Розділ

Попередня стаття
Заклад
Наступна стаття
Берездівці і Новий Розділ

Містечко Розділ (Львівська обл., Миколіївський р-н) розташовано на підвищенні на лівому березі Дністра в гирлі річки Колодниці на автодорозі Миколаїв - Ходорів. В містечку гарно зберігся палацовий комплекс резиденції Жевуських-Лянцкоронських, оборонний монастир кармелітів і стара синагога. Вперше Розділ згадується у 1569 році, коли доглядач королівських лісів Матвій Чернієвський самовільно заснував тут поселення. Щоб трохи усмирити його, королі Сигізмунд Август та Стефан Баторій навіть посилили до Роздолу своїх комісарів. У 1576 році Чернієвський все ж таки виклопотав Стефана Баторія привілей на заснування міста і збудував тут замок (оборонний двір).

У 1631 році львівський земський суддя Станіслав Жевуський, одружившись з Анною, дочкою Яна Чернієвського, онучкою Матвія, першого власника міста, отримав Розділ, як придане. П'ять поколінь маєток перебував у власності родини. Станіслав Жевуський збудував в Роздолі свою літню резиденцію у стилі класицизму. Від тої резиденції залишився флігель. Замок вичерпав ресурс оборонної споруди у 1704 році. Близько 1740 року Міхал Юзеф Жевуський збудував тут великопанську резиденцію. Це був мурований палац, який від імені дружини Францішки з Цетнерів, отримав назву Франкопіль. Палац було зведено у стилі французького ренесансу за взірцем замків долини Луари. До наших днів дійшов інвентарний опис палацу з 1789 року. У ньому панська садиба названа "замком" і окреслена, як будівля "фронтально повернута до міста". Поруч з палацом стояла скарбівня "давня, вимурована на два поверхи і перекрита склепіннями". Резиденція була оточена парком, який мав регулярний характер. Згодом там з'явилося багато екзотичних рослин. Згадується і про існування валів раннього оборонного двору. Після Жевуських маєток перейшов у власність Лянцкоронських, які володіли ним до 1939 року. У 1874 році Антоній Лянцкоронський розпочав реконструкцію палацу, яка здійснювалася під керівництвом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича. Палац було добудовано і розширено. У 1904 році французький архітектор Шарль Баужу об'єднав ці будівлі зі старим корпусом. До початку Першої світової війни за проектом архітектора Люнтваля з Сілезії було збудовано ліве (східне) крило палацу. Палац славився колекцією предметів мистецтва. Вважається, що засновником багатого зібрання був ще Міхал Юзеф Жевуський, який звозив сюди предмети мистецтва з інших родових маєтків. При Каролі Антонії Лянцкоронському колекція була настільки великою, що суперничала з колекцією самого імператора Франца Йосифа. Тут була стара і нова зброя, східні килими і західні гобелени, порцеляна, бібліотека в 20 тис. томів, картинна галерея з роботами Рафаеля і Рембрандта. Лянцкоронський забрав колекцію фотографій найцінніших витворів мистецтва з найбільш відомих музеїв світу, яка налічувала 120 тис. штук. Напередодні Другої світової війни багато експонатів було вивезено у Віденський палац графа Антона Лянцкоронського, де вони були реквізовані і згодом осіли у фондах Королівського замку в Варшаві і краківського Вавеля. Предмети старовини, що залишилися у Роздолі, після націоналізації маєтку 1940 році були вивезені до Ермітажу і Одеського археологічного музею. Стараннями директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького, кілька років тому маєток Лянцкоронських покинули останні уламки мистецької колекції - Мармурова фігура Марса ІІ століття, антична скульптура жінки з жертовною чашею (ІІ століття до н.е.) і портрет римлянки, що довгі роки вважалися гіпсовими копіями давніх скульптур. В радянські роки відкрили санаторій, що спеціалізовувався на лікуванні захворювань органів травлення. Зараз палац перебуває у приватній власності. Згадка про перший дерев'яний костел у Роздолі з'являється у 1615 році. Вже у 1620 році його знищили татари, а священика о. Кацпера з Ярослава замордували біля вівтаря. У 1616 році власники Чернієвські розпочали будівництво мурованого храму, який досягнув лише висоти вікон. Чверть століття римо-католики не мали власної святині. У 1647 році Жевуські запросили до Роздола отців кармелітів, передавши їм незакінчений костел. Костел, що мав оборонний характер, було освячено у вересні 1648 року. При освячені в храм внесли відомий образ Матері Божої Ченстоховської. В середині XVIII століття костел мав 7 вівтарів. В 1743 році живописець Михайло Адамович із Роздолу намалював у костелі образи св. Іоана та Михаїла та балдахін. У 1763 році ченці з дерев'яних будинків переселились до новозбудованого монастиря, а в 1774 році храм було освячено під титулом Св. Трійці. Монастир мав бути закритий австрійською владою у 1780 році, але щоб цього не сталося, тут було засновано шпиталь для невиліковано хворих. У 1837 та 1858 роках здійснено ремонт костелу на кошти Лянцкоронських. У 1945 році ченці-кармеліти виїхали до Польщі з частиною майна. У монастирі розмістили лікарню для психічно хворих дітей, а храм розділили на два поверхи: зверху був клуб, а внизу - котельня і лазня. У січні 1992 храм було повернуто віруючим і освячено під титулом Матері Божої Скальпулярної. Бійниці: lyHXs.jpg Надписи всередині: По дорозі до монастиря можна побачити руїни роздільської синагоги: uiEka.jpg iszBg.jpg Старий будинок в центрі: Біля палацу:

