Вікно

Попередня стаття
Товтри
Наступна стаття
Звенячин

Назва села ВІКНО (стара назва «Окна», Заставнівський р-н, 1,5 тис. мешканців), походить від слова «вікниця», яким називають плеса води серед заростів осоки, що не замерзають узимку. В історичних джерелах Вікно вперше згадується в 1591 році під назвою Мартинівка. Знамените Вікно, передусім, романтичним палацом де Зота (інші назви – палац Зота, замок Вільбур). Палац побудовано у 1809 році власником великого маєтку у Вікні відставним капітаном-бароном де Зотте у романтичному західноєвропейському стилі. Палац оточує заснований у 1860 році парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва, в якому ростуть 28 видів рідкісних дерев, серед яких такі реліктові, як гінкго, платан та дуби віком понад 250 років. Є навіть романтична «Алея закоханих».

Палац відверто стилізований під середньовічну замкову архітектуру. Головний фасад має арочну галерею з широкими отворами. Галерея першого поверху доповнюється аркою-проходом у першому ярусі побудованої над кутом квадратної башти з зубчатим завершенням. За радянських часів у палаці розміщувався будинок культури, працював кінотеатр, бібліотека, музична школа, різні гуртки. А в році незалежності він опинився в аварійному стані: дах тріснув, центр унікальної ротонди завалився. Лише у 2006 році український уряд виділив району субвенцію на відновлення пам’ятки до святкування її 200-річчя. До свого ювілею палац викрашений у рожевий колір, і на думку цінителів архітектури, втратив свій середньовічний вигляд. Більшість літературних джерел розповідає, що палац у Вікні – єдиний приклад такого роду споруд, що залишився до цього часу на Буковині. У подальшій нашій подорожі ми переконаємося, що це не так: подібні палаци (а подекуди і більш оригінальні) є на Кіцманщині та у Сторожинецькому районі. Друга пам’ятка села – розташована поруч з парком мурована Іванівська церква. Побудована у 1826 році коштами баронеси Катерини де Зотта-Вільбур і князя Олександра Кантакузина, вона відноситься до групи безкупольних храмів, розповсюджених на Буковині у першій чверті ХІХ століття. Церква прямокутна в плані, тридольна, с напівкруглою апсидою і боковими виступами ризалітів нави, з бабинцем з заходу. Дах має форму скату із маленькою сигнатуркою у центрі. В інтер’єрі церкви зберігся живопис у стилі бароко. Вже 150 років у церкві перебуває частка мощів цілителя Пантелеймона, які за свідченнями прихожан продовжують мироточити. За легендою ці мощі потрапили до Вікна з грецького Афону, куди часто навідувався один із фундаторів храму князь Олександр Кантакузин. Мешкаючи у Вікні, він усіляко сприяв розвитку свого родового храму, а відтак передав отримані від грецьких монахів за свою доброчинність мощі на збереження до збудованої ним місцевої церкви. Про князя Олександра, чиїми зусиллями мощі опинилися у Вікні, жителі села не забувають і понині. Його гробниця розташована під самою церквою. Церква закрита атеїстами у 60-х роках минулого століття, а мощі святого продовжували знаходитися на горищі у дерев’яній скриньці серед книжок та церковного начиння. Коли храмовий дах почав істотно протікати, виявлену раку з мощами передали до сусіднього села Червоний Потік, а згодом до Свято-Миколаївської церкви у селі Погорілівка. У 90-ті роки минулого століття після передачі храму православній громаді села мощі цілителя повернуто до Іванівської церкви.

Хрести на подвір’ї:

Дзвіниця та кована огорожа:

В селі добре збереглася будівля старої школи, побудованої у 1902 році за директорування просвітителя, письменника і культурного діяча Івана Бажанського – засновника місцевої філії товариства «Руська Бесіда».

При виїзді з села у бік Погорілівки праворуч розташовані залишки залізничної станції Вікна Буковини старої залізничної гілки, що з’єднує Веренчанку та Вікно через райцентр Заставну. Гілка будувалася у австрійських період, а більшість станцій мають румунські назви: Похорлауци (Погорілівка), Юркауци (Юрківці), Чинкеу (Чуньків). Ділянка мала приміське та вантажне залізничне сполучення ще в останні роки радянської влади, а будівлю вокзалу у Вікні називали не інакше, як «двірцем». Зараз гілка не використовується та знаходиться у запустінні.  

Попередня стаття
Товтри
Наступна стаття
Звенячин

Коментарі

Красиво. Це Черновицька область? Добре було б, щоб по каждому селу вказувався не тыльки район, а ще й область.
Ги, так там в тегах вказано, що це - Буковина! :)
а мені рожевий колір дак і нічо. нравицця :)
а я спеціально першим дєлом про Буковину став розповідати, що пам'ятаю, що Вам нравилися мої статті про неї :)
читаю-читаю. всьо читаю :)
це таке бізобразіє, це все розовоє :(
якби я не мешкав в Україні, то подумав би, рожеву фарбу дають надурняк, лише б фарбували :))
ну, справа смаку... до речі, я оце зібрався вас з Бубубу розфренджувати
мене-то за шчо?
а мене всі ігнорують
Я не ігнорую. Просто в мене зараз повний завал на роботі і я френдстрічке не проглядаю, бо немає такої можливості. На днях разсосеться все, сподіваюсь, і все встане на свої місця
пізно. Справу розфрендьожу зроблено.
Давай сядемо десь укупці й будемо лити гіркі слізоньки... Це так трагічно... Ніхто нас з тобою не терпить, усі футболять... Баскетболять й контрстрайчать...
Просто неподобство :)
ОУЖАС! На знак скорботи й протесту починаючи з вчорашнього дня я припиняю свої розповіді про Буковину.
думаю, таке затворництво мало хто оцінить по заслузі.
Ну подумаєш, відфрендили. До того ж культурно.
Все окей, життя триває. Від цього в тебе хіба зникло бажання подорожувати?! Це ж головніше, ніж ще один акаунт в твоєму френдосписку.
Ти мене трохи повернув до життя :)
 >  до речі, я оце зібрався вас з Бубубу розфренджувати
та будь ласка. Я цим не переймаюся. Але добре що попередили. Я тепер знатиму причину «хутко_зник».
справді? ну, добре тоді. все одно Вам давно уже нецікаві мої думки. не буду нав"язуватися :)))
Скажу відверто (Ви ж бо знаєте, що я ріжу правду-матку й кажу все поправді, без улещувань), Ви — один з найцікавіших моїх коментаторів. Мені буде Вас бракувати ;) Але нікого насилувати я не збираюся. Пам’ятаєте, як казали древні римляни: alea iаctа еst (жереб кинуто).
Прощайте!
на жаль, Ви взагалі не мій коментатор. за цих умов я почуваюся штатним масовіком-затєйніком - когось весь час розважаю. а це нецікаво.
аааа, точно, пригадую таке Ваше відношення.
Мабуть, якщо я зараз поквапцем побіжу коментити жж, то це буде виглядати блазнюванням.
Я просто френдстрічку не читаю, тому й не знаю, хто що пише. Я ж просив — цікаві матеріали кидати у вигляді гіперлінку :))
я не знаю, що таке гіперлінк. і хіба автору визначати, які його тексти цікаві, а які ні? а якщо читачу воно насправді нецікаве? :))) ладно, це дивна розмова. припинили.
 > я оце зібрався Бубубу розфренджувати
о, це така героїчна обіцянка! Їй неабиякої ваги надає невиконання.
давай конкретніше, а то Буковина, буковина велика
А там же написано, що "Заставнівський р-н"
не вийшло наїхати )))
Можеш наїхати тим, що я вже задовбав своєю Буковиною :)
100% ми проъхали тут прошки по Буковины коли с Закарпаття їхали так цікаво, але дороги , тому і вирішили що не будемо їздити по хащам усяким
не то слово. Чого ти туди їздиш і їздиш, як до мироточивої ікони у спасівку ;(
Щоб вас задовбувати своїми дурацькими розповідями
вагома причина. Проти цього не попреш
а местная паромная переправа там ещё работает?
переправа через шо?
Вiкно? там по идее река рядом, и от села дальше ведёт паромная переправа на одну машину, очень интересно было наблюдать как она работает
Ну, там до Днестра километров 6-7 будет :)
почти рядом мы там как-то с палатками отдыхали а ещё было очень интересно почему всё столбики на которых держатся ворота выкрашены в синий цвет?
Re: почти рядом Ну, в каждом селе - своя специфика, свом вкусы, традиции, цвета...
переправа є в урочищі "Вигнанка", але то справді декілька кілометрів від Вікна, і вона працює.
А де саме, в якому селі?
а який у маєтка був колір до рожевого?
На старых чорно-білих фото цього не видно :(
де архівну фотку скуцапердив?
В мене є усі архівні фото Буковини, які тільки існували в період австрійський. В більшості - завдяки Едвардові Туркевичу.
знать не знаю такого панка.
Але то добре, що маєш. Може, зробиш свій сайт про буковинські костели й церкви, наліпиш туди жахливого ватермарку, назовеш кастелс.буковина.юа?
Знаєш, яким ти враз популярним станеш на західних теренах. Тебе фоткатимуть на балконах ратуш, а розмиту пику викладатимуть незадачливі юзери на аватарку.
Саме цю ідею я зараз і винашую. Питання лише, хто сайт буде робити. В мене ні часу, ні навичок немає
ой, та тих майстрів-сайторобів, як гівна — лопатою й за день не перекидати.
Хтось та й зробить :)
це ж треба людині пояснити, ввести її в курс справи, гроші їй віддвти за це
простіше самому зробити
о, якщо ти це зробиш (сайт), то так само наберешся пихи й зазнаєшся? Відцураєшся від друзяк і станеш нахабним?
ні, я не такий
До 23-ї річниці Незалежності: колекція українських пала Користувач посилається на ваш запис з До 23-ї річниці Незалежності: колекція українських палаців пишучи: [...] Збаразький р-н, Тернопільська обл. Палац Зота, 1819 Вікно [...]
які цікаві назви станцій:)
Всі ці станції вже мертві...