Велика Бийгань

Попередня стаття
Берегово
Наступна стаття
Бене на Закарпатті: готичній храм 14 століття

Сьогодні трохи розповім про звичайне угорське Берегівського району Закарпаття – Велику Бийгань. Угорські села, на й взагалі, села на Закарпатті разюче відрізняються від невеличких поселень інших регіонів України. Хати тут вкриті справжньою червоною черепицею, дворики – надзвичайно охайні і прикрашені. Крім типового етнічного колориту в селі є декілька цікавинок архітектури, головна з яких – готичний храм XV століття.

Перша письмова згадка про Велику Бийгань міститься в літописі 1333 року. Але дослідники вважають, що поселення виникло ще за часів короля Арпада і мало назву Ов-Бийгань. У ХІ столітті його власниками був рід Бегані, який вимер лише у ХІХ столітті. Протягом цього тривалого періоду Бегані періодично віддавали свої володіння у заставу або у спадок.

У 1646 році князь Дьердь Ракоці захопив чотири кріпосних володіння Томаша Бегані. Частина володінь родини Бегані приєднали до Мукачівського замку, а опісля 4 роки Жужанна Лоранфі повернула їх законним власникам. У 1794 році власником володінь Бийгані був Янош Дерчені-Вийг. В наступні часи Бийгань належала Немешів, Шіро і Томпа.

Пізньоготичний костел у Великій Бійгані було збудовано у 1418 році за короля Сигізмунда. У 1565 році храм захопили реформатори, а у 1686 році його майже повністю знищила пожежа. Майже століття по тому, у 1743 році, костел було відновлено, а з південного боку добудована каплиця на честь Архангели Михаїла. У 1760 році добудували вежу.

Ґрунтовна реставрація костелу відбулася протягом 1839 – 1846 років. Тоді ж було ліквідовано каплицю. 1 листопада 1846 року відбулося урочисте відкриття храиу і його освячення під титулом Всіх Святих.

Інтер’єр храму (фото – ):

Неподалік знаходиться реформаторська церква, побудована у 1805 році. Поруч з нею – дерев’яна дзвіниця:

Сільська рада у карпатському стилі:

Старий млин:

Державний кордон неподалік від села:

Попередня стаття
Берегово
Наступна стаття
Бене на Закарпатті: готичній храм 14 століття

Коментарі

завжди цікаво було як виглядає державний кордон з ЄС десь в лісі - є там колючий дріт чи нема
ні, нема :)
кину племінниці в мордокнижку. вона живе в цьому селі :)
оце да!
що - да? це не вона на фотці:) але хай подивиться. на жаль, прочитати не зуміє :)
чому не зможе??? :)))
а ви багато людей в Бігані знайшли, хто розмовляє українською? :)
Ну, якби, в повсякденному житті, ясна річ, вони її не використовують. Але, думаю, знають всі. Інакше, як би вони жили в Україні?
насмішив :)
Що, не знають??? А як же вони живуть? :)
дуже добре :)
не вірю, що без знання державної мови можна повноцінно жити! :)
а навіщо вона їм? вони між собою розуміються, їздять за кордон (малий прикордонний рух) або мають вже угорське громадянство. і в більшості своїй далі Мукачева на схід не виїжджали
А от, якщо б вони, наприклад, захотіли б поїхати подивитися Львів, Чернівці, Київ, Донецьк, або відпочити в Криму, як би вони обійшлися без державної мови? :)
а вони не хочуть :) вони їздять в Туреччину, Грецію, Францію, Німеччину та інші країни, куди мене не пускають без візи
тю какие-то... :)
тобто?
дивні! маючи під боком стільки всього цікавого в рідній країні, їздити так далеко
Костёл старый, а перекрытие плоское, примитивное. Могу предположить, что изначально храм был куда более эффектным, но после пожара или каких-то других событий он мог утратить аутентичный свод, который заменили обычным плоским перекрытием.
скорее всего так оно и было
очень скромный храм, как для Закарпатья...
Часть интересующих меня храмов Закарпатья (оборонных, разумеется) утратили аутентичные своды во время польского карательного похода 1656-1657 годов. Говоря проще - костёлы сожгли/разрушили, своды обвалились. Сохранился только остов в виде основных несущих стен. Поскольку восстанавливали храмы в период, когда с финансами был напряг, то "бреши" залепили просто - на месте сложных позднеготических сводов появились плоские примитивные деревянные потолки.
Однако, согласись, большинство храмов выглядят очент даже неплохо даже с переделаными башнями: Хуст, Бене, Четфалва...
Как по мне, то башни в Хусте и в Бене не то чтобы переделанные, а скорее восстановленные. Думаю похожие завершения были у колоколен этих храмов изначально. А Четфалва... там же деревянная колокольня. Она раньше была другой (если не считать появления 4-х маленьких башенок)?
Никто уже не скажет, что там біло в 13 - 14 столетиях...
Я, к сожалению, до Четфалви так и не доехал :(
Я, кстати, тоже не доехал ) Что касается "Никто уже не скажет", то я вот не соглашусь ) Наука не стоит на месте. Кто знает, может скоро научатся считывать информацию и с поверхности камней ) Ещё недавно и 3D-моделирование могло показаться магией, а дальше будет ещё интересней )
прикольний кордон. Треба бюрократам з Брюсселю фотку показати :)))
Та вже, мабуть, шпиёни передали :)
щось паніка не зауважується, мабуть не дійшло. Місцеві торгівці гашишом перехопили :)
Тю...
Та той кордон поділений нашою мафією та їхнею, там носильщики сигарети носять каміонами (розвантажують каміон і тягнуть), афроєвропейців водять стадами, а ви - ЄС, бюрократи...
То не млин, а комора для зерна, мені пощастило потрапити всередину.
Ну, й ще кілька інших цікавинок Бийгані, зокрема, глямурна хижа на базі колишньої винокурні: http://zakarpattja.livejournal.com/46619.html
Дякую, тепер буду знати.
Не дивно, що я помилився, бо виглядає дійсно, як млин.
Я кругом розтеревенив, що це унікальний об"єкт.
А згодом, об"їздивши всю Берегівщину, бачив їх неодноразово, в тому числі в діючому стані.
Повертаючись у Бийгань... Неподалік знаходиться реформаторська церква, побудована у 1805 році. Поруч з нею – дерев’яна дзвіниця. - судячи з хрестів, та іншої інформації,це греко-католицька церква.
Re: Повертаючись у Бийгань... Я, очевидно, мав на увазі, що це вона колись була реформаторською :)