Andy Travel Club

Авторські подорожі на краю світу

Марина – село з населенням 4,7 тис мешканців в декількох кілометрах на захід від Трогіру. Розташоване з обох берегів мальовничої бухти, яку окупували маленькі та великі риболовецькі яхти. Поруч – рідкі для Далмації піщані пляжі, а вся набережна насичена запахами смаженої риби. Протягом 1495-1500 єпископи з Трогіру збудували на острівці в маленькій бухті свою літню резиденцію, яка являє собою чотирьохгранну замкову вежу з зубцями.

20.10.2010

За традицією, кожного року у жовтні я відправляюся на Поділля у пошуках золотої осені. Прокинувшись зранку в потязі десь між Вінницею і Хмельницьким, я зрадів: верхівки більшості дерев вже або жовті, або червоні, тобто з часом я вгадав – побачу подільську осінь у всій її красі. Всього за дві години у Кам’янці мене чекав м’який облом: в столиці Поділля і досі скоріше літо ніж осінь. Хоча тротуари вулиць і були майже повність вкриті килимом з жовтого листя, більшість дерев і вся трава встояли зеленими.

19.10.2010

Закінчую серію фото прогулянок по Трогіру. Сьогодні покажу архітектурні пам’ятки міста, про як не розповідав у попередніх матеріалах. Як вже писав, весь історичний центр міста з усіма його пам’ятками включений до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Почнемо з центральної площі міста, яка названа на честь папи Іоанна Павла ІІ. Домінанта площі – катедра Св Ловре, про яку вже розповідалося раніше.

13.10.2010

В Турильче варто приїхати заради Петропавлівського костелу. Так, дійсно, в кожному селі навколо збереглися старі римо-католицькі храми, та костел в Турильчому – найгарніший. Щоправда, на фото ви цього не побачите: жодна фотографія не передасть вам відчуття його величі. Треба лише їхати і дивитися! Тим більш, умови дозволяють.

11.10.2010

Якщо гори в Далмації трохи нагадують Кримські, то набережна в Трогірі – ялтинську набережну. Звісно, що тут набагато чистіше і приємніше, а пальми на трогірській набережній ефектніше. На у вже по кількості архітектурних пам’яток ялтинська просто відпочиває. А ще – тут дуже прозоре і чисте море, яке просто кишить рибою. Трогірці ласкаво називають свою набережною «Рівою». Особливо велелюдно тут по вечорах, а найбільш затишно – зранку.

08.10.2010

Ви не оминете Глибочок, якщо будете прямувати до Більче-Золотого та Монастирку. Перша письмова згадка про село, що лежіть на березі Драпани, притоку річки Нічлави, відноситься до 1469 року. На території сільради відкриті археологічні пам’ятки палеоліту, поселення трипільської, черняхівської та давньоруської культур та поховання скіфськї доби на полі «Попові долини».

08.10.2010

Найбільша і найвеличніша будівля Трогіру – катедра Св.Ловре (Лоренса). Дзвіницю висотою 47 метрів добре видно до декілька кілометрів від міста як з боку суші, так і з боку моря. Будували це диво упродовж століть – з XIII по XVI ст. Собор зведено на місце старого храму, зруйнованого сарацинами у 1123 році. Храм, виконаний переважно в романсько-готичному стилі, має три нави. Найбільша цінність храми – головний портал, виконаний майстром Радованом.

07.10.2010

Фортеця Камерленго збудована венеціанцями протягом XIII - XV століть як військово-морська база для їхніх морських сил в цій частині Адріатики. Була названа ім’ям міського судді. З фортечних стін відкривається запаморочлива панорама Трогіра. Вартість вхідного квитка – 20 кун (30 грн).

05.10.2010

 Трогір найбільше сподобався мені з усіх міст Далмації. Незважаючи на те, що місто зовсім крихітне, йому буде присвячено декілька фото-розповідей. Так, саме фото-розповідей, бо описувати історію міста і його визначні пам’ятки я не буду. Про це написано багато. Якщо хочете – зазирніть у Вікіпедію чи на офіційний сайт міста. Я ж трохи поділюся своїми враженнями і фотографіями. Трогір дійсно мініатюрний, всього 10 тисяч мешканців.

05.10.2010

Всім привіт! Ми повернулися, все пройшло чудово, вражень – море, і майже всі вони – позитивні. Саме про них я і почну сьогодні розповідати. А ось коли закінчу, не знаю. Інформації купа. Здається, що ми прожили в Далмації цілу вічність, не зважаючи на те, що відпустка пролетіла, як один день. В Хорватію ми попали випадково. Ще 2 місяці тому ми й подумати не могли, що колись опинимося там. А причиною всьому став дешевий переліт через Відень та відсутність потреби у візі (до 31 жовтня між Україною і Хорватією буде діяти безвізовий режим).

01.10.2010

З дерев’яними храмами Тернопіллю не дуже повезло. Хоча їх тут і вистачає, та майже всі вони спаскуджені уродливими костюмами з блях. Справжніх дерев’яних подільських церков в області залишилося лише декілька: дві в Чорткові та по одній в Скориках, Козині, Сапогові і… здається все. Ось з одним з шедеврів подільського народного дерев’яного зодчества ми сьогодні і познайомимося. Але спочатку трохи про село.

17.09.2010

Нивра розташована в 3 кілометрах на північний схід від Гермаківки у бік Скали-Подільської на березі маленької однойменної річки, що поруч з селом впадає в Збруч. Перша згадка про поселення – 1498 рік. Село цікаве: тут є Михайлівська церква (1871), маленький водоспад, Ниврянське джерело питної води, невелика гідроелектростанція поблизу села. Але катаючись Тернопільщиною, я полюю конкретно на костели.

15.09.2010

Сторінки