Попередня стаття
Заклад
Наступна стаття
Берездівці і Новий Розділ

Коментарі

а що пса біля палацу вже нема?
ні, вже немає! він зараз в Микулинцях :)
нє, в Микулинцях інший, зовсім інший :)
а де кращій, в Роздолі чи в Микулинцях? :)
микулинецького не бачив, бо ду-у-уже давно там був, а от роздільський так виглядав:
в Микулинцях - німецька вівчарка, ІМХО краща
це взагалі, якась потвора скажена :)))
в даній ситуації кращість прямо залежить від наслідків спілкування з ними :)
з вівчаркою у мене все було спокійно. Лиш дивилася на мене підозріло так :)
в мене з тим псом теж обійшлось, але я не підходив ближче довжини ланцюга :)
коли я був, він був не припнутий :)
значить, тобі пощастило :)
В біографії того пса є вельми цікаві моменти. Наприклад, два місяці тому, під час прощі в Зарваницю, він намагався напасти на голову обласної ради :)
О, Аза здійснює паломництво по святим місцям? :)
Ні, це було в Микулинцях, коли поверталися з прощі :)
бо нєфіг п'янки на руїнах влаштовувати :)
як ти можеш таке казати! :)
на святе замахнувся? :)
а на мене накинулася))
сподіваюся, обійшлося?
ми тільки підійшли до шлагбауму і тут як шото побіжить на нас... дивлюся собака, думаю втікати не буду, те саме і колеги мої зробли, до одного собака підбігла і відразу до мене і за ногу..)) добре шо не прокусила штанину і обійшовся синцем)
собаку як досі памятаю звали аза, бо її хазяїн відразу вибіг і покликав до себе)
можливо, мене вона не чіпала, бо не второпала, здивовано тільки дивилася. Я просто заліз в замок з іншого боку, від кладовища. Певно Аза не мала інструкцій щодо тих, хто входить не через шлагбаум :)))
микулинецька вівчарка років 3 тому мене чуть покусала коли ми пробували зайти в двір замку))
вона всіх майже чуть не покусала
тільки одного Гайдамака вона чомусь любить :)
а за що мене не любити? :)
хіба що за те, що не смачний :)
звідки знаєш, ти ж не пробував :)))
припускаю :)
"Старим будинком в центрі" - заінтригований, не можу згадати, де то... "За кадром" лишився старий "комплекс єврейських крамниць" (там навіть двері аутентичні), бровар, млин (на греблі біля ставу) і стара каплиця на цвинтарі.
А є фото всього переліченого? Старий будинок? повз нього,здається, ні як не можна проїхати :)
Попробую сфотографувати, коли поїду провідати могили... Прадід був начальником ц-к жандармерії в Роздолі.
Хоча фотограф з мене ніякй.
Та хоч якось :) Буду вдячний
За фотки костела/монастыря спасибо :) Бойнички порадовали, теперь обязательно туда нужно будет заехать :)
Пожалуйста! Они и для меня стали неожиданостью :)
Старий будинок в центрі-то колишня школа. Допоки не збудували нової. Там вчився мій дідусь))
Так, дійсно схоже на школу. Будівля сама - 1905 року.
Жаль, що її покинули в такому жалюгідному стані, коли переселяли дітей до огидного спорудження радянського зразка 80-х років...
дах надбудований?
Ні, просто бляхою вкритий
Колекція українських палаців. До 23-ї річниці Незалежно Користувач посилається на ваш запис з Колекція українських палаців. До 23-ї річниці Незалежності. пишучи: [...] Бердичівський р-н, Житомирська обл. Палац Жевуських-Лянцкоронських, 1874 Розділ [...]
До 23-ї річниці Незалежності: колекція українських пала Користувач посилається на ваш запис з До 23-ї річниці Незалежності: колекція українських палаців пишучи: [...] Бердичівський р-н, Житомирська обл. Палац Жевуських-Лянцкоронських, 1874 Розділ [...]