Andy Travel Club

Гофбурґ (нім. Hofburg), Гофбурґський Імперський Палац — резиденція імператорів Австрії у, яка довгий час слугувала домівкою для найвпливовіших людей Австрійської історії, включаючи родовід Габсбурґів, володарів Австроугорської імперії. Зараз Гофбурґ слугує офіційною резиденцією Президента Австрії. Він також знаний як зимова резиденція, тоді як Шенбруннський палац вважається резиденцією літньою.

В двома найбільшими храмами Відня - катедрою Св. Стефана і Вотівкірхе ми вже знайомилися. На черзі - декілька інших церков і костелів Відня. На жаль, за один світовий день не вдалося побачити багато і ряд найцікавіших храмів австрійської столиці залишилися поза моєю увагою. Але, сподіваюсь, короткий екскурс по віденських храмах дасть вам певне уявлення про культову архітектуру столиці Австрії.

Votivkirche (Вотівкірхе, храм Обітниці) - неоготичний костел римсько-католицької церкви у Відні. Розташований в районі Альзергрунд поряд з Віденським університетом. Зведений в стилі неоготики, як вдячність за порятунок молодого імператора Франца-Йосипа під час замаху на нього 18 лютого 1853 року. Висота церкви складає 99 метрів, і тим самим вона займає серед віденських церков друге місце по висоті. На заклик до збору коштів на будівництво церкви, оголошений братом імператора Фердинандом Максиміліаном, відгукнулося 300 тисяч громадян імперії.

Костел Святого Стефана у Відні (нім. Stephansdom, уживана назва - Steffl) - католицький костел, національний символ Австрії й символ міста Відень. Є катедрою віденського архієпископа - примаса Австрії. Розташовано в центрі старого міста на майдані Св. Стефана (Штефансплац). Перший храм на місці костелу зведено у 1137-1147 роках. Костел в сучасних межах збудовано у XIII-XV століттях й набув сучасного вигляду до 1511 року. Зараз перебуває на реставрації. 

Про Ярмолинці, райцентр Хмельницької області, розповісти можна багато. А от показати - майже і нема що. Адже більшість пам'яток містечка до наших днів не дійшла, а середмістя являє собою совок в мініатюрі.

На протилежному від Зінькова березі річки Ушиця розташована Адамівка - колишня частина містечка Зіньків, а сьогодні - окреме село, відоме завдяки неординарній Покровській церкві. Навіть у довіднику "Приходы и церкви Подольской епархии" 1901 року дослідник Поділля Євтим Сіцинський відносить адамівську церкву у складі Зінькова, а про існування топоніма чи кутка Адамівка навіть не згадує.

Вчора знову було продовження подорожі у подільську осінь. На цей раз це був південь Тернопілля і, навіть, трохи Буковини. Подорож виявилася надто приємною, але зі своїми нереалізованими планами. Дуже короткий світовий день не дав можливості подивитися багато, а густий туман не дозволив спостерігати панораму Заліщиків з буковинського берегу. Менше з тим, поїздка до Червоногруду на цей раз була найтривалішою і найзмістовнішою.

Щасливий той, кому протягом місяці двічі пощастило добувати в столиці Поділля. Двічі щасливий той, хто зробив це у жовтні. Адже жовтень – найкраща пора для відвідування Кам’янця. Осінь в мене вже давно асоціюється з Кам’янцем, а Кам’янець – з осінню. Осінь – з жовтим листям на деревах і під ногами, а дерева з жовтим листям – з каньйоном Смотрича. Каньйон Смотрича – з каменем, а камінь – з замками. Ланцюжки асоціацій можна продовжувати безкінечно, і в різні сторони. Якась з них закінчиться на неповторних кам’янецьких красунях, а якась – на кам’янецькому метро.

дивиться також: Осіннє Поділля-2011 (частина 1) Осіннє Поділля-2011 (частина 3)

Упродовж цілого року я з нетерпінням чекаю середини жовтня, щоб подарувати собі традиційний подарунок – Подільську осінь. Важко пояснити чому саме, але саме на Поділлі золота пора презентує себе найяскравіше. Може причина тому – вкриті деревами круті схили подільських річок, може руїни замків, які на їх фоні виглядають немов кораблики, що пливуть по жовтогарячих морях. А ще причина – тут осінь пахне по-особливому: свій неповторний запах має і вода, і повітря, і, навіть, замкове каміння. 

Будинок парламенту Австрії знаходиться на південний захід від Ратуші та головній віденській кільцевій вулиці Рінг. Збудований він протягом 1874 - 1884 років у стилі давньогрецького класицизму за проектом архітектора Теофіла фон Гансена. Будівля була значно зруйнована під час Другої світової війни, і була повністю відновлена протягом 1955 - 1956 років.

Віденська ратуша з’явилася під час облаштування на місці колишніх мурів в середині ХІХ століття нової центральної вулиці Відня - Рінг, яка мала символізувати велич монархії Габсбургів. У 1868р був оголошений конкурс на кращий проект ратуші, в ньому взяло участь 64 відомих архітектора з різних країн. Конкурс виграв австрієць, житель Відня, Фрідріх фон Шмідт. 14.06.1873 в присутності імператора у фундамент ратуші був закладений перший камінь. Будівництво тривало до 1883 року.