизму за проектом архітектора Теофіла фон Гансена. Будівля була значно зруйнована під час Другої світової війни, і була повністю відновлена протягом 1955 - 1956 років.

Віденська ратуша з’явилася під час облаштування на місці колишніх мурів в середині ХІХ століття нової центральної вулиці Відня - Рінг, яка мала символізувати велич монархії Габсбургів. У 1868р був оголошений конкурс на кращий проект ратуші, в ньому взяло участь 64 відомих архітектора з різних країн. Конкурс виграв австрієць, житель Відня, Фрідріх фон Шмідт. 14.06.1873 в присутності імператора у фундамент ратуші був закладений перший камінь. Будівництво тривало до 1883 року.

початок тут: Віденський Сецесіон Шедеври Отто Вагнера

початок тут: Віденський Сецесіон Одним з лідерів нового руху в архітектурі ХІХ - ХХ століть був видатний віденський архітектор Отто Вагнер. Проекти і будівлі О. Вагнера другої половини 1890-х років, які роботи його бельгійських, французьких та англійських сучасників, відображали становлення нового стилю - модерну (югендстилю, сецесії, ар-нуво).

 Межа ХІХ - ХХ століть стала переломним моментом в історії мистецтва і архітектури європейських країн. 1897 рік - рік заснування Віденського Сецесіону - стає важливою віхою, яка поклала початок новому стилю в Австро-Угорській імперії. Вишуканий стиль сецесіону став надзвичайно популярним. У витворах лідерів нового руху ця потужна творча енергетика породила багато нових художніх прийомів. Вони стали передовими факторами щойно заснованого стилю - модерну.

Не кожний день і, навіть, не кожний рік доля дарує подібні сюрпризи. Мали подивитися одну європейську країни, а подивитися чотири. Перемішані в голові відчуття поки що важко систематизувати і розкласти по поличкам, бо перенасичення інформацією та хронічне недосипання дає про себе знати. Та все ж таки спробую це зробити. 

Всі нормальні люди сплять, а я гуляю по нічному Відню. Нарешті збулася мрія: я побачив Сецессіон!!! Сецессіон: Ще одна мрія: Майоліка-хаус. Завтра сфоткаю нормально.

Сьогодні Улашківці - це невелике село Чортківського району Тернопілля з населенням трохи більше тисячі мешканців на березі річки Серет. А колись Улашківці були містечком з Магдебурзьким правом, де кожного року гриміли багатолюдні ярмарки. Вперше Улашківці згадуються у 1464 році. Легенда про виникнення назви поселення розповідає про запорізького полковника Улаша, який разом з іншими козаками оселилися на березі Серету. Для оборони поселення від татар вони спорудили фортецю. Під час одного з нападів всі козаки загинули геройською смертю.

Декілька кілометрів відділяють село Наварія Пустомитівського району від південної межі Львова. В пару кілометрах - село Годовиця. Там, як і в Наварії, також зберігся костел геніального архітектора Меретина. Але сусіду з Наварії - костелу Успіння Богородиці, повезло значно більше: тутешній храм відновлено і декілька років тому і він - діючий.

Шибеник - звичайне хорватське місто в самому центрі Далмації. "Звичайне" - це означає по далматинськи прекрасне, зі старим містом з вузенькими вуличками східного типу, замком, морем, купою старих храмів, один з яких - костел Св. Якова, є об'єктом ЮНЕСКО. Ми розглядами Шибеник, як перевалочний пункт по дорозі до Скрадіна і Національного парку "Крка". Встигли подивитися його двічі.

Лівчиці - велике село Жидачівського району (Львівська обл.), що знаходиться в декількох кілометрах від монастиря в Кохавино. Назва "Лівчиці (Ловчиці)" походить від слова „лови”. Приїхати сюди варто заради симпатичного палацу, зведеного у другій половині ХІХ століття. Ось тільки точний час побудови палацу і хто ж саме його збудував, залишається поки що загадкою